Наша безкоштовна бібліотека по інвестуванню знаходиться в розділі "Наші публікації"
кандидат юридичних наук,
Директор юридичної консалтингової компанії «САЛЕКС»
Загальна характеристика
Правовий механізм спільного інвестування було запроваджено Указом Президента України «Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії» від 19 лютого 1994 №55/94. Указ заклав нормативно-правову базу для створення інвестиційних фондів та інвестиційних компаній, визначив умови їх діяльності, здійснення державного контролю за ними. Розвиток інвестиційних фондів та компанії показав, що вони були перехідною ланкою спільного інвестування, що слугувала інтересам «прихватизації» української економіки.
За час незалежності в Україні прийняли сотні законів, покликаних регулювати нові сфери суспільних відносин.Чимало з них зумовлюють і символізують перехід від минулого до майбутнього, від адміністративної до ринкової економіки, так би мовити, перехід до нового формату взаємодії між людиною, економікою та державою. Саме до числа таких належить Закон України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» (Закон України «Про ІСІ»). З його прийняттям розпочався новий етап законодавчого регулювання спільного інвестування. Закон став тим правовим фундаментом, на основі якого було прийнято кілька десятків підзаконних нормативно-правовиї актів. Він заклав підвалини системного підходу правового регулювання та встановив «правила гри» на ринку спільного інвестування. Перехідні положення Закону України «Про ІСІ» запровадили механізм перетворення «старих» інвестиційних фондів та компаній, створених у встановленому законодавством порядку до набрання чинності Законом, в ІСІ. Із введенням у дію Закону України «Про ІСІ» створення інвестиційних фондів та інвестиційних компаній було заборонено.
Слід зазначити, що Закон України «Про ІСІ» регулював спільне інвестування протягом 11 років. Для боротьби з кризовими явищами Верховна Рада України прийняла Закон «Про внесення змін до Закону України «Про ІСІ»)» №693-VI від 18 грудня 2008 року, серед істотних нововведень якого слід навести такі: удосконалення норм диверсифікації активів інститутів спільного інвестування (ІСІ), продовження діяльності строкових ІСІ, можливість фізичним особам стати інвесторами венчурних ІСІ, вдосконалення порядку внесення ІСІ до реєстру ІСІ, зміна розрахунку винагороди за управління ІСІ, врегулювання реклами цінних паперів тощо. Утім, всі ці суто «технічні» зміни до закону не запропонували інвесторам нові інвестиційні інструменти, апробовані у світовій практиці спільного інвестування, та не змогли захистити інвесторів від наслідків кризи.
Після набуття чинності Закону України «Про акціонерні товариства» виникла необхідність внесення змін у Закон України «Про ІСІ». Адже особливості створення, функціонування та ліквідації корпоративних інвестиційних фондів (КІФ) продовжували регулюватись нормами Закону України «Про господарські товариства». Після ухвалення і набуття чинності Закону України «Про акціонерні товариства» виникло чимало практичних проблем, пов'язаних із застосуванням КІФ норм цього Закону. Це вимагало зосередження всіх правових норм, що регулюють діяльність КІФ, в одному законодавчому акті. Стабільність законодавства, що регулює спільне інвестування – це основа сталого функціонування цієї сфери фінансового ринку. Тому прогресивними представниками спільного інвестування розробили проект нового закону.
Прийнятий у липні 2012 року Закон України «Про інститути спільного інвестування» №5080-VI (Закон) спрямований на забезпечення залучення та ефективного розміщення фінансових ресурсів інвесторів, визначає правові та організаційні основи створення, діяльності, припинення суб'єктів спільного інвестування, особливості управління активами зазначених суб'єктів, установлює вимоги до складу, структури та зберігання таких активів, особливості емісії, обігу, обліку та викупу цінних паперів ІСІ, а також порядок розкриття інформації про їх діяльність. Закон є підсумком майже двадцятирічного розвитку індустрії інвестиційних фондів в Україні. За системністю правового регулювання та рівню кодифікації він практично не має аналогів в країнах Європейського співтовариства, а також країнах СНД.
Сфера дії та структура Закону
Приймаючи Закон, законодавець керувався принципом «одна сфера – один закон». Стаття 2 Закону зазначає, що його дія поширюється на суспільні відносини, що виникають у сфері спільного інвестування в зв'язку з утворенням та діяльністю суб'єктів спільного інвестування, з метою забезпечення гарантування права власності на цінні папери ІСІ та захисту прав учасників ІСІ.
Як відомо, суспільні відносини в сфері спільного інвестування містять в собі правові, економічні, етичні та інші відносини. Так, при управлінні ІСІ можуть виникати суспільні відносини, які не є правовими та мають істотне значення, наприклад, аналіз інвестором ринку спільного інвестування для вибору ІСІ. Правовідносини у сфері спільного інвестування носять міжгалузевий характер і включають цивільно-правові, конституційно-правові, адміністративні, фінансові, інвестиційні, кримінально-правові та інші правовідносини. Разом з тим, оперуючи поняттям «суб’єкти спільного інвестування», Закон не розкриває його змісту. З точки зору теорії правосуб'єктності, суб’єктами спільного інвестування слід уважати КУА та КІФ. ПІФ не належить до категорії «суб’єктів спільного інвестування», оскільки являє собою об’єкт цивільних правовідносин. Отже, в Законі має зазначатись, що сфера його дії поширюється також на суспільні відносини, що виникають у сфері спільного інвестування у зв'язку зі створенням та діяльністю ПІФ.
Що стосується гарантій прав власності на цінні папери ІСІ, то вони забезпечуються, зокрема, правовою моделлю ІСІ, механізмом диверсифікації, здійсненням контролю за діяльністю КУА та ІСІ, встановленням відповідальності КУА, обмеженням діяльності КУА та ІСІ.
Закон не поширює свою дію на суспільні відносини, що виникають у зв'язку з утворенням та діяльністю інших фондів, що займаються інвестиційною діяльністю. Його дія поширюється лише на функціонування ІСІ, тобто на спільне інвестування.
Одразу зауважимо, що Закон є фактично модернізованою й оновленою редакцією Закону України «Про ІСІ». Він увібрав у себе чимало положень раніше прийнятих підзаконних правових актів Комісії. При цьому Закон зберіг базові визначення і поняття, ступінь правового регулювання, стиль нормотворчої техніки, притаманні Закону України «Про ІСІ» 2001 року.
Закон містить 9 розділів, які об'єднують 78 статей. Уже сама структурна побудова Закону засвідчує особливості правого регулювання спільного інвестування:
розділ I «Загальні положення» визначає терміни, сферу дії Закону, законодавство в сфері спільного інвестування, правовий статус учасників ІСІ, вимоги до посадових осіб ІСІ та компанії з управління активами (КУА) ІСІ, особливості реєстрації та класифікації ІСІ;
розділ II «Корпоративний фонд» є найбільшим розділом Закону, що регламентує правовий статус КІФ, особливості заснування, діяльності та припинення, статут та регламент, правові засади створення та діяльності органів, розподіл активів КІФ у разі його ліквідації та інші важливі питання;
розділ III «Пайовий фонд» визначає правовий статус пайового інвестиційного фонду (ПІФ), особливості його створення, функціонування та припинення, регламент, участь у ПІФ, розподіл активів ПІФ у разі його ліквідації;
розділ IV «Активи ІСІ» регулює склад і структуру та порядок визначення вартості чистих активів ІСІ;
розділ V «Цінні папери ІСІ» присвячений питанням розміщення, обігу, викупу цінних паперів ІСІ, проспекту емісії цінних паперів ІСІ, його державній реєстрації, реєстрації випуску акцій КІФ, що здійснюється з метою спільного інвестування, та проспекту їх емісії, визначенню вартості цінного папера ІСІ, правовому режим заявки на придбання та викуп цінних паперів ІСІ, розміщення та викуп розміщених цінних паперів ІСІ, зупиненню, розміщенню, викупу, конвертації цінних паперів ІСІ, обліку прав власності на них;
розділ VI «Суб'єкти, які обслуговують діяльність ІСІ» визначає особливості правового статусу КУА, зберігача активів ІСІ, оцінювача майна ІСІ, аудитора (аудиторської фірми) та вимоги до договорів із цими суб'єктами;
розділ VII «Розкриття інформації про діяльність ІСІ» встановлює порядок розкриття інформації про ІСІ, регламентує питання щодо веб-сайту КУА та реклами ІСІ;
розділ VIII «Регулювання діяльності із спільного інвестування» присвячений суб’єктам регулювання діяльності зі спільного інвестування – державі та саморегулівній організації професійних учасників фондового ринку;
розділ IX «Прикінцеві та перехідні положення» визначає порядок набуття Законом чинності та вносить деякі зміни до законодавчих актів України.
Таким чином, Закон має «дедуктивно-індуктивну» симетричну структуру. Після регулювання найбільш загальних і фундаментальних питань спільного інвестування від переходить до складу, структури, порядку визначення вартості чистих активів ІСІ, розміщення, обігу, викупу цінних паперів ІСІ, порядку розкриття інформації про ІСІ, особливостей правового статусу КУА, зберігача активів ІСІ, оцінювача майна ІСІ, аудитора (аудиторської фірми) та інших більш спеціальних питань спільного інвестування.
Нова класифікація ІСІ
Крім уже існуючої класифікації ІСІ залежно від порядку здійснення діяльності (закритого, відкритого та інтервального типу), термінів діяльності (строкові та безстрокові), механізму диверсифікації (диверсифіковані та недиверсифіковані), ст. 7 Закону запроваджує кваліфікаційні та спеціалізовані ІСІ. Так, згідно з ч. 5 ст. 7 Закону ІСІ вважається спеціалізованим, якщо він інвестує активи виключно у визначені цим Законом класи активів. До спеціалізованих ІСІ належать інвестиційні фонди таких класів:
1) фонди грошового ринку;
2) фонди державних цінних паперів;
3) фонди облігацій;
4) фонди акцій;
5) індексні фонди;
6) фонди банківських металів.
ІСІ вважається кваліфікаційним, якщо він інвестує активи виключно в один із кваліфікаційних класів активів та кошти, а також не має будь-яких вимог до структури активів. До кваліфікаційних належать такі класи активів:
1) об'єднаний клас цінних паперів;
2) клас нерухомості;
3) клас рентних активів;
4) клас кредитних активів;
5) клас біржових товарних активів;
6) інші класи активів, які Комісія може вводити та відносити до кваліфікаційних.
Тривалий час Закон України «Про ІСІ» та нормативно-правові акти Комісії не розмежовували ІСІ за особливостями інвестиційної діяльності. Класифікація ІСІ за напрямками інвестиційної діяльності має особливо актуальне значення для «некваліфікованих» інвесторів. Вибору інвестором того чи іншого виду ІСІ має сприяти розуміння ним переваг, інвестиційної мети та ризику інвестування. У цьому контексті запровадження кваліфікаційних та спеціалізованих ІСІ є позитивним кроком на шляху розвитку спільного інвестування.
Але наразі українське законодавство не дає відповіді на питання, що являє собою клас активів. Тому чи не доцільніше було в Закону розширити перелік спеціалізованих фондів, додавши до них кваліфікаційні ІСІ та вказавши, що ці фонди можуть інвестувати лише в один клас активів, визначений відповідним переліком?
На виконання положень Закону Комісія має обмежити на практиці використання однотипних інвестиційних декларацій для різних за інвестиційною стратегією ІСІ. Вибір напрямку інвестиційної діяльності ІСІ здійснюється КУА при його створенні. Цілком очевидно, що інвестиційна декларація ІСІ облігацій із збалансованою стратегією інвестування має відрізнятись від інвестиційної декларації ІСІ акцій з агресивною стратегією. Якщо детально проаналізувати інвестиційні декларації вітчизняних ІСІ, то в них містяться загальні фрази, на зразок, «інвестиції здійснюються у цінні папери, грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті, та інші активи, з врахуванням обмежень, встановлених чинним законодавством України». Звичною практикою при «запуску» ІСІ стало оголошення КУА його інвестиційної стратегії. Якщо уважно проаналізувати звіти КУА про склад і структуру активів ІСІ, то непоодинокими є випадки невідповідності публічних заяв КУА складу та структурі активів керованих нею ІСІ. Інвестор орієнтуються на ці заяви, не маючи належного підтвердження дотримання в майбутньому обраної КУА стратегії.
ІСІ, які не відповідають вимогам цього Закону та нормативно-правових актів Комісії до диверсифікованого, спеціалізованого або кваліфікаційного ІСІ, є недиверсифікованими. Відкритими ІСІ можуть бути тільки диверсифіковані та спеціалізовані ІСІ. Інтервальними ІСІ можуть бути тільки диверсифіковані ІСІ, спеціалізовані та кваліфікаційні ІСІ.
Закон також уводить таку нову категорію як біржові ІСІ. Біржовим є ІСІ, проспектом емісії цінних паперів якого передбачається, що:
1) цінні папери такого ІСІ підлягають обов'язковому обігу на фондовій біржі, визначеній проспектом емісії;
2) придбання цінних паперів під час їх первинного розміщення чи продаж емітентом раніше викуплених цінних паперів або пред'явлення до викупу цінних паперів такого інституту здійснюється учасниками такого інституту чи інвесторами через андеррайтера таких цінних паперів або андеррайтером за власний рахунок чи за рахунок його клієнтів;
3) андеррайтер цінних паперів такого інституту зобов'язаний підтримувати котирування (ціни попиту та пропозиції) таких цінних паперів на визначеній проспектом емісії фондовій біржі;
4) оплата цінних паперів такого інституту під час їх продажу або викупу емітентом може здійснюватися у відповідній пропорції активами, визначеними інвестиційною декларацією зазначеного інституту.
Проспектом емісії цінних паперів біржового ІСІ можуть встановлюватися вимоги щодо мінімальної кількості або вартості цінних паперів, що можна придбати при їх розміщенні або пред'явити до викупу. Порядок взаємодії КУА біржового ІСІ та андеррайтером цінних паперів такого ІСІ встановлюється Комісією.
Корпоративні інвестиційні фонди
Закон визначає КІФ як юридичну особу, яка утворюється у формі акціонерного товариства і провадить виключно діяльність зі спільного інвестування. Процедура створення КІФ подібна до процедури створення акціонерного товариства, ускладнена особливостями, зумовленими природою КІФ як інвестиційного фонду. Тому чимало положень Закону, зокрема, щодо засновницького договору, порядку денного загальних зборів, змісту бюлетенів для голосування, підстав дострокового припинення повноважень членів наглядової ради та інших питань повторюють аналогічні положення Закону України «Про акціонерні товариства», але його норми не будуть поширюватись на ІСІ. То яка потреба в окремому регулюванні корпоративного управління в КІФ, коли воно врегульовано Законом України «Про акціонерні товариства»?
На думку Головного науково-експертного управління Верховної Ради України, доцільніше було визначити, що норми загального законодавства застосовуються до відносин, не врегульованих спеціальним законом про ІСІ. Позитивним наслідком такого підходу стане суттєве скорочення обсягу проекту, у тому числі за рахунок виключення з нього змін до Господарського та Цивільного кодексів України, частини змін до Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» тощо. Такий підхід дозволить, з одного боку, уникнути дублювання норм Закону України «Про акціонерні товариства» у Законі України «Про інститути спільного інвестування», а з іншого, – шляхом застосування положень Закону України «Про акціонерні товариства» до корпоративних фондів урегулювати ті питання їх діяльності, які не врегульовані цим проектом. Зокрема, це стосується заборону внесення змін до переліку акціонерів, які мають право на участь у загальних зборах акціонерного товариства, після його складення (ч. 2 ст. 34 Закону); вимог до порядку придбання значного чи контрольного пакету акцій (ст. ст. 64-65 Закону); порядку збереження документів корпоративного фонду (ст. 77 Закону); збереження за Комісією права подавати позов про ліквідацію корпоративного фонду в разі відмови в реєстрації звіту про результати приватного розміщення акцій тощо (ч. 5 ст. 9 Закону). У зв‘язку із цим зміни до ст. 1 Закону України «Про акціонерні товариства» доцільніше внести до частини 2, виклавши її абзац 2 у такий редакції: «Особливості правового статусу, створення, діяльності, припинення, виділу акціонерних товариств, що провадять діяльність на ринках фінансових послуг, а також корпоративних фондів визначаються законами». Слід зазначити, що Головне науково-експертне управління Верховної Ради України пропонувало також альтернативний варіант, який полягав у визначенні КІФ окремою організаційно-правовою формою юридичної особи.
Щодо інших нововведень то Закон доповнює підстави ліквідації КІФ в обов’язковому порядку: 1) якщо протягом одного місяця після закінчення дії договору з КВА/зберігачем строк дії такого договору на продовжено або не укладено договір з іншою КУА/зберігачем; 2) якщо анульовано ліцензію, видану КУА/зберігачу та не укладено протягом 30 днів договір з іншою КУА/зберігачем. У разі, якщо загальні збори учасників корпоративного фонду не приймають рішення про ліквідацію КІФ, ліквідація здійснюється на підставі рішення суду, зокрема, за позовом Комісії або іншого уповноваженого державного органу. Припинення КІФ здійснюється виключно шляхом ліквідації, а не шляхом реорганізації (злиття, поділу, приєднання, перетворення).
Пайові інвестиційні фонди
Опосередковані спільною частковою власністю відносини учасників ПІФ у країнах ЄС суттєво відрізняються від моделі спільної часткової власності, закріпленої в цивільних кодексах пострадянських країн. Створюючи ПІФ, законодавець намагався поєднати інститути зобов'язального права та спільну часткову власність. За відсутності більш підходящої правової конструкції в цивільному праві України до ПІФ застосували спільну часткову власність. Правовий режим ПІФ як активів, що перебувають у спільній частковій власності викликає чимало зауважень з точки зору доцільності його встановлення та повноцінного функціонування. На інвесторів як співвласників ПІФ, мали би поширюватись норми глави 28 ЦК України, що регулюють відносини спільної часткової власності (виконання обов'язку щодо утримання майна – ст. 360 ЦК України; право привілеєвої купівлі частки – ст. 362 ЦК України; право на виділення частки – ст. 364 ЦК України тощо). Однак це не зовсім так. Відповідно до ст. 45 Закону учасники ПІФ взагалі не мають права впливати на діяльність КУА. ПІФ перебуває в управління КУА.
Частка учасника ПІФ означає умовний його поділ та сприяє визначенню величини кожного учасника в загальній масі. Ця величина залежить від первинно внесеного в ПІФ майна. Визначення розміру частки учасників ПІФ в праві спільної часткової власності встановлюється договором управління в залежності від грошового внеску кожного з учасників. У свою чергу, розрахункова вартість цінного паперу ПІФ визначається як результат ділення загальної вартості чистих активів ПІФ на кількість його цінних паперів, що перебувають в обігу на дату проведення розрахунку. Право власності на майно ПІФ та на частку в праві на нього - це не тотожні правові поняття, оскільки під час здійснення діяльності з управління ПІФ КУА постійно змінює структуру ПІФ (замість одних з’являються інші об’єкти цивільних прав). Активи ПІФ становлять сукупність майна, корпоративних прав та вимог, сформовану за рахунок коштів спільного інвестування. Іншими словами, активи ПІФ носять реальний характер, для вартості активів ПІФ притаманна обліковість, а частка в ПІФ – одиниця виміру активів ПІФ. Частка в праві на ПІФ являє собою елемент правового механізму, за допомогою якого здійснюється вирахування коштів чи майна, що підлягає сплаті учаснику при виході з ПІФ.
Таким чином, правова модель ПІФ піддає переосмисленню традиційне розуміння права власності, наповнюючи його новим змістом. Право власності поступово перетворюється в «набір прав», який не забезпечує власнику всю повноту прав над об’єктом власності. Законодавець створив новий об'єкт цивільних прав – ПІФ, поширивши на нього дію правових норм, що регулюють спільну часткову власність. У розумінні Глава 28 ЦК України поширення режиму спільної часткової власності інвесторів на активи ПІФ є фікцією. На нашу думку, законодавець переслідував мету наділення ПІФ високим ступенем інвестиційної привабливості. Поширення на ПІФ повноцінної часткової власності неминуче призвело би до обмеження участі інвестиційних сертифікатів у цивільному обороті.
Відповідно до ст. 45 Закону учасники пайового фонду не мають права впливати на діяльність КУА. У пайовому фонді наглядова рада не створюється. Юристу-практику, важко погодитись з таким підходом. Потрібно повернути інвесторам ПІФ інструмент контролю за КУА у вигляді квазікорпоративного органу – наглядової ради, який дозволяв би, формально передавши бізнес в управління КУА, здійснювати контроль за участю майна в цивільному обороті. Для вдосконалення правового регулювання діяльності наглядової ради ПІФ доцільно керуватись правовими нормами та напрацьованими практикою правилами, що регламентують роботу цього органу в акціонерних товариствах, у тому числі КІФ, у частині, що не суперечить нормам Закону.
Так, частина 7 ст. 25 Закону України «Про ІСІ» давала право учасникам ПІФ, кошти спільного інвестування якого залучені шляхом приватного (закритого) розміщення інвестиційних сертифікатів, утворювати наглядову раду. Компетенцію наглядової ради ПІФ обмежувалась наглядом за: виконанням інвестиційної декларації; зберіганням активів ПІФ; веденням реєстру власників інвестиційних сертифікатів; проведенням аудиторських перевірок діяльності та оцінки майна ПІФ; обранням голови наглядової ради; затвердженням рішення про розірвання договорів зі зберігачем, реєстратором, аудитором (аудиторською фірмою) та незалежним оцінювачем майна; затвердженням змін до регламенту фонду. Крім того, стаття 4 Закону України «Про ІСІ» містила гарантію захисту прав учасників, які голосують проти рішення наглядової ради ПІФ, а також тих, які не беруть участі в голосуванні. Так, при подовженні терміну діяльності строкового ІСІ в разі зменшення вартості чистих активів ІСІ на 20 відсотків та більше протягом останніх 12 місяців діяльності такого ІСІ, він зобов’язаний здійснити викуп власних цінних паперів у учасників, які голосували проти прийняття такого рішення, а також в учасників, які не брали участі в голосуванні по такому рішенню, та вимагають від ІСІ викупу його цінних паперів.
Склад та структура активів ІСІ
У теорії права поняття структури означає сукупність стійких зв'язків, що забезпечують її цілісність та тотожність самій собі. З тези про різноманіття зв'язків випливає, що складний об'єкт допускає різноманіття розчленовувань. Критерієм тут виступає побудова «одиниці» аналізу. З точки зору правового аналіз структура активів ІСІ передбачає виділення елементів (активів), визначенні їх місця та ролі в сукупності активів. Структура ІСІ – це, так би мовити, «питома вага» певного виду активів у його складі. Вона являє собою розташування елементів його складу, а також способів об'єднання та зв’язків цих елементів, яке покликане забезпечувати здійснення спільного інвестування під дією різноманітних факторів впливу на ІСІ.
Складу і структурі активів ІСІ присвячена ст. 48 Закону. Так, активи ІСІ можуть складатися із цінних паперів, коштів, у тому числі в іноземній валюті, банківських металів та інших активів, передбачених законодавством. Вартість нерухомості та цінних паперів, які не допущені до торгів на фондовій біржі, не може становити більше ніж 50 відсотків загальної вартості активів ІСІ недиверсифікованого виду. Зазначене обмеження не застосовується до венчурних фондів.
Активи ІСІ не можуть включати:
1) цінні папери, випущені КУА, зберігачем активів ІСІ, депозитарієм, оцінювачем майна ІСІ та аудитором (аудиторською фірмою) такого ІСІ;
2) цінні папери, випущені пов'язаними особами КУА, зберігача активів ІСІ, депозитарію, оцінювача майна ІСІ та аудитора (аудиторської фірми) такого інституту;
3) цінні папери іноземних держав та іноземних юридичних осіб, не допущені до торгів на жодній з провідних іноземних бірж, перелік яких визначається Комісією;
4) цінні папери інших ІСІ;
5) облігації підприємств, іпотечні облігації та облігації місцевих позик, кредитний рейтинг яких не відповідає інвестиційному рівню, визначеному уповноваженим або визнаним міжнародним рейтинговим агентством за Національною рейтинговою шкалою, на суму більш як 20 відсотків вартості активів ІСІ;
6) кошти і банківські метали, розміщені на поточних і депозитних рахунках у банках, кредитний рейтинг яких не відповідає інвестиційному рівню, визначеному уповноваженим або визнаним міжнародним рейтинговим агентством за Національною рейтинговою шкалою, на суму більш як 20 відсотків вартості активів ІСІ;
7) векселі та ощадні (депозитні) сертифікати на суму більш як 10 відсотків вартості активів ІСІ, якщо інше не встановлено нормативно-правовими актами Комісії;
8) товаророзпорядчі цінні папери, заставні;
9) сертифікати фондів операцій з нерухомістю;
10) приватизаційні цінні папери;
11) договори про участь у фонді фінансування будівництва.
Вимоги пунктів 2, 3, 5 - 9 цієї частини не застосовуються до венчурних фондів.
До складу активів ІСІ може входити іноземна валюта, у тому числі та, що придбана через банки, які мають відповідну ліцензію.
ІСІ диверсифікованого виду забороняється:
1) розміщувати в цінні папери банків та банківські метали більше ніж 20 відсотків загальної вартості активів ІСІ. При цьому забороняється інвестувати понад 10 відсотків загальної вартості активів ІСІ в цінні папери та зобов'язання одного банку;
2) придбавати або додатково інвестувати в цінні папери та зобов'язання однієї юридичної особи (крім банку) більше ніж 5 відсотків загальної вартості активів ІСІ;
3) придбавати або додатково інвестувати в державні цінні папери, цінні папери, забезпечені державною гарантією, більше ніж 50 відсотків загальної вартості активів ІСІ. При цьому забороняється інвестувати понад 10 відсотків загальної вартості активів ІСІ в цінні папери одного випуску;
4) придбавати або додатково інвестувати в цінні папери органів місцевого самоврядування більше ніж 40 відсотків загальної вартості активів ІСІ. При цьому забороняється інвестувати понад 10 відсотків загальної вартості активів ІСІ в цінні папери органів місцевого самоврядування одного випуску;
5) придбавати або додатково інвестувати в цінні папери, доходи за якими гарантовано урядами іноземних держав, більше ніж 20 відсотків загальної вартості активів ІСІ. При цьому забороняється придбавати або додатково інвестувати в цінні папери, доходи за якими гарантовано урядом однієї іноземної держави, більше ніж 10 відсотків загальної вартості активів ІСІ;
6) придбавати або додатково інвестувати в акції та облігації іноземних емітентів, які допущені до торгів на організованих фондових ринках іноземних держав, більше ніж 20 відсотків загальної вартості активів ІСІ;
7) придбавати або додатково інвестувати в інші активи, передбачені законодавством України, більше ніж 5 відсотків загальної вартості активів ІСІ;
8) придбавати або додатково інвестувати в об'єкти нерухомості більше ніж 10 відсотків загальної вартості активів ІСІ.
Вартість цінних паперів, що не допущені до торгів на фондовій біржі, не може становити більше ніж 20 відсотків загальної вартості активів ІСІ диверсифікованого виду.
Закон запроваджує деякі зміни щодо операцій з активами венчурних ІСІ. Так, позики пов’язаним особам за рахунок активів венчурного ІСІ можуть надаватися тільки юридичним особам, у статутному капіталі яких венчурний фонд володіє не менш як 10 відсотками; КУА венчурного ІСІ не матиме права здійснювати за власні кошти операції з активами такого фонду; КУА венчурного ІСІ не матиме права брати позику або кредит, що підлягає поверненню за рахунок активів фонду, в обсязі більш як 10 відсотків вартості чистих активів на строк понад 3 місяці з метою іншою, ніж використання цих коштів для викупу цінних паперів ІСІ.
Особливості правової моделі вітчизняних венчурних ІСІ вирізняються оригінальністю підходу законодавця до спільного інвестування. Одна з істотних переваг використання венчурних ІСІ при управлінні майном полягає у відсутності жорстких законодавчих обмежень щодо інвестування його активів. У світі існує чимало визначень венчурного інвестування, більшість з яких відображають його головне завдання – сприяння розвитку інноваційного підприємництва в обмін на частку в бізнесі або інші правові гарантії. Практика функціонування інституту ІСІ в Україні засвідчила, що розроблена законодавцем модель венчурного ІСІ виявилась неефективною для цілей венчурного (інноваційного) інвестування. Це говорить про «квазівенчурний» характер діяльності венчурних ІСІ.
Для вдосконалення функціонування венчурних ІСІ нагальною є проблема наповнення їх якісно іншим змістом. Надзвичайно важливим завданням для України залишається створення з урахуванням світового досвіду якісно нової моделі венчурного ІСІ, орієнтованого на інноваційну діяльність. До того часу в силу різних причин переважна більшість вітчизняних інноваційних проектів буде продовжувати здійснюватись за допомогою венчурних фондів, розташованих в іноземних юрисдикціях. Були певні сподівання, що Закон запровадить ефективну модель венчурного ІСІ. Закон дав лише нове визначення венчурного ІСІ, яким є недиверсифікований ІСІ закритого типу, який здійснює виключно приватне розміщення цінних паперів ІСІ серед юридичних та фізичних осіб (ч. 10 ст. 7 Закону).
До складу активів спеціалізованого фонду грошового ринку можуть входити:
1) кошти в національній та іноземній валюті;
2) ощадні (депозитні) сертифікати, поточні та строкові депозити до двох років (у тому числі в іноземній валюті);
3) державні цінні папери, строк погашення яких не перевищує двох календарних років;
4) облігації місцевих позик, строк погашення яких не перевищує двох календарних років;
5) боргові цінні папери, строк погашення яких не перевищує двох календарних років, забезпечені державною або місцевою гарантією;
6) боргові цінні папери, строк погашення яких не перевищує двох календарних років, погашення та отримання доходу за якими гарантовано урядами іноземних держав, суверенний кредитний рейтинг яких не нижче рівня, встановленого Комісією;
7) облігації підприємств, строк погашення або дострокового погашення емітентом яких не перевищує одного року;
8) похідні (деривативи), базовим активом яких є активи, зазначені в пунктах 1-7 цієї частини.
Структура активів спеціалізованих фондів грошового ринку повинна одночасно відповідати таким вимогам:
1) загальна вартість облігацій місцевих позик та облігацій підприємств не може перевищувати 30 відсотків загальної вартості активів фонду;
2) загальна вартість облігацій, забезпечених державною гарантією, та облігацій, погашення та отримання доходу за якими гарантовано урядами іноземних держав, не може перевищувати 50 відсотків загальної вартості активів фонду;
3) загальна сума зобов'язань одного банку не може перевищувати 25 відсотків загальної вартості активів фонду.
Спеціалізованим фондам грошового ринку забороняється:
1) розміщувати в зобов'язання одного банку більше ніж 20 відсотків загальної вартості активів фонду;
2) придбавати або додатково інвестувати в цінні папери одного емітента, крім державних облігацій України, більше ніж 10 відсотків загальної вартості активів фонду;
3) придбавати або додатково інвестувати в цінні папери одного випуску більше ніж 10 відсотків загальної вартості активів фонду;
4) придбавати або додатково інвестувати в облігації підприємств та облігації місцевих позик, кредитний рейтинг яких не відповідає інвестиційному рівню, визначеному уповноваженим або визнаним міжнародним рейтинговим агентством за Національною рейтинговою шкалою.
До складу активів спеціалізованого фонду державних цінних паперів можуть входити:
1) кошти в національній та іноземній валюті;
2) депозити (в національній та іноземній валюті) у державних банках України;
3) ощадні (депозитні) сертифікати державних банків України;
4) державні цінні папери;
5) облігації місцевих позик;
6) боргові цінні папери, забезпечені державною або місцевою гарантією;
7) боргові цінні папери, погашення та отримання доходу за якими гарантовано урядами іноземних держав, суверенний кредитний рейтинг яких не нижче рівня, встановленого Комісією;
8) емісійні боргові цінні папери міжнародних фінансових організацій;
9) похідні (деривативи), базовим активом яких є активи, зазначені в пунктах 1 - 8 цієї частини.
Структура активів спеціалізованого фонду державних цінних паперів повинна одночасно відповідати таким вимогам:
1) загальна вартість облігацій підприємств, забезпечених державною або місцевою гарантією, та облігацій місцевих позик не може перевищувати 40 відсотків загальної вартості активів фонду;
2) загальна вартість боргових цінних паперів, погашення та отримання доходу за якими гарантовано урядами іноземних держав, та емісійних боргових цінних паперів міжнародних фінансових організацій не може перевищувати 20 відсотків загальної вартості активів фонду;
3) вартість державних облігацій України не може перевищувати 35 відсотків загальної вартості активів фонду;
4) загальна сума зобов'язань одного банку не може перевищувати 25 відсотків загальної вартості активів фонду.
Спеціалізованому фонду державних цінних паперів забороняється:
1) придбавати або додатково інвестувати в цінні папери одного емітента, крім державних облігацій України, більше ніж 10 відсотків загальної вартості активів фонду;
2) розміщувати в зобов'язання одного банку більше ніж 20 відсотків загальної вартості активів фонду.
До складу активів спеціалізованого фонду облігацій можуть входити:
1) кошти в національній та іноземній валюті;
2) депозити в національній та іноземній валюті;
3) ощадні (депозитні) сертифікати;
4) облігації підприємств;
5) облігації іноземних емітентів, що перебувають в обігу на іноземних фондових біржах, перелік яких визначається Комісією;
6) державні облігації України;
7) облігації місцевих позик;
8) іпотечні облігації;
9) привілейовані акції українських емітентів;
10) цінні папери спеціалізованих фондів державних цінних паперів;
11) цінні папери спеціалізованих біржових індексних фондів, до індексного кошику яких входять виключно облігації;
12) похідні (деривативи), базовим активом яких є активи, зазначені в пунктах 1 - 8 цієї частини.
Структура активів спеціалізованого фонду облігацій повинна одночасно відповідати таким вимогам:
1) загальна вартість облігацій місцевих позик не може перевищувати 40 відсотків загальної вартості активів фонду;
2) загальна вартість облігацій іноземних емітентів, що перебувають в обігу на іноземних фондових біржах, перелік яких визначається Комісією, не може перевищувати 20 відсотків загальної вартості активів фонду;
3) загальна вартість цінних паперів спеціалізованих фондів державних цінних паперів та спеціалізованих біржових індексних фондів не може перевищувати 20 відсотків загальної вартості активів фонду;
4) загальна вартість привілейованих акцій не може перевищувати 10 відсотків загальної вартості активів фонду;
5) загальна сума зобов'язань одного банку не може перевищувати 25 відсотків загальної вартості активів фонду.
Спеціалізованим фондам облігацій забороняється:
1) розміщувати в зобов'язання одного банку більше ніж 20 відсотків загальної вартості активів фонду;
2) придбавати або додатково інвестувати в облігації підприємств, іпотечні облігації та облігації місцевих позик одного емітента більше ніж 15 відсотків загальної вартості активів фонду;
3) придбавати або додатково інвестувати в цінні папери одного спеціалізованого фонду більше ніж 10 відсотків загальної вартості активів фонду.
До складу активів спеціалізованого фонду акцій можуть входити:
1) кошти в національній та іноземній валюті;
2) депозити в національній та іноземній валюті;
3) ощадні (депозитні) сертифікати;
4) акції публічних акціонерних товариств;
5) акції іноземних емітентів та цінні папери іноземних біржових фондів, що перебувають в обігу на іноземних фондових біржах, перелік яких визначається Комісією;
6) цінні папери спеціалізованих біржових індексних фондів, до індексного кошику яких входять виключно акції;
7) депозитарні розписки на цінні папери, зазначені в пунктах 4 - 6 цієї частини;
8) похідні (деривативи), базовим активом яких є активи, зазначені в пунктах 1 - 6 цієї частини.
Структура активів спеціалізованих фондів акцій повинна одночасно відповідати таким вимогам:
1) загальна вартість цінних паперів та депозитарних розписок, частка в загальній вартості активів фонду кожного з яких перевищує 15 відсотків, не може перевищувати 50 відсотків загальної вартості активів фонду;
2) загальна сума зобов'язань одного банку не може перевищувати 25 відсотків загальної вартості активів фонду;
3) загальна вартість цінних паперів спеціалізованих фондів та цінних паперів іноземних біржових фондів не може перевищувати 30 відсотків загальної вартості активів фонду.
Спеціалізованим фондам акцій забороняється:
1) придбавати або додатково інвестувати в цінні папери одного емітента більше ніж 15 відсотків загальної вартості активів фонду;
2) придбавати більше ніж 10 відсотків загального обсягу цінних паперів одного випуску;
3) розміщувати в зобов'язання одного банку більше ніж 20 відсотків загальної вартості активів фонду.
До складу активів спеціалізованого індексного фонду можуть входити:
1) кошти в національній та іноземній валюті;
2) цінні папери, що входять до складу індексного кошика обраного індексу фондової біржі. Вимоги до індексу та методики його розрахунку встановлюються Комісією.
Структура активів спеціалізованого індексного фонду повинна одночасно відповідати таким вимогам:
1) вартість цінних паперів повинна становити не менш як 80 відсотків загальної вартості активів фонду;
2) кількість цінних паперів, що входять до активів фонду, повинна бути пропорційною кількості цінних паперів, що входять до індексного кошика. При цьому різниця між часткою цінних паперів одного емітента в загальній вартості цінних паперів, за якими розраховується індекс, і часткою таких цінних паперів у вартості активів фонду, що складаються із цінних паперів, не може перевищувати 10 відсотків, якщо інше не встановлено Комісією.
До складу активів спеціалізованого фонду банківських металів можуть входити:
1) кошти в національній та іноземній валюті;
2) депозити в національній та іноземній валюті;
3) ощадні (депозитні) сертифікати;
4) державні цінні папери;
5) боргові цінні папери, забезпечені державною гарантією;
6) банківські метали в зливках на зберіганні в банківських сховищах;
7) майнові права за договорами з банком щодо виплати грошового еквіваленту банківського металу за його поточним курсом;
8) цінні папери спеціалізованих біржових індексних фондів, до індексного кошика яких входять виключно банківські метали;
9) похідні (деривативи), базовим активом яких є банківські метали.
Перелік банківських металів та порядок визначення їх ринкової вартості встановлюється Національним банком України.
Структура активів спеціалізованих фондів банківських металів повинна одночасно відповідати таким вимогам:
1) загальна вартість банківських металів у зливках, коштів та майнових прав за договорами з банком щодо виплати грошового еквіваленту банківського металу за його поточним курсом повинна становити не менш як 70 відсотків загальної вартості активів фонду;
2) загальна сума зобов'язань одного банку не може перевищувати 25 відсотків загальної вартості активів фонду.
Спеціалізованим фондам банківських металів забороняється розміщувати в зобов'язання одного банку більше ніж 20 відсотків загальної вартості активів фонду.
Цінні папери ІСІ
Закон визначив, що цінні папери ІСІ можуть бути лише іменними та мають випускатися виключно в бездокументарній формі. КУА, що здійснюють управління активами ПІФ, інвестиційні сертифікати яких існують у документарній формі, зобов'язані протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом забезпечити переведення інвестиційних сертифікатів у бездокументарну форму.
Закон виділив акції КІФ в окремий вид цінних паперів. Так, відповідно до ст. 61 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» акція КІФ – цінний папір, емітентом якого є КІФ та який посвідчує майнові права його власника (учасника КІФ), включаючи право на отримання дивідендів (для закритого корпоративного інвестиційного фонду), частини майна КІФ у разі його ліквідації, право на управління КІФ, а також немайнові права, передбачені законодавством про ІСІ.
Наступною відмінністю правового регулювання цінних паперів ІСІ стало те, що сплата вартості цінних паперів акцій КІФ при формуванні початкового статутного капіталу здійснюватиметься лише в грошовій формі. Утім, сплата цінних паперів біржових ІСІ може здійснюватися у відповідній пропорції активами, визначеними в інвестиційній декларації такого ІСІ. Закон також встановлює, що цінні папери КІФ не повинні проходити процедуру лістингу. Крім того, розрахунки за цінні папери ІСІ на виплату не допускаються. Строк розміщення акцій відкритого та інтервального КІФ не обмежується
Відповідно до ч. 4 ст. 51 Закону особа, яка купує цінні папери ІСІ, зобов'язана сплатити за такі папери в термін, передбачений проспектом емісії цінних паперів ІСІ, але не пізніше трьох робочих днів з дати укладення договору про їх придбання.
Така позиція законодавця щодо встановлення терміну оплати цінних паперів ІСІ видається нам хибною з огляду на реальний характер договору управління цінними паперами. Зокрема, договір про управління вважається укладеним з моменту передачі цінних паперів або грошових коштів, призначених для інвестування в цінні папери, установником управління управителю. Якщо договором управління передбачено, що передача цінних паперів установником управління управителю здійснюється поетапно, то договір вважається укладеним з моменту передачі управителю першого пакета цінних паперів. З моменту їх передачі виникають права та обов’язки управителя по управлінню переданими йому цінними паперами. Цінні папери, які придбаваються управителем у власність установника в процесі виконання договору управління, є об’єктами управління з моменту передачі їх власниками або їх уповноваженими особами управителю. При цьому додаткові договори між установником та управителем про передачу таких цінних паперів не укладаються (п. 6 р. ХІ Правил (умов) здійснення діяльності з торгівлі цінними паперами: брокерської діяльності, дилерської діяльності, андеррайтингу, управління цінними).
На нашу думку, договір управління ІСІ є реальним. Він вважається укладеним з моменту передачі грошових коштів ІСІ (КУА ПІФ). Для виникнення правовідносин за договором управління ПІФ потрібен складний юридичний склад, який включає два юридичних факти: підписання договору і передачу майна. До цих відносин слід застосовувати положення ч. 2 ст. 640 ЦК України, яке передбачає, що, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Однак на практиці часто трапляються випадки, коли при укладенні договору управління КУА намагається його оформити як консенсуальний. Більше того, у разі відмови потенційного учасника ІСІ від передачі грошових коштів в управління КУА, передбачається притягнення його до матеріальної відповідальності. В описаній ситуації має місце примушування контрагента до реального виконання зобов'язання, що, як відомо, є незаконним. За відсутності передачі майна інвестором ІСІ, договір управління має вважатись неукладеним, а заявка на придбання цінних паперів втрачає свою юридичну силу. Що ж до укладеного таким чином договору, то він може бути визнаний судом недійсним за заявою учасника ІСІ.
Конвертація цінних паперів ІСІ
З незрозумілих для автора причин свого часу Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» з останнього була виключена ст. 45, яка передбачала можливість конвертації цінних паперів ІСІ, управління якими здійснює одна КУА, на письмову вимогу інвестора, якщо це передбачено проспектом емісії цінних паперів ІСІ.
Ідея відродження інституту конвертації цінних паперів виникла при підготовці Закону до другого читання та виявилась плідною. Завдяки певним дискусіям учасників ринку спільного інвестування з представниками Комісії, останні погодились включити в закони України положення щодо конвертації цінних паперів. Закон запроваджує такі правові інститути як «конвертація цінних паперів» шляхом внесення відповідних змін до Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» та «конвертація цінних паперів ІСІ».
Утім, Закон України «Про ІСІ» повернув конвертацію. Відповідно до ст. 52 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» конвертація цінних паперів – обмін цінних паперів одного випуску на цінні папери іншого випуску цього ж емітента. Рішення про проведення конвертації приймається органом емітента, уповноваженим приймати таке рішення. При проведенні конвертації емітент зобов’язаний здійснити викуп цінних паперів, що конвертуються, у їх власників, які не згодні з рішенням про проведення конвертації. Порядок повідомлення власників цінних паперів про проведення конвертації цінних паперів, порядок повідомлення емітента власниками цінних паперів про згоду (або незгоду) з рішенням про проведення конвертації і строк, у який цінні папери мають бути пред'явлені їх власниками для викупу, повинні бути передбачені рішенням відповідного органу емітента про проведення конвертації.
Щодо викупу цінних паперів у власників, які не згодні з рішенням про проведення конвертації, то він здійснюється за ринковою вартістю, але не нижче ніж номінальної вартості таких цінних паперів. Існують певні відмінності визначення ринкової вартості цінних паперів. Так, ринкова вартість визначається: за біржовим курсом – для цінних паперів, які включені до біржового списку фондової біржі; за вартістю, визначеною незалежним оцінювачем відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність, – для цінних паперів, які не включені до біржового списку фондової біржі.
Згідно зі ст. 60 Закону цінні папери одного ІСІ за заявою їх власника можуть бути конвертовані в цінні папери іншого ІСІ, активи яких перебувають в управлінні однієї КУА. Конвертація цінних паперів ІСІ здійснюється за розрахунковою вартістю таких цінних паперів, визначеною на день подання заяви на конвертацію. Заяви на конвертацію не відкликаються.
Ця ж стаття визначає особливості конвертації різних типів ІСІ. Зокрема, конвертація цінних паперів ІСІ відкритого та інтервального типу може здійснюватися виключно з дотриманням умов, встановлених ч. 5 ст. 58 Закону, а також у разі ліквідації ІСІ. Конвертація цінних паперів ІСІ закритого типу може здійснюватися в разі ліквідації такого ІСІ, а також під час обов'язкового викупу цінних паперів у разі продовження строку діяльності строкового ІСІ. Забороняються конвертація цінних паперів венчурних ІСІ в цінні папери будь-яких ІСІ, а також конвертація цінних паперів ІСІ в цінні папери венчурних ІСІ.
Загальна вартість цінних паперів ІСІ, які внаслідок конвертації набуваються інвестором, не може бути меншою загальної вартості цінних паперів ІСІ, які внаслідок конвертації вилучаються з обігу. У разі необхідності інвестор ІСІ здійснює доплату в сумі різниці між загальною вартістю цінних паперів, що набуваються, та загальною вартістю цінних паперів, що вилучаються з обігу. КУА зобов'язана перерахувати кошти за цінні папери ІСІ, що вилучаються з обігу, з рахунку такого ІСІ, а також суму доплати (у разі її наявності) на рахунок ІСІ, цінні папери якого набуваються інвестором внаслідок конвертації, не пізніше трьох робочих днів з дня зарахування цінних паперів ІСІ, що вилучаються з обігу, на рахунок емітента.
Порядок конвертації цінних паперів ІСІ встановлюється Положенням Комісії, затвердженим Рішенням №2073 від 01.10.2013.
На нашу думку, конвертація цінних паперів є досить неоднозначним кроком на шляху розвитку законодавства. Безперечно, вона надає фізичним та юридичним особам нові можливості щодо вибору цінних паперів та інвестиційних інструментів. Утім, конвертація цінних паперів може сприяти зловживанням мажоритарних акціонерів та КУА по відношенню до менш захищених міноритарних акціонерів та учасників ІСІ. Наприклад, в умовах занепаду ринку спільного інвестування вітчизняні КУА для запобігання зменшення вартості активів в управлінні в зв'язку з виходом інвесторів можуть «стимулювати» останніх здійснювати конвертацію належних їм цінних паперів.
Зрозуміло, що учасник ІСІ вправі укласти договір міни з учасником іншого ІСІ цієї або іншої КУА. Реалізація даної схеми має чимало труднощів, займатиме певний час і кінцевому підсумку може втратити свою актуальність для інвесторів. Адже інвестор може бути зацікавлений в проведенні конвертації у зв’язку зі зміною конюктури фондового ринку. Наприклад, учасник «ПІФ облігацій» на зростаючому ринку вирішить змінити свою інвестиційну стратегію на більш прибуткову, шляхом обміну належних йому інвестиційних сертифікатів на цінні папери «ПІФ акцій» або ж навпаки. Разом з тим, при проведенні конвертації важливо щоб ПІФ, цінні папери яких підлягають конвертації, були одного виду та типу. Адже однотипні ІСІ надають власникам свої цінних паперів однакових обсяг прав.
Розкриття інформації та веб-сайт КУА
Закон передбачає удосконалення системи розкриття інформації про діяльність ІСІ. Інформація ІСІ розкривається в установленому законодавством порядку шляхом:
1) розміщення в загальнодоступній інформаційній базі даних Комісії про ринок цінних паперів (у разі публічного розміщення цінних паперів ІСІ);
2) розміщення на власному веб-сайті КУА (у разі публічного розміщення цінних паперів ІСІ);
3) надання безпосередньо учасникам ІСІ (у разі приватного розміщення цінних паперів ІСІ);
4) подання інформації до Комісії;
5) подання інформації до саморегулівної організації професійних учасників фондового ринку – об'єднання учасників фондового ринку, що провадять професійну діяльність на фондовому ринку з управління активами інституційних інвесторів.
Таким чином, доведення інформації до інвесторів ІСІ та інших зацікавлених осіб здійснюється через реалізацію процедури «розкриття інформації». Відповідно до Концепції розкриття інформації на фондовому ринку України система розкриття інформації на фондовому ринку надає можливість інвестору та іншим зацікавленим особам самостійно оцінювати ефективність управління інвестиційними процесами в економіці, створює умови для добросовісної конкуренції між емітентами цінних паперів. Важливого значення набуває розкриття емітентами цінних паперів не фінансової інформації, до якої відноситься опис: бізнесу; майна; факторів ризику; наявності судових справ та заходів захисту; стану корпоративного управління.
Отже, інформація про ІСІ розкривається широкому колу осіб, яких можна об'єднати поняттям «заінтересовані особи», що значно ширше, ніж «учасники ІСІ». Адже воно може включати в себе посередників, що здійснюють розміщення цінних паперів ІСІ, осіб, які планують придбати цінні папери, компанії, що займаються ренкінгуванням ІСІ тощо. Так, у Принципах корпоративного управління під заінтересованими особами розуміються особи, які мають легітимний інтерес у діяльності товариства, тобто певною мірою залежать від товариства або можуть впливати на його діяльність. До заінтересованих осіб належать, у першу чергу:
- працівники (як ті, які є акціонерами товариства, так і ті, які не є його акціонерами),
- кредитори;
- споживачі продукції товариства;
- територіальна громада, на території якої розташоване товариство;
- відповідні державні органи та органи місцевого самоврядування.
До кола заінтересованих осіб КУА можна віднести практично всіх зазначених категорій осіб. В отриманні інформації про ІСІ зацікавлені також інформаційні агентства та засоби масової інформації, котрі є важливим джерелом інформаційного забезпечення спільного інвестування.
Уперше за майже 20 років розвитку інвестиційних фондів в Україні на законодавчому рівні з'явилась вимога про обов'язковість розкриття інформації про ІСІ на сайті КУА. Зокрема, цьому питанню присвячена аж ціла ст. 76 Закону. Так, на веб-сайті КУА розміщується інформація, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства, а також вимог внутрішніх документів КУА, проспекту емісії цінних паперів ІСІ, регламенту. КУА, яка здійснює управління активами ІСІ, зобов'язана забезпечити розкриття на власному веб-сайті:
1) відомості про наявність ліцензії на провадження діяльності з управління активами із зазначенням серії та номера ліцензії, дати її видачі;
2) контактні дані (адреса, телефон, телефакс, електронна поштова адреса);
3) перелік ІСІ, активи яких перебувають в управлінні КУА;
4) відомості про вартість чистих активів ІСІ, ціни розміщення та викупу цінних паперів ІСІ, активи яких перебувають в управлінні КУА: щодня – для ІСІ відкритого типу; щодня в період інтервалу – для ІСІ інтервального типу.
КУА, яка здійснює управління активами корпоративного фонду, зобов'язана забезпечити розкриття на власному веб-сайті інформації, передбаченої ч. 2 цієї статті, а також змісту таких документів:
1) статут корпоративного фонду, зміни до статуту корпоративного фонду (у разі публічного розміщення цінних паперів корпоративного фонду);
2) свідоцтво про державну реєстрацію корпоративного фонду;
3) регламент, зміни до регламенту (у разі публічного розміщення цінних паперів корпоративного фонду);
4) свідоцтво про внесення корпоративного фонду до Реєстру;
5) висновки аудитора (аудиторської фірми) корпоративного фонду (у разі публічного розміщення цінних паперів корпоративного фонду);
6) розрахунок вартості чистих активів корпоративного фонду (у разі публічного розміщення цінних паперів корпоративного фонду);
7) проспект емісії цінних паперів, зміни до проспекту емісії цінних паперів (у разі публічного розміщення цінних паперів корпоративного фонду);
8) свідоцтво про державну реєстрацію випуску цінних паперів корпоративного фонду;
9) перелік осіб, які обслуговують корпоративний фонд;
10) свідоцтво про внесення корпоративного фонду до Державного реєстру фінансових установ.
КУА, яка здійснює управління активами пайового фонду, зобов'язана забезпечити розкриття на власному веб-сайті інформації, передбаченої частиною другою цієї статті, а також змісту таких документів:
1) регламент, зміни до регламенту (у разі публічного розміщення цінних паперів пайового фонду);
2) свідоцтво про внесення пайового фонду до Реєстру;
3) висновки аудитора (аудиторської фірми) пайового фонду (у разі публічного розміщення цінних паперів пайового фонду);
4) розрахунок вартості чистих активів пайового фонду (у разі публічного розміщення цінних паперів пайового фонду);
5) проспект емісії цінних паперів, зміни до проспекту емісії цінних паперів (у разі публічного розміщення цінних паперів пайового фонду);
6) свідоцтво про державну реєстрацію випуску цінних паперів пайового фонду;
7) перелік осіб, які обслуговують пайовий фонд.
КУА має використовувати зручні для інвесторів засоби поширення інформації, які забезпечують своєчасний, непов'язаний зі значними фінансовими та часовими витратами доступ до інформації. В епоху розвитку інформаційних технологій особливого значення набуває використання сучасних засобів оприлюднення інформації за допомогою мережі Інтернет. В Україні відсутній єдиний банк даних, який би містив достовірну інформацію про ІСІ. Закон про це замовчує. Практично неможливо одержати всю необхідну інформацію з єдиного відкритого джерела та порівнювати її за різним параметрам з наданою КУА інформацією.
Прикінцеві положення
Прикінцеві положення починаються з норм, що обмежують введення в дію певних статей Закону як таких, застосування яких потребує підготовку фондового ринку до їх впровадження.
Далі Закон вносить зміни до Господарського кодексу, ЦК України, Законів України «Про інвестиційну діяльність», «Про банки і банківську діяльність», «Про цінні папери та фондовий ринок», «Про акціонерні товариства».
Серед інших важливих положень варто відзначити такі.
КУА, ІСІ, зберігачі зобов'язані привести свою діяльність у відповідність із цим Законом протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом. КУА ПІФ відкритого та інтервального типу, корпоративні інвестиційні фонди відкритого та інтервального типу мають право змінити вид ІСІ з диверсифікованого на спеціалізований протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом у порядку, встановленому Комісією. Реєстрація змін до проспекту емісії цінних паперів, регламенту ІСІ, пов'язаних зі зміною виду такого ІСІ з диверсифікованого на спеціалізований, здійснюється за рішенням Комісії.
Договори купівлі-продажу цінних паперів ІСІ, які укладені до набрання чинності цим Законом та умови яких передбачають здійснення оплати вартості таких цінних паперів із розстроченням платежу, виконуються на зазначених у них умовах. Із дня набрання чинності цим Законом забороняється продовжувати строк дії таких договорів та/або вносити до них зміни, які стосуються строків оплати цінних паперів ІСІ.
КУА, що здійснюють управління активами ПІФ, інвестиційні сертифікати яких існують у документарній формі, зобов'язані протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом забезпечити переведення інвестиційних сертифікатів у бездокументарну форму. До завершення такого переведення реєстр власників інвестиційних сертифікатів ведеться реєстратором за договором з КУА ПІФ відповідно до законодавства про депозитарну систему.
У разі якщо кількість учасників ПІФ не перевищує 500 осіб, ведення реєстру власників інвестиційних сертифікатів до завершення переведення інвестиційних сертифікатів у бездокументарну форму може здійснюватися КУА такого фонду без отримання відповідної ліцензії, що видається Комісією. До завершення переведення цінних паперів ІСІ у бездокументарну форму реєстратор вважається пов'язаною особою ІСІ.
Важливим з економічної точки зору є положення щодо звільнення від сплати реєстраційного збору суб'єктами спільного інвестування в зв'язку із приведенням їх діяльності у відповідність із Законом. Так, КІФ звільняються від сплати реєстраційного збору під час реєстрації змін до статуту фонду, які вносяться в зв'язку з приведенням його у відповідність із цим Законом. ІСІ звільняються від сплати реєстраційного збору під час реєстрації змін до регламенту ІСІ, які вносяться в зв'язку з приведенням його у відповідність із цим Законом.
У зв'язку зі скасуванням Закону України «Про ІСІ» кілька пунктів Перехідних положень Закону присвячені інвестиційним фондам та компаніям, створеним відповідно до Указу Президента України від 19 лютого 1994 року №55/94. Зокрема, зазначається, що створення ІСІ (інвестиційних фондів та інвестиційних компаній) відповідно до Указу Президента України від 19 лютого 1994 року №55/94 "Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії" забороняється. Закриті інвестиційні фонди та закриті взаємні фонди інвестиційних компаній, які були створені в установленому законодавством порядку до набрання чинності Законом України «Про ІСІ» 2001 року, провадять свою діяльність відповідно до Положення про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії, затвердженого вищевказаним Указом Президента України, протягом строку, на який вони були створені.
Завершуються Перехідні положення нормою про обов'язок Комісії протягом одного року з дня опублікування Закону забезпечити приведення своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
Висновки
Об'єктивно Закон запізнився на п'ять років. Його потрібно було приймати разом із Законом України «Про акціонерні товариства» на піку фінансово-економічної кризи в 2008 році. Після введення в дію Закону 1 січня 2014 року вітчизняне спільне інвестування не зазнає суттєвих змін. Автор цього коментарю пам'ятає як приймався Закон, як з одного маху однієї руки у Верховній Раді України спільне інвестування отримало «сие» покращення.
Детальний аналіз ступеня правового регулювання Закону засвідчує, що він водночас є зарегульованим щодо деяких регулятивних питань, і не достатньо врегульованим стосовно інших інституційних проблем. Так, наприклад, якщо питання створення та функціонування ІСІ, особливостей діяльності органів КІФ, подачі звітності, обігу цінних паперів врегульовані більш ніж достатньо і є обтяжливими для суб'єктів спільного інвестування, то питання охорони та захисту прав інвесторів ІСІ, інформаційної прозорості, вироблення критеріїв управління ІСІ та інші важливі питання залишаються практично не врегульованими.
Якби навіть відбулося неприйняття даного Закону, система відносин на ринку спільного інвестування суттєво би не змінилися. Більшість із запроваджених Законом нових ІСІ вже давно працюють в Україні без відповідного правового підґрунтя. Професійні учасники спільного інвестування запозичують і будуть запозичувати світові новації спільного інвестування, не звертаючи уваги на застарілий закон. Комісія в черговий раз продовжує займатись «ИКД – имитацией кипучей деятельности» шляхом «тягучої» модернізації нормативно-правових актів. А через 3-5 років ми знов отримаємо новий закон у сфері спільного інвестування, який «відстане» від життя на цей же термін.
Закон закріплює внутрішньодержавну спрямованість діяльності ІСІ. У зв’язку з інтеграцією України до світового товариства актуальною тенденцією спільного інвестування має стати приведення його у відповідність до світових стандартів, у першу чергу, положень ЄС. Для української економіки важливе збалансоване співвідношення вітчизняного та іноземного інвестування, зміцнення насамперед власних позицій на внутрішньому та зовнішньому ринках ринках. Україні потрібен пронизаний кращими досягненнями європейської правової думки новий, по суті, революційний, закон, який, гармонуючи з принципами сучасної правової держави, має стати системоутворюючим фактором розвитку спільного інвестування.
Особливість гармонізації законодавства в сфері спільного інвестування до європейського законодавства полягає в тому, що вона має відбуватись як складова частина гармонізації ринку фінансових послуг до законодавства ЄС. Тому що, по-перше, діяльність суб'єктів спільного інвестування значною мірою обумовлюється станом розвитку ринку фінансових послуг. По-друге, управління ІСІ належить до фінансової послуги, яку здійснює КУА, що є фінансовою установою.
