Блог-ua

Організація харчування — незмінний предмет закупівель у багатьох замовників, насамперед — бюджетних установ, які дбають про організацію харчування осіб, що опинилися під їхньою опікою. Як зробити це правильно, спрямувавши кошти на оплату готових страв, а не зайвих податків, — читайте в цій статті.

Послуги харчування — без ПДВ

Пунктом 197.1 статті 197 Податкового кодексу України (далі — ПК України) установлено ряд податкових пільг, а саме щодо звільнення від оподаткування ПДВ операцій, пов’язаних з постачанням послуг харчування або окремих продуктів. Відповідно до пункту 197.1 статті 197 ПК України звільняються від оподаткування ПДВ операції з:

постачання продуктів дитячого харчування й товарів дитячого асортименту для немовлят за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України (підпункт 197.1.1);

постачання послуг харчування дітей у дошкільних, загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах та громадян у закладах охорони здоров’я. Порядок надання таких послуг затверджує Кабінет Міністрів України (підпункт «г» підпункту 197.1.7);

постачання послуг харчування бездомним особам у центрах обліку, закладах соціального захисту для бездомних осіб, а також особам, звільненим з місць позбавлення волі, у центрах соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі (підпункт «в» підпункту 197.1.7);

постачання послуг харчування особам, які утримуються в установах пенітенціарної системи, у тому числі приготування їжі та постачання продуктів харчування (підпункт «ґ» підпункту 197.1.7);

постачання послуг харчування за рахунок державних коштів, що надаються особам, які утримуються в реабілітаційних установах, територіальних центрах соціального обслуговування (надання соціальних послуг), установах, підприємствах, організаціях всеукраїнських громадських організацій інвалідів та їх спілок, які займаються реабілітацією, оздоровленням та фізкультурно-спортивною діяльністю, центрах обліку та закладах соціального захисту для бездомних осіб, центрах соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, санаторіях для ветеранів та інвалідів, будинках-інтернатах для громадян похилого віку, інвалідів та дітей-інвалідів, психоневрологічних та спеціалізованих будинках-інтернатах, пансіонатах для ветеранів війни і праці, геріатричних пансіонатах (підпункт «д» підпункту 197.1.7).Щоб скористатися податковою пільгою, треба неухильно дотримуватися визначених законом умов, зокрема: правильно обрати предмет закупівлі та прописати його в договорі; обрати «правильного» постачальника; «вписатися» у ваговий чи ціновий ліміт за одиницю послуги.

Правильний вибір предмета закупівлі (коди ЄЗС/CPV)

Правильний вибір предмета закупівлі — один з ключових аспектів для застосування податкової пільги. Оскільки відповідно до підпунктів «в», «г», «ґ» та «д» підпункту 197.1.7 пункту 197.1 статті 197 ПК України від оподаткування ПДВ звільнено операції з постачання послуг харчування, то для застосування цієї пільги предметом закупівлі і відповідного договору мають бути саме послуги харчування. На закупівлю товарів, у тому числі будь-яких продуктів чи їх комбінацій, ця пільга не поширюється! Як ми пам’ятаємо, предмет закупівлі послуг визначають за четвертою цифрою коду основного словника ДК 021:2015 ЄЗС.

Правильний вибір предмета закупівлі (коди ЄЗС/CPV)Правильний вибір предмета закупівлі — один з ключових аспектів для застосування податкової пільги. Оскільки відповідно до підпунктів «в», «г», «ґ» та «д» підпункту 197.1.7 пункту 197.1 статті 197 ПК України від оподаткування ПДВ звільнено операції з постачання послуг харчування, то для застосування цієї пільги предметом закупівлі і відповідного договору мають бути саме послуги харчування. На закупівлю товарів, у тому числі будь-яких продуктів чи їх комбінацій, ця пільга не поширюється! Як ми пам’ятаємо, предмет закупівлі послуг визначають за четвертою цифрою коду основного словника ДК 021:2015 ЄЗС, тож оптимальні коди для закупівлі послуг харчування відображено в табличці. Щоб зрозуміти різницю між названими кодами, слід звернутися до ДСТУ 4281:2004 «Заклади ресторанного господарства. Класифікація» (далі — ДСТУ 4281:2004). Відповідно до пункту 3.23 ДСТУ 4281:2004 їдальня — заклад ресторанного господарства (далі — РГ) для обслуговування певного контингенту спожива­чів із різноманітним асортиментом продукції власного виробництва і закупних товарів, в якому страви можуть надавати у вигляді скомплектованих раціонів харчування. Функціонує, як правило, за місцем роботи споживачів, у навчальних закладах, військо­вих підрозділах, лікувальних та оздоровчих закладах, відділеннях лікарень, закладах соціальної підтримки малозабезпечених верств населення тощо. В їдальнях можуть функціонувати зали оздоровчого, лікувального та лікувально-профілактичного призначення. Як спеціалізовані їдальні розрізняють дієтичні їдальні.

Відповідно до пункту 3.28 ДСТУ 4281:2004 ресторан за спеціальними замовленнями (catering) — заклад РГ, призначений готувати і постачати готову їжу та організовувати обслуговування споживачів в інших місцях за спеціальними замовленнями. Такі заклади можуть обслуговувати банкети, фірмові прийоми, ділові зустрічі, весілля та інші свята в залах, офісах, на природі, під тентами тощо. Їдальня (а також буфет) входить до групи закладів, призначених для продажу їжі і напоїв для споживачів, об’єднаних за професійними ознаками, а ресторан за спеціальними замовленнями (catering) разом з фабрикою-заготівельнею, фабрикою-кухнею та домовою кухнею — до групи закладів, призначених для постачання їжі, приготованої централізовано, для споживання в інших місцях. На практиці замовники подекуди неправильно визначають предмет закупівлі. Наприклад, замовник, що згідно з проектом договору закуповує послуги з організації харчування, вказує предмет закупівлі «Продукти харчування та сушені продукти різні» за кодом 15890000-3. Такі помилки вкрай небажані. Повторимося: відповідно до підпунктів «в», «г», «ґ» та «д» підпункту 197.1.7 пункту 197.1 статті 197 ПК України від сплати ПДВ звільняються саме послуги, а не товари. Виникає ситуація невизначеності, не ясно, що саме закуповує замовник —  товари чи послуги? І що насправді хоче замовник отримати: товари за договором купівліпродажу чи послуги за договором про надання послуг? Такі неточності не лише спровокують численні звернення по роз’яснення чи внесення змін до тендерної документації, у підсумку створивши зайву роботу для членів тендерного комітету та, імовірно, продовжать строк проведення закупівлі (у зв’язку із внесенням змін до тендерної документації), але і поставлять під сумнів оподаткування операції ПДВ (адже від ПДВ, нагадаємо вкотре, звільнені лише операції з постачання послуг, а не товарів). А штрафи за неправильне нарахування ПДВ стартують з 25 % несплаченого податку, тож жартувати із цим не варто. Окрім того, така закупівля ризикує викликати підвищену зацікавленість державних аудиторів, зокрема в ході моніторингу публічних закупівель. А це знову ж таки і зайва робота для тендерного комітету, і марно витрачений час, і на додачу — ризик ревізії. До речі, визначення коду предмета закупівлі впливає і на кваліфікацію учасників. Так, відповідно до частини 2 статті 16 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник має право установити як кваліфікаційний критерій наявність документально підтвердженого досвіду виконання аналогічного договору. Як відомо, який договір вважати аналогічним — щоразу вирішує сам замовник. Тож замовник цілком може вказати в тендерній документації, що аналогічним є договір з таким самим предметом закупівлі. У такому випадку учасник, в активі якого є договори про закупівлю харчування з неправильно визначеним кодом, постане перед проблемою формальної невідповідності кваліфікаційним вимогам. Замовник у цій же ситуації ризикує знизити рівень конкуренції у своїй закупівлі. Тож нехай слова не розходяться з думкою, а предмет закупівлі відповідає дійсному предметові договору.

Правильні постачальники

Постачати послуги харчування має не абихто, а підприємства громадського харчування, а точніше — ресторанного господарства (далі — РГ), правила роботи яких регламентує Порядок провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затверджений Постановою Уряду від 15.06.2006 № 833, Правила роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, затверджені наказом Мінекономрозвитку від 24.07.2002 № 219, зареєстрованим у Мін’юсті 20.08.2002 за № 680/6968, ДСТУ 3862-99  «Ресторанне господарство. Терміни та визначення»  (далі — ДСТУ 3862-99), ДСТУ 4281:2004.Класифікація підприємств РГ міститься в ДСТУ 4281:2004 і охоплює два десятки різноманітних кафе, ресторанів, кухонь, салонів, кафетеріїв, майданів, закусочних і т. д. Організаційно-правова форма підприємства-постачальника (товариство з обмеженою відповідальністю, приватне підприємство, акціонерне товариство і т. д.) ролі не грає. Так само постачальником може бути фізична особа-підприємець.

Ресторанне господарство — вид економічної діяльності суб’єктів господарської діяльності щодо надавання послуг для задоволення потреб споживачів у харчуванні з організуванням дозвілля або без нього. Суб’єкти господарської діяльності здійснюють діяльність у ресторанному господарстві через заклади РГ (пункт 4.1 ДСТУ 3862-99, пункт 3.1 ДСТУ 4281:2004). Звідси слідує, що учасником тендеру на організацію харчування не може бути фізична особа, не зареєстрована підприємцем. На приналежність до сфери ресторанного господарства вказує як вид діяльності, зазначений у статуті (якщо суб’єкт господарювання діє на підставі статуту), так і обраний КВЕД, що відображається в реєстраційних даних суб’єкта господарювання, з якими у вільному доступі кожен може ознайомитися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Оптимальними є КВЕДИ розділу 56 секції «І» ДК 009:2010, а саме: 56.10 — діяльність ресторанів, на-дання послуг мобільного харчування; 56.21 — постачання готових страв для подій; 56.29 — постачання інших готових страв.

Правильний КВЕД — не проста формальність. По-перше, наявність відповідного КВЕДу зумовлює приналежність до закладів РГ, що в більшості випадків є умовою звільнення операції з постачання послуг харчування від сплати ПДВ. Таким чином, якщо постачальник не має правильного КВЕДу, то і звільнення операції від ПДВ буде під сумнівом. По-друге, укладення договору не за своїм КВЕДом має вкрай негативні наслідки для фізичних осіб-підприємців. Відповідно до підпункту 7 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України в разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку, платник єдиного податку зобов’язаний перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності.

Таким чином, договір за межами обраних КВЕДів для підприємця-платника єдиного податку має наслідком втрату права на застосування спрощеної системи оподаткування. Для фізичної особи-підприємця на загальній системі оподаткування договір за межами обраних КВЕДів має наслідком їх оподаткування за правилами, встановленими для фізичних осіб, що не є підприємцями, тобто без можливості виключити зі складу доходу свої витрати (пункт 177.6 статті 177 ПК України). В останньому випадку в силу припису пункту 177.8 статті 177 ПК України замовник має виступити податковим агентом, тобто вирахувати із суми платежу за договором податки та перерахувати їх до відповідного бюджету. Окрім того, підприємства РГ повинні виконувати ряд нормативних вимог у сфері забезпечення безпеки та якості харчових продуктів, у сфері охорони навколишнього природного середовища, а якщо постачають дієтичне, у тому числі лікувальне харчування, то висуваються і додаткові вимоги до штату працівників.

Харчування в навчальних закладах

ПК України звільняє від оподаткування ПДВ операції з постачання послуг харчування дітей у дошкільних, загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах. Порядок надання зазначеної пільги визначено Порядком надання послуг з харчування дітей у дошкільних, учнів у загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах, операції з надання яких звільняються від обкладення податком на додану вартість, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 116 (далі — Порядок № 116), а також Постановою Уряду від 26.08.2002 № 1243 «Про невідкладні питання діяльності дошкільних та інтернатних навчальних закладів». Порядок № 116 встановлює такі умови звільнення операції з постачання послуг харчування від ПДВ:1) пільга поширюється лише на дошкільні, загальноосвітні та професійно-технічні навчальні заклади, що належать до державної, комунальної форми власності або ж перебувають у спільній власності територіальних громад;

Харчування в навчальних закладах ПК України звільняє від оподаткування ПДВ операції з постачання послуг харчування дітей у дошкільних, загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах. Порядок надання зазначеної пільги визначено Порядком надання послуг з харчування дітей у дошкільних, учнів у загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах, операції з надання яких звільняються від обкладення податком на до-дану вартість, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 116 (далі — Порядок № 116), а також Постановою Уряду від 26.08.2002 № 1243 «Про невідкладні питання діяльності дошкільних та інтернатних навчальних закладів». Порядок № 116 встановлює такі умови звільнення операції з постачання послуг харчування від ПДВ:

1) пільга поширюється лише на дошкільні, загальноосвітні та професійно-технічні навчальні заклади, що належать до державної, комунальної форми власності або ж перебувають у спільній власності територіальних громад;

2) пільга поширюється лише на харчування дітей (учнів, вихованців, кадетів і т. д.);

3) харчування дітей у дошкільних, учнів у загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах здійснюється за місцем виховання, навчання або на під­приємствах громадського харчування, з якими засно­вником (власником) відповідного навчального закладу укладено договір;

4) пільга надається в межах затверджених норм харчування в грамах, а для тих учнів, для яких не вста­новлено норми харчування в грамах, у межах визначеної грошової норми;

5) за умови дотримання норм харчування (у грамах чи в гривнях), пільга поширюється на увесь об’єм харчування, що забезпечується освітнім закладом, незалежно від того, надається він надалі учням безоплатно чи за плату.

Зупинимося детальніше на вказаних умовах. Формально пільга надається для харчування лише дітей та учнів.

Харчування в навчальних закладах ПК України звільняє від оподаткування ПДВ операції з постачання послуг харчування дітей у дошкільних, загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах. Порядок надання зазначеної пільги визначено Порядком надання послуг з харчування дітей у дошкільних, учнів у загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах, операції з надання яких звільняються від обкладення податком на додану вартість, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 116 (далі — Порядок № 116), а також Постановою Уряду від 26.08.2002 № 1243 «Про невідкладні питання діяльності дошкільних та інтернатних навчальних закладів». Порядок № 116 встановлює такі умови звільнення операції з постачання послуг харчування від ПДВ:1) пільга поширюється лише на дошкільні, загальноосвітні та професійно-технічні навчальні заклади, що належать до державної, комунальної форми власності або ж перебувають у спільній власності територіаль­них громад; Пільга поширюється на виключний перелік освітніх закладів. Дошкільні навчальні заклади створено для дітей від 0 до 6 (7) років. Це ясла, ясла-садок, садок, будинок дитини, дитячий будинок, центр розвитку дитини та інші подібні заклади, що мають відповідну ліцензію на надання освітніх послуг цього рівня (статті 4, 5, 12 Закону України «Про дошкільну освіту»). Загальноосвітні навчальні заклади — початкова школа, гімназія, ліцей, у т. ч. військовий, спеціальна школа, санаторна школа, школа соціальної реабілітації, навчально-реабілітаційний центр, спеціалізовані мистецькі школи, школи-інтернати спортивного профілю та інші подібні заклади, що мають відповідну ліцензію на надання освітніх послуг цього рівня (стаття 9 Закону України «Про загальну середню освіту»). Професійно-технічні навчальні заклади — це різного роду професійні, професійно-технічні, художні училища та ліцеї, у тому числі вищі, центри професійної та професійно-технічної освіти, навчально-виробничі центри і комбінати та інші подібні заклади, що мають відповідну ліцензію на надання освітніх послуг цього рівня (стаття 18 Закону України «Про професійно-технічну освіту»). На решту навчальних закладів, у тому числі заклади вищої та позашкільної освіти, пільга з ПДВ за згаданою нормою ПК України не поширюється.

Харчування в навчальних закладах ПК України звільняє від оподаткування ПДВ операції з постачання послуг харчування дітей у дошкільних, загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах. Порядок надання зазначеної пільги визначено Порядком надання послуг з харчування дітей у до-шкільних, учнів у загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах, операції з надання яких звільняються від обкладення податком на до-дану вартість, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 116 (далі — Порядок № 116), а також Постановою Уряду від 26.08.2002 № 1243 «Про невідкладні питання діяльності дошкільних та інтернатних навчальних закладів». Порядок № 116 встановлює такі умови звільнення операції з постачання послуг харчування від ПДВ:1) пільга поширюється лише на дошкільні, загальноосвітні та професійно-технічні навчальні заклади, що належать до державної, комунальної форми власності або ж перебувають у спільній власності територіальних громад. Пільга застосовується незалежно від того, відшко­довують батьки (опікуни) дітей витрати на харчуван­ня (як, наприклад, у дитсадку) чи ні (наприклад, група продовженого дня у школі).Між навчальним закладом та постачальником послуг харчування (підприємством громадського харчування) має бути укладено договір про надання відповідних послуг. Якщо предмет договору — товари, у тому числі харчові продукти, з яких сам навчальний заклад готує наїдки для своїх підопічних, то звільнення такої операції від ПДВ не буде (оскільки буде постачання товарів, а не постачання послуг). До речі, це одна з причин, чому все більше навчальних закладів переходять на організацію харчування на договірних умовах, відмовляючись від власних кухонь.

Харчування в навчальних закладах ПК України звільняє від оподаткування ПДВ операції з постачання послуг харчування дітей у дошкільних, загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах. Порядок надання зазначеної пільги визначено Порядком надання послуг з харчування дітей у дошкільних, учнів у загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах, операції з надання яких звільняються від обкладення податком на до-дану вартість, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 116 (далі — Порядок № 116), а також Постановою Уряду від 26.08.2002 № 1243 «Про невідкладні питання діяльності дошкільних та інтернатних навчальних закладів». Порядок № 116 встановлює такі умови звільнення операції з постачання послуг харчування від ПДВ:1) пільга поширюється лише на дошкільні, загальноосвітні та професійно-технічні навчальні заклади, що належать до державної, комунальної форми власності або ж перебувають у спільній власності територіаль­них громад; Пільга застосовується до харчування відповідно до встановлених норм у грамах. Такі норми установлено постановами Кабінету Міністрів України:

від 21 травня 1992 року № 258 «Про норми харчування та часткову компенсацію вартості продуктів для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; від 13 жовтня 1993 року № 859 «Про організацію діяльності спеціальних навчально-виховних закладів для дітей і підлітків, які потребують особливих умов виховання»;

від 27 грудня 2001 року № 1752 «Про норми харчування для осіб, хворих на туберкульоз та інфікованих мікобактеріями туберкульозу»;

від 29 березня 2002 року № 426 «Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації»;

від 22 листопада 2004 року № 1591 «Про затвердження норм харчування у навчальних та оздоровчих закладах».

Харчування в навчальних закладах ПК України звільняє від оподаткування ПДВ операції з постачання послуг харчування дітей у дошкільних, загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах. Порядок надання зазначеної пільги визначено Порядком надання послуг з харчування дітей у дошкільних, учнів у загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах, операції з надання яких звільняються від обкладення податком на додану вартість, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 116 (далі — Порядок № 116), а також Постановою Уряду від 26.08.2002 № 1243 «Про невідкладні питання діяльності дошкільних та інтернатних навчальних закладів». Порядок № 116 встановлює такі умови звільнення операції з постачання послуг харчування від ПДВ:1) пільга поширюється лише на дошкільні, загальноосвітні та професійно-технічні навчальні заклади, що належать до державної, комунальної форми власності або ж перебувають у спільній власності територіальних громад. Якщо не встановлено відповідну норму у грамах, то застосовується грошова норма. Відповідно до пункту 7 Порядку № 116 розмір денної грошової норми на одну особу визначається з урахуванням потреби в раціональному харчуванні та санітарно-гігієнічних вимог, але не більш як 2 відсотки установленого прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років у розрахунку на місяць. При цьому вартість сніданку не може перевищувати 25 відсотків, обіду — 40, полуденка — 10, вечері — 25 відсотків зазначеної грошової норми. Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» прожитковий мінімум для дітей від 6 до 18 років становить з 1 січня 2018 року — 1 860 гривень, з 1 липня —  1 944 гривні, з 1 грудня — 2 027 гривень. Таким чином, наприклад, у січні 2018 року денна грошова норма витрат становить 37,20 грн (1 860 грн * 2 % = 37,20 грн),  з яких сніданок і вечеря — не більше 9,30 грн за кожен прийом їжі, обід — не більше 14,88 грн, полуденок — не більше 3,72 грн. Харчування поза вказаними нормами (у грамах та у гривнях) вважається ресторанним і обкладається ПДВ на загальних підставах.

Харчування в закладах охорони здоров’я

Питання закупівлі без ПДВ послуг харчування в медичних закладах регулює Порядок надання послуг з харчування громадян у закладах охорони здоров'я, операції з надання яких звільняються від оподаткування податком на додану вартість, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 05.09.2012 № 818 (далі — Порядок № 818).

Заклад охорони здоров’я — юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників (абзац 3 частини 1 статті 3 Основ законодавства України про охорону здоров’я). До числа закладів охорони здоров’я належить широка мережа казенних підприємств, комунальних некомерційних підприємств та державних і комунальних установ: від медичних інститутів до поліклінік і аптек. Порядок № 818 визначає такі умови звільнення операції з постачання послуг харчування громадян у закладах охорони здоров’я:1) це мають бути послуги з харчування громадян, що надаються у закладах охорони здоров'я державної та комунальної форми власності у процесі надання медичної допомоги за рахунок бюджетного фінансу­вання, а також у складі платних послуг, які можуть надаватися в державних та комунальних закладах охорони здоров'я1,  зазначених у розділі I Переліку платних послуг, які можуть надаватися в державних та комунальних закладах охорони здоров'я, вищих медичних навчальних закладах та науково-дослідних установах, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 1996 р. № 1138;

2) послуги з харчування громадян у закладах охорони здоров'я надаються безпосередньо такими закладами, зокрема на базі їх блоків харчування, або під­приємствами громадського харчування, з якими такі заклади уклали договір;

3) харчування має здійснюватися у межах затвер­джених норм харчування в грамах, а громадян, для яких не встановлено таких норм, — у межах визначе­ної грошової норми витрат на харчування; при цьому розмір денної грошової норми витрат на харчування визначається з урахуванням потреби в раціонально­му харчуванні та санітарно­гігієнічних вимог, але не може перевищувати більш як у 1,4 разу суми, що ви­значається шляхом ділення розміру установленого прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць на кількість днів у відповідному місяці;

4) послуги з харчування громадян у закладах охо­рони здоров'я державної та комунальної форми влас­ності за рахунок бюджетних асигнувань надаються в межах коштів, передбачених кошторисами на утри­мання таких закладів;5) харчування здійснюється на базі примірного дво­тижневого меню за таким режимом: п'ятиразовий (сніданок, другий сніданок, обід, полуденок, вечеря) —  для дітей від одного до трьох років; чотириразовий (сніданок, обід, полуденок, вечеря) — для дітей від трьох до вісімнадцяти років, вагітних жінок, породіль, матерів, які годують груддю, онкологічних хворих, ветеранів війни та хворих, які мають статус постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, осіб, хворих на туберкульоз та інфікованих мікобактеріями туберкульозу; триразовий (сніданок, обід, вечеря) — для інших категорій хворих.

Зупинимося на вказаних умовах. Насамперед Порядок № 818 поширюється на харчування лише пацієнтів. Відвідувачі пацієнтів, персонал лікарні, випадкові відвідувачі лікарняних кафетеріїв і т. д. не є особами, що отримують медичну допомогу чи платні послуги, згадані в пункті 3 Порядку № 818, а тому на послуги харчування для них звільнення від ПДВ не поширюється. Відповідно до пункту 4 Порядку № 818 у разі одночасного надання послуг з харчування громадян у закладах охорони здоров'я, операції з надання яких звільняються від оподаткування податком на додану вартість, і послуг, операції з надання яких не звільняються від такого оподаткування, облік відпо­відних операцій ведеться окремо.

Харчування має здійснюватися в межах затвер­джених норм у грамах, а для громадян, для яких такі норми не встановлено, — у межах визначеної грошової норми витрат на харчування. Загальні норми харчування на одного хворого на день є додатком до Порядку організації системи лікувального харчування хворих у закладах охорони здоров’я, затвердженого наказом МОЗ від 29.10.2013 № 931 «Про удосконалення організації лікувального харчування та роботи дієтологічної системи в Україні», зареєстрованим у Мін’юсті 26.12.2013 за № 2205/24737. Денна грошова норма витрат на харчування — величина змінна і залежить від розміру прожиткового мінімуму. Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2018 рік», у 2018 році установлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2018 року — 1 700 гривень, з 1 липня — 1 777 Харчування має здійснюватися в межах затвер­джених норм у грамах, а для громадян, для яких такі норми не встановлено, — у межах визначеної грошової норми витрат на харчування. Загальні норми харчування на одного хворого на день є додатком до Порядку організації системи лікувального харчування хворих у закладах охорони здоров’я, затвердженого наказом МОЗ від 29.10.2013 № 931 «Про удосконалення організації лікувального харчування та роботи дієтологічної системи в Україні», зареєстрованим у Мін’юсті 26.12.2013 за № 2205/24737. Денна грошова норма витрат на харчування — величина змінна і залежить від розміру прожиткового мінімуму. Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2018 рік», у 2018 році установлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2018 року — 1 700 гривень, з 1 липня — 1 777 гривень, з 1 грудня — 1 853 гривні. А отже, гранична денна норма витрат на харчування, установлена Порядком № 818, не може перевищувати в лютому 2018 року — 85 грн (1 700/28 * 1,4 = 85 грн), у липні 2018 року — 80,25 грн (1 777/31 * 1,4 = 80,25 грн), у грудні 2018 року — 83,68 грн (1 853/31 * 1,4 = 83,68 грн) і т. д.Як і у випадку з навчальними закладами, харчування за межами норм у грамах (якщо не встановлено у гра­мах — то у гривнях) вважається ресторанним і опо­датковується ПДВ за загальними правилами.

Харчування має здійснюватися в межах затвер­джених норм у грамах, а для громадян, для яких такі норми не встановлено, — у межах визначеної грошової норми витрат на харчування. Загальні норми харчування на одного хворого на день є додатком до Порядку організації системи лікувального харчування хворих у закладах охорони здоров’я, затвердженого наказом МОЗ від 29.10.2013 № 931 «Про удосконалення організації лікувального харчування та роботи дієтологічної системи в Україні», зареєстрованим у Мін’юсті 26.12.2013 за № 2205/24737. Денна грошова норма витрат на харчування — величина змінна і залежить від розміру прожиткового мінімуму. Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2018 рік», у 2018 році установлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2018 року — 1 700 гривень, з 1 липня — 1 777 Послуги з харчування громадян у закладах охорони здоров'я надаються безпосередньо такими закладами, зокрема на базі їх блоків харчування, або підприємствами громадського харчування, з якими такі заклади уклали договір. У першому випадку заклад охорони здоров’я закуповує лише продукти (за кошторисні призначення) і сам займається приготуванням їжі, яку постачає своїм пацієнтам. У другому випадку (який, власне, цікавить нас у рамках цієї статті) заклад охорони здоров’я не купує продукти, а виступає замовником послуг з організації харчування, оплачуючи послуги за наявні кошторисні призначення. Обов’язковим є укладення договору між закладом охорони здоров’я та підприємством громадського харчування про надання послуг, причому виключно в письмовій формі.

Постачання продуктів дитячого харчування

Із загальних правил про закупівлю послуг харчування дещо вибивається закупівля дитячого харчування, що звільнене від сплати ПДВ відповідно до підпункту 197.1.1 пункту 197.1 статі 197 ПК України. Ключова відмінність: від ПДВ звільнено саме операції з постачання товарів, а не послуг. Насамперед розтлумачимо, що дитяче харчування — це не просто загальний термін для харчування дітей. Відповідно до абзацу 6 частини1 статті 1 Закону України «Про дитяче харчування» дитяче харчування — харчовий продукт, призначений централь­ним органом виконавчої влади, що забезпечує форму­вання державної політики у сфері охорони здоров’я, для спеціального дієтичного споживання, спеціаль­но перероблений або розроблений для забезпечення задоволення дієтичних потреб дітей грудного та раннього віку [дитячі суміші початкові (стартові), дитячі суміші для подальшого годування, продукти прикорму, напої, вода бутильована для приготування дитячого харчування та/або пиття]. Таким чином, у публічних закупівлях покупцем дитячого харчування виступатимуть, як правило, дитячі будинки (будинки маляти) чи спеціалізовані медичні заклади для дітей.

На даний час чинним є відповідний перелік, затверджений не МОЗ України, а Урядом. Відтак підпунктом 197.1.1 пункту 197.1 статті 197 ПК України передбачено звільнення від оподаткування ПДВ тільки операцій з постачання продуктів дитячого харчування, найменування яких включено до Переліку вітчизняних продуктів дитячого харчування, операції з про дажу яких молочними кухнями, спеціалізованими магазинами та куточками, які виконують функції роздаточних пунктів, звільняються від обкладення податком на додану вартість, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.1997  № 996 (далі — Перелік № 996). Зазначена пільга застосовується при здійсненні операцій з постачання певних видів товарів дитячого харчування, найменування яких включено до Переліку № 996, та не залежить від покупця чи кінцевого споживача товару.При невідповідності товарів Переліку № 996 їх постачання оподатковується ПДВ на загальних підставах.Корисними в цьому питанні стануть листи фіскальних органів, зокрема ГУ ДфС у Херсонській області від 04.11.2015 №1923/10/21-22-11-02-08.

Харчування в закладах пенітенціарної системи

Формально ПК України звільняє від сплати ПДВ і операції постачання послуг харчування особам, які утримуються в установах пенітенціарної системи, у тому числі приготування їжі та постачання продуктів харчування (підпункт «ґ» підпункту 197.1.7). Ця норма мала б працювати аналогічно податковій пільзі для харчування пацієнтів та учнів. Однак насправді, на жаль, все інакше. Так, осіб, яких утримують в установах покарань, залежно від конкретних обставин, забезпечують харчуванням або за плату, або безкоштовно коштом держави. Основним способом харчування засуджених та осіб, взятих під варту (а також курсантів та слухачів навчальних закладів пенітенціарної системи) є котлове забезпечення, яке здійснюють через їдальні установ, на базі централізованого придбання та постачання установам продовольства, техніки і майна продовольчої служби коштом загального фонду державного бюджету. Хоча децентралізовані закупівлі також дозволені: на порталі ProZorro розміщено чимало оголошень установ виконання покарань про закупівлю харчів. Таким чином, уся система виконання покарань купує не послуги з організації харчування, а продукти, з яких надалі готують страви для підопічних відповідних установ, на операції з постачання яких податкова пільга не поширюється. Про це Державну пенітенціарну службу (далі —  ДПтС) Державна фіскальна служба (далі — ДФС) поінформувала ще наприкінці 2014 року.

Але це не єдина причина того, що пільга з ПДВ для постачання харчування для осіб, яких утримують в установах пенітенціарної системи, — насправді мертва норма. Останніми роками пенітенціарну систему, вона ж —  система виконання покарань, активно реформують. І хоча самі установи виконання покарань (арештантські будинки, кримінальновиконавчі установи, спеціальні виховні установи, слідчі ізолятори) де стояли, там і стоять (і, як і раніше, «ходять» під Мін’юстом), кілька нових слів у назвах докорінно змінюють засади їхньої роботи. Так, відповідно до постанови Уряду від 18.05.2016 № 343 «Деякі питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції» ДПтС було ліквідовано, а її завдання і функції покладено на Мін’юст. А оскільки в підпункті «ґ» підпункту 197.1.7 пункту 197.1 статті 197 ПК України йдеться саме про «установи пенітенціарної системи», яку формально ліквідовано, виходить, що скористатися податковою пільгою просто нікому. Про це на наш запит про надання індивідуальної податкової консультації (далі — ІПК) повідомило ГУ ДФС у м. Києві листом від 21.02.2018  № 5599/М/26-15-12-01-18.

Харчування бездомних та осіб, звільнених з місць позбавлення волі

Харчування бездомних осіб у центрах обліку, закладах соціального захисту для бездомних осіб, а також осіб, звільнених з місць позбавлення волі, у центрах соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, здійснюють відповідно до законів України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», «Про соціальну адаптацію осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк», «Про соціальні послуги», а також Інструкції про організацію надання соціально-медичних послуг та проведення санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів у закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб, які відбули покарання у вигляді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, затвердженої спільним наказом Мінсоцполітики та МОЗ від 24.01.2017 № 28/26, зареєстрованої в Мін’юсті 14.02.2017 за № 129/13396. Загалом цю пільга застосовують за аналогією з пацієнтами закладів охорони здоров’я.

Норма підпункту «в» підпункту 197.1.7 пункту 197.1 статті 197 ПК України стосується лише харчування клієнтів названих закладів і не стосується його персоналу чи інших осіб. Харчування організовують відповідно до Норм фізіологічних потреб населення України в основних харчових речовинах і енергії, затверджених наказом МОЗ від 03.09.2017 № 1073, зареєстрованих у Мін’юсті 02.10.2017 за № 1206/31074 (далі — Наказ МОЗ № 1073).

Харчування інвалідів, ветеранів та деяких інших вразливих категорій осіб

Відповідно до підпункту «д» підпункту 197.1.7 пункту 197.1 статті 197 ПК України податкова пільга з ПДВ поширюється також на операції з постачання послуг з харчування:

для осіб, яких утримують у реабілітаційних установах, територіальних центрах соціального обслуговування (надання соціальних послуг);

для осіб, яких утримують в установах, підприємствах, організаціях всеукраїнських громадських організацій інвалідів та їхніх спілок, які займаються реабілітацією, оздоровленням та фізкультурно-спортивною діяльністю;

для осіб, яких утримують у центрах обліку та закладах соціального захисту для бездомних осіб, центрах соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі;

для санаторіїв ветеранів та інвалідів, будинків-інтернатів для громадян похилого віку, інвалідів та дітей-інвалідів, психоневрологічних та спеціалізованих будинків-інтернатів, пансіонатів для ветеранів війни і праці, геріатричних пансіонатів.

Цю пільгу застосовують лише в разі оплати за державні (бюджетні) кошти. Як і у випадку з навчальними закладами та закладами охорони здоров’я, пільга стосується лише послуг з організації харчування, але не окремих продуктів. Головним розпорядником цих коштів для всіх вище названих організацій є Мінсоцполітики, яке затверджує більшість типових положень про різного роду соціальні заклади та установи (тож саме до цього міністерства разом з фіскальними органами і слід звертатися по роз’яснення). Нагадаємо, що підприємства, установи та організації всеукраїнських громадських організацій інвалідів та їхніх спілок (наприклад, УТОГ, УТОС), інші юридичні особи недержавної форми власності, які отримують кошти з бюджету на виконання певних бюджетних програм, як одержувачі бюджетних коштів при витрачанні цих коштів також зобов’язані послуговуватися Законом України «Про публічні закупівлі». В організаціях сфери управління Мінсоцполітики обов’язковим є дотримання натуральних добових норм харчування, установлених Постановою Уряду від 13.03.2002 № 324 «Про затвердження натуральних добових норм харчування в інтернатних установах, навчальних та санаторних закладах сфери управління Міністерства соціальної політики». Для інших організацій дотримання цих норм бажане, адже кожен потенційний одержувач бюджетних коштів у відповідній заявці на їх одержання має навести розрахунки майбутніх витрат, продемонструвавши їхню потенційну ефективність і дотримання режиму суворої економії. У будь-якому випадку мають бути використані норми, установлені Наказом МОЗ № 1073.

Нюанси тендерної документації

Поширеними є випадки, коли замовники в оголошенні про закупівлю вказують очікувану вартість з поміткою «з ПДВ», у тендерній документації вимагають свідоцтво платника ПДВ (якщо учасник зареєстрований як платник ПДВ), а тендерну пропозицію пропонують подавати без ПДВ. І це все без жодних пояснень. Трапляється і навпаки: в оголошенні вказано — закупівля без ПДВ, а в тендерній документації, що ціни мають подаватися з ПДВ, якщо постачальник є платником ПДВ. Так само нерідко можна побачити, що до закупівлі, оголошеної з поміткою «з ПДВ», приєднано проект договору про закупівлю, ціна в якому вказана без ПДВ. Такі ситуації вкрай небажані. По-перше, це збиває з пантелику учасників, тож нерідко трапляється, що учасник-платник ПДВ або подає свою пропозицію з ПДВ; або ж, вказуючи ціни без ПДВ, очікує, що договір буде укладено за цінами з ПДВ (так би мовити, замовник просто мав на меті створити рівні умови для всіх і порівняти ціни без податків). У першому випадку переможець підлягає відхиленню; у другому випадку переможець, цілком імовірно, сам відмовиться підписувати договір, адже почуватиметься ошуканим (знаючи наперед, що ПДВ в жодному випадку платити ніхто не буде, він би поставив трохи вищі ціни). По-друге, така плутанина спричиняє цілком справедливі скарги та звернення до замовника,  що не лише додасть зайвої роботи тендерному комітетові (уповноваженій особі), але й може затягнути чи взагалі зірвати закупівлю. І це вже не згадуючи про суспільний резонанс, який завжди супроводжує усі конфліктні ситуації у сфері закупівель харчування. Тут слід пам’ятати: якщо операція не обкладається ПДВ, то це означає, що податок не стягується, незалежно від того, зареєстрований постачальник товару його платником чи ні. Інакше кажучи, якщо операція не обкладається ПДВ, то і в товариства-платника ПДВ, і у ФОПа на єдиному по-датку ціна буде без ПДВ. Саме тому радимо замовникам у тендерній документації на закупівлю послуг (товарів), операції з постачання яких звільнені від ПДВ, чітко вказувати, що ціни мають бути вказані без ПДВ, незалежно від реєстрації постачальника платником цього податку, у зв’язку із застосуванням відповідної пільги згідно з ПК України. Таке повідомлення може бути розміщено, наприклад, у графі «Перелік критеріїв та методика оцінки тендерної пропозиції із зазначенням питомої ваги критерію» розділу V тендерної документації, у шаблоні тендерної (цінової) пропозиції, а також у проекті договору, що входить до складу тендерної документації.

Ціна тендерної пропозиції має включати всі затрати учасника (постачальника) на транспортування, страхування, навантаження, розвантаження, сплату податків і зборів (обов’язкових платежів). Незалежно від реєстрації учасника (постачальника) платником податку на додану вартість (далі — ПДВ) ціна тендерної пропозиції вказується без ПДВ, оскільки відповідно до підпункту «г» підпункту 197.1.7 пункту 197.1 статті 197 Податкового кодексу України операції з постачання послуг харчування дітей у загальноосвітніх навчальних закладах звільняються від оподаткування ПДВ.

Також важливо прописати в тендерній документації та проекті договору про закупівлю умови, дотримання яких забезпечить правомірне застосування податкової пільги та про які ми говорили вище, а саме:

примірне меню має формуватися відповідно до затверджених норм харчування у грамах (в окремих випадках у гривнях);

кінцевим одержувачем послуг харчування є діти (учні, вихованці) чи пацієнти, клієнти соціальних закладів і т. д.

Чому не можна зайво сплачувати ПДВ?

На перший погляд, зайва сплата ПДВ при закупівлі послуг за публічні кошти — невелика біда: так би мовити, з бюджету пішло — до бюджету повернулося, тож і проблем жодних виникати не повинно. Але таке судження глибоко помилкове. По-перше, зайве нарахування ПДВ означає, що за-мовник отримує менше товару за наявні кошти, аніж міг би, адже 20 % суми повернеться до бюджету, хоча за-мовник міг закупити за ці кошти більше харчів для своїх підопічних. По-друге, у фінансових питаннях кожен діє сам за себе, тобто держава з державним бюджетом і замовник з власним кошторисом — два самостійні суб’єкти. А тому, якщо замовник витратив надані йому кошти з по-рушенням законодавства, той факт, що ці кошти були спрямовані до державного бюджету, жодним чином не відміняє вини замовника і не пом’якшить його відповідальність. Причому відповідальність насамперед кримінальну: залежно від конкретних обставин справи для посадових осіб замовника — за розтрату (стаття 191 КК України) або зловживання службовим становищем (стаття 364 КК України, якщо не доведуть розтрату).

По-третє, у результаті цієї операції постраждає і постачальник. Перерахувавши отриманий від замовника у складі ціни договору ПДВ до бюджету, постачальник у майбутньому зіткнеться з вимогою замовника (висунутою або з власної ініціативи, або за підтримки органів фінансового контролю чи правоохоронців) щодо повернення зайво сплаченого йому податку. Зрозуміло, що повертати свої гроші замовнику і ставати в чергу за поверненням зайво сплаченого до бюджету податку постачальнику не захочеться. Як наслідок — судовий спір. І хоча судова практика свідчить, що в такому спорі постачальник має неабиякі шанси на перемогу, зокрема, посилаючись на законодавчу заборону зміни ціни після виконання договору (частина 3 статті 632 ЦК України), витрати на ведення справ у суді та захист своїх інтересів перед органами фінансового контролю і правоохоронцями, згаяний час та репутація «проблемного учасника» —  мінімальний комплект неприємностей, якого постачальнику не вдасться уникнути. Так і виходить, що зайва сплата ПДВ за рахунок бюджетних коштів не лише зменшує можливості замовника забезпечити харчуванням своїх підопічних, а й створює купу неприємностей для постачальника. А звідси збитки для обох сторін договору про закупівлю.

Виявить порушення вже перша чергова перевірка Державної аудиторської служби, Рахункової палати України (стосовно замовника) чи Державної фіскальної служби (стосовно обох сторін договору). Не слід забувати і про моніторинг публічних закупівель у виконанні Державної аудиторської служби, який от-от запрацює на повну. Та й зацікавленій громадськості (у тому числі — менш успішним конкурентам переможця закупівлі) виявити зайву сплату ПДВ зовсім нескладно, особливо у випадку, якщо йдеться про бюджетні кошти: тендерна документація, тендерна пропозиція переможця, договір про закупівлю і зміни до нього, а також звіт про виконання публікуються на порталі ProZorro, а платежі з бюджету можна перевірити за допомогою порталу Є-data. У статті ми неодноразово наводили витяги з листів фіскальних органів. У зв’язку із цим нагадаємо, що відповідно до абзацу 1 пункту 53.1 статті 53 ПК України не можна притягнути до відповідальності, включаючи фінансову (штрафні санкції та/або пеня), платника податків (податкового агента та/або його посадову особу), який діяв відповідно до індивідуальної податкової консультації, наданої йому в письмовій формі, а також узагальненої податкової консультації, за діяння, що містить ознаки податкового правопорушення, зокрема на підставі того, що в подальшому таку податкову консультацію було змінено або скасовано. Разом з тим відповідно до підпункту 14.1.172-1 пункту 14.1 статті 14 та статті 52  ПК України ІПК має індивідуальний характер і може бути використана виключно платником податків, якому надано таку консультацію. А тому кожному замовникові та учасникові публічних закупівель харчування варто звернутися до місцевих фіскальних органів для отримання своїх власних ІПК.

Як усунути порушення

Будь-яке порушення та його наслідки повинні бути усунуті. Добросовісність замовника та учасників процедур закупівель може звільнити від проблем обидві сторони. Якщо порушення — на стадії проведення закупівлі, то замовникові слід: 1) якщо ще не завершився строк для подання пропозицій, внести зміни до тендерної документації, виключивши можливість подання пропозицій  з ПДВ;2) якщо строк для подання пропозицій сплив і переможцем визнано неплатника ПДВ, то можна сміливо укладати договір про закупівлю. Однак, про всяк випадок, включити до тексту договору застереження, що предмет закупівлі звільняється від сплати ПДВ у зв’язку з відповідною нормою ПК України, а тому реєстрація постачальника платником ПДВ під час дії договору не буде підставою для внесення змін до договору. Власне, таке застереження служитиме свого роду нагадуванням для обох сторін, адже норми ПК України діятимуть незалежно від згадки про них у тексті договору;

3) якщо строк для подання пропозицій сплив і переможцем визнано платника ПДВ, відмінити процедуру закупівлі на підставі абзацу 3 частини 1 статті 31 Закону про публічні закупівлі (у разі неможливості усунення порушень, що виникли через виявлені порушення законодавства з питань публічних закупівель). Теоретично замовник може піти ще двома шляхами: замовник може запропонувати переможцеві-платнику ПДВ таки укласти договір про закупівлю — або за переможною ціною (просто прибравши слова «з ПДВ»), або за переможною ціною за вирахуванням ПДВ (тобто ціна за результатами аукціону мінус 20 % ПДВ). З одного боку, будь-яке з таких рішень буде вигідне замовнику і ніхто з інших учасників процедури закупівлі не постраждає — як не крути, але їхні пропозиції (з ПДВ чи без) були дорожчі. Однак відповідно до абзацу 1 частини 4 статті 36 Закону про публічні закупівлі умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника в разі застосування переговорної процедури. І це неминуче спричинить скарги з боку інших учасників, які небезпідставно розраховуватимуть на другий шанс і перемогу в разі повторного проведення тендеру. Саме тому замовникові, якщо обставини і строки дозволяють, краще не ризикувати і, дотримуючись букви закону, відмінити тендер і провести повторну процедуру закупівлі. Якщо сторони виявили порушення вже після укладення договору, то їм слід внести зміни до договору, керуючись пунктом 197.1 статті 197 ПК України та пунктом 5 частини 4 статті 36 Закону про публічні закупівлі [узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг)].

Якщо порушення виявлено вже після виконання договору, то сторонам слід пам’ятати, що йдеться не просто про господарські відносини між двома суб’єктами господарювання, але й про розрахунки з бюджетом — імовірну розтрату бюджетних коштів шляхом зловживання службовим становищем, вчинену за попередньою змовою групою осіб  (саме так правоохоронні органи оцінюватимуть ситуацію). А тому марно сподіватися, що через три роки після виконання договору спливуть строки позовної давності і питання буде назавжди закрито: розтрата (стаття 191 КК України) залежно від конкретних обставин справи є тяжким або особливо тяжким злочином; зловживання службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки (стаття 364 КК України) — тяжкий злочин. Строк притягнення до кримінальної відповідальності за тяжкий злочин — 10 років, особливо тяжкий — 15 років (статті 12 і 49 КК України). Отже, сторонам договору слід протиставити законодавчій забороні на зміну ціни після виконання договору (частина 3 статті 632 ЦК України) конституційний обов’язок не порушувати чужі права, а в разі порушення – поновити їх, не чекаючи претензії (статті 19, 21, 66, 68 Конституції України), і підписати корегуючий акт приймання-передачі наданих послуг (за бажанням попередньо замовник може виставити виконавцеві претензію), за результатами якого виконавець має повернути за-мовникові зайво сплачені кошти або зарахувати їх у рахунок поточних зобов’язань, якщо такі мають місце, скоригувати податкові розрахунки та протягом  1 095 днів звернутися до фіскальних органів по повернення зайво сплаченого податку відповідно до статті 43 ПК України та Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Мінфіну від 03.09.2013 № 787, зареєстрованого в Мін’юсті 25.09.2013 за № 1650/24182.

Анастасія Матвійчук,

Журнал «Радник у сфері державних закупівель»

За даними Державної служби статистики України, протягом 2016 року підприємства й організації всіх видів економічної діяльності використали 114,8 млн т. у. п.* (первинних і вторинних видів), що на 4,6 % більше, ніж протягом 2015 року. У структурі використаного палива 34,3 % припало на природний газ, а 31,8 % — на вугілля. Такі об’єми показують, що закупівлі паливно-енергетичних ресурсів є актуальним питанням, особливо зважаючи на те, що є певна плутанина навколо необхідності проведення торгів через ProZorro, оскільки Закон України «Про публічні закупівлі» встановлює певні винятки. Окрім того, усе більшого поширення набувають альтернатив-ні паливно-енергетичні ресурси.

Розвиток відновлюваних джерел енергії вважають перспективним як у світі, так і в Європі, де ще 23 квіт-ня 2009 року Директива 2009/28/ЕС про заохочення до використання енергії, виробленої з відновлюваних джерел, встановила, що частка відновлюваних джерел у кінцевому споживанні енергії в Енергетичному Спів-товаристві 2020 року має складати 20 % (Енергетичне Співтовариство — це міжнародна організація, яка об'єднує Європейський Союз та сусідні країни з метою створення інтегрованого загальноєвропейського енергетичного ринку; Україна стала повноправним членом Енергетичного Співтовариства 1 лютого 2011 року). У цій Директиві також сказано, що кожна країна має встановити обов’язкову національну мету й розробити національний план дій з відновлювальної енергетики. В Україні такий план — Національний план дій з відновлюваної енергетики на період до 2020 року — було затверджено розпорядженням КМУ від 01 .10 .2014  № 902-р. Згідно з ним, Україна взяла на себе зобов’язання до 2020 року досягти рівня 11 % енергії, виробленої з відновлюваних джерел енергії, у загальному кінцевому енергоспоживанні країни. Також про важливість запровадження «зеленої» економіки сказано в Паризькій кліматичній угоді, схваленій наприкінці 2015 року. Ця угода зазначає, що індустріальні держави світу повинні до 2030 року скоротити до нуля шкідливі викиди в атмосферу від виробництва енергії з вугілля, а до 2050 року всі країни світу мають практично повністю відмовитись від викопного палива в енергетиці, промисловості і транспорті та перейти повністю на відновлювальну енергетику. Вісімнадцять держав (Великобританія, Канада, Бельгія, Австрія, Італія, Швейцарія, Франція, Фінляндія, Нова Зеландія, Мексика, Маршаллові острови та інші), а також кілька американських штатів і підприємств — усього 25 учасників — оголосили про створення міжнародного альянсу за від-мову від вугільної енергетики . Так, у Великобританії планують до 2025 року зупинити всі вугільні електростанції, а в Канаді — до 2030-го. Ринок відновлюваної енергетики та виробництво альтернативних паливно-енергетичних ресурсів в Україні теж активно розвивається. За словами голови Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження Сергія Савчука, протягом 2017 року Україна відкрила 257 МВт потужностей із «зеленої» електроенергетики та 1,8 ГВт потужностей теплової генерації. Передусім такий розвиток пов’язаний із постійним зростанням вартості енергоносіїв та «зеленим» тарифом, створеним для стимулювання виробництва енергії з відновлюваних джерел. Згідно із Законом України «Про альтернативні джерела енергії» від 20 .02 .2003 № 555-IV, «зелений» тариф — це спеціальний тариф, за яким закуповують електричну енергію, вироблену на об’єктах електроенергетики, зокрема на введених в експлуатацію чергах будівництва електричних станцій (пускових комплексах), з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії — лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями) . Порядок встановлення, перегляду та припинення дії «зеленого» тарифу на електричну енергію для суб'єктів господарської діяльності та приватних домогосподарств затверджено Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), від 02.11.2012 № 1421. Цей порядок визначає, що «зелений» тариф для суб'єктів господарювання, які виробляють електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії, та приватних домогосподарств, які виробляють електричну енергію з енергії сонячного випромінювання та/або енергії вітру, величина встановленої потужності яких не перевищує 30 кВт, зафіксовано в євро і ко-ригується залежно від курсу один раз на квартал. Зокрема, Постанова НКРЕКП від 29.12.2017 № 1609 «Про встановлення "зелених" тарифів на електричну енергію для приватних домогосподарств» установи-ла «зелений» тариф на електричну енергію для при-ватних домогосподарств, які виробляють електричну енергію з енергії вітру об’єктами електроенергетики, величина встановленої потужності яких не перевищує 30 кВт, та які введені в експлуатацію:

• з 1 липня 2015 року по 31 грудня 2019 року — 377,39 коп/кВт•год (без ПДВ);

• з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2024 року — 338,95 коп/кВт•год (без ПДВ);

• з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2029 року — 302,26 коп/кВт•год (без ПДВ). «Зелений» тариф на електричну енергію для при-ватних домогосподарств, які виробляють електричну енергію з енергії сонячного випромінювання об’єктами електроенергетики, величина встановленої потужності яких не перевищує 30 кВт, теж залежить від часу введення в експлуатацію:

• з 1 квітня 2013 року по 31 грудня 2014 року — 1163,62 коп/кВт•год (без ПДВ);

• з 1 січня 2015 року по 30 червня 2015 року — 1046,56 коп/кВт•год (без ПДВ);

• з 1 липня 2015 року по 31 грудня 2015 року — 649,95 коп/кВт•год (без ПДВ);

• з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року — 616,75 коп/кВт•год (без ПДВ);

• з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2019 року — 587,05 коп/кВт•год (без ПДВ);

• з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2024 року — 527,65 коп/кВт•год (без ПДВ);

• з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2029 року — 469,99 коп/кВт•год (без ПДВ).

Для порівняння: тариф українських атомних електростанцій держпідприємства «Енергоатом» з 1 січня 2018 року становить 54,03 коп/кВт•год .Варто зазначити, що 18 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України схвалив Енергетичну стратегію України на період до 2035 року «Безпека, енергоефективність, конкурентоспроможність», спрямовану не лише на зниження енергоємності економіки, а й на стале розширення використання всіх видів відновлюваної енергетики (отримання та використання енергії з відновлюваних джерел енергії), яка стане одним з інструментів гарантування енергетичної безпеки України . Згідно із цією стратегією, 25 % від загального первинного постачання енергії припадатиме на відновлювану енергетику . Зокрема, цього заплановано досягти завдяки збільшенню використання біомаси в генерації електро- та теплоенергії шляхом:

• стимулювання використання біомаси як палива на підприємствах, де біомаса є залишковим продуктом;

• інформування про можливості використання біомаси як палива в індивідуальному теплопостачанні;

• сприяння створенню конкурентних ринків біомаси.

Альтернативні паливно-енергетичні ресурси

Термін «паливно-енергетичні ресурси» визначено в Законі України «Про енергозбереження» від 1 лип-ня 1994 року № 74/94-ВР . Він означає сукупність усіх природних і перетворених видів палива та енергії, які використовують у національному господарстві. Паливно-енергетичні ресурси є широким поняттям, яке серед іншого включає й альтернативні ресурси. Відповідно до Закону України «Про альтернатив-ні види палива» від 14 січня 2000 року № 1391-XIV (далі — Закон про альтернативне паливо) біологічні види палива (біопаливо) — це тверде, рідке та газове паливо, виготовлене з біологічно відновлювальної сиро-вини (біомаси), яке можна використовувати як паливо або компонент інших видів палива, а біомаса — це не-викопна біологічно відновлювана речовина органічного походження, здатна до біологічного розкладу, у вигляді продуктів, відходів та залишків лісового та сільського господарства (рослинництва і тваринництва), рибного господарства і технологічно пов’язаних з ними галузей промисловості, а також складова промислових або побутових відходів, здатна до біологічного розкладу. Цей же Закон про альтернативне паливо визначає, що нетрадиційні джерела та види енергетичної сиро-вини — це сировина рослинного походження, відходи, тверді горючі речовини, інші природні і штучні джерела та види енергетичної сировини, у тому числі нафтові, газові, газоконденсатні і нафтогазоконденсатні вичерпані, непромислового значення та техногенні родовища, важкі сорти нафти, природні бітуми, газонасичені води, газогідрати тощо, виробництво (видобуток) і переробка яких потребує застосування новітніх технологій і які не використовують для виробництва (видобутку) традиційних видів палива.  Крім того, стаття 3 Закону про альтернативне паливо зазначає, що паливо визначають альтернативним, якщо воно:

• повністю виготовлене (видобуте) з нетрадиційних та поновлювальних джерел і видів енергетичної сировини (включаючи біомасу) або є сумішшю традиційного палива з альтернативним, вміст якого має відповідати технічним нормативам моторного палива;

• виготовлене (видобуте) з нафтових, газових, нафтогазоконденсатних родовищ непромислового значення, вичерпаних родовищ, з важких сортів нафти тощо і за своїми ознаками відрізняється від вимог до традиційного виду палива . Якщо таке паливо за своїми ознаками відповідає вимогам до традиційного виду палива, то дія цього Закону поширюється тільки на його виробництво (видобуток) і не поширюється на споживачів палива;

• нормативи екологічної безпеки і наслідки застосування альтернативних видів палива для довкілля і здоров'я людини відповідають вимогам, установленим законодавством України для традиційних видів палива .На сьогодні одним з основних відновлювальних джерел енергії є біогаз, а встановлення біогазових установок набуває все більшого поширення. Окремі експерти європейський ринок оцінюють в 3 млрд доларів, і за прогнозами він активно зростатиме. Суть роботи біогазових установок полягає в тому, що у ферментерах за допомогою спеціальних бактерій відбувається розкладання біомаси, унаслідок чого утворюється газ . Як сировину можна використовувати відходи сільського господарства, органічні відходи, гній, по-слід тваринницьких ферм, енергетичні рослини тощо . Отриманий біогаз використовують у когенераційних установках (когенерація — це одночасне виробництво електричної та теплової енергії в межах одного технологічного процесу), а також в автомобілях з газовими двигунами . Відпрацьована ж маса може бути використана як органічне добриво .  Закон України «Про енергозбереження» зазначає, що загалом до альтернативних видів газового палива належать:• газ (метан) вугільних родовищ, а також газ, одержаний у процесі підземної газифікації та підземного спалювання вугільних пластів;

• газ, одержаний під час переробки твердого пали-ва (кам'яне та буре вугілля, горючі сланці, торф), природних бітумів, важкої нафти;

• газ, що міститься у водоносних пластах нафтогазових басейнів з аномально високим пластовим тис-ком, в інших підземних газонасичених водах, а також у газонасичених водоймищах і болотах;

• газ, одержаний з природних газових гідратів, та підгідратний газ;

• біогаз, звалищний, генераторний газ у будь-якому стані, біоводень, інше газове паливо, одержане з біомаси; газ у будь-якому стані, одержаний під час переробки твердого палива (кам'яне та буре вугілля, горючі сланці, торф), природних бітумів, важкої нафти, нафтової сировини;• газ, одержаний з промислових відходів (газових викидів, стічних вод промислової каналізації, вентиляційних викидів, відходів вугільних збагачувальних фабрик тощо);

• стиснений та зріджений природний газ, зріджений нафтовий газ, супутній нафтовий газ, вільний газ метан, якщо вони одержані з газових, газоконденсат-них та нафтових родовищ непромислового значення та вичерпаних родовищ і не належать до традиційних видів палива .

 До альтернативних видів твердого пали-ва належать: • продукція та відходи сільського господарства (рослинництва і тваринництва), лісового господарства та технологічно пов'язаних з ним галузей промисловості, а також гранули, брикети, деревне вугілля та вуглиста речовина, вироблені із цієї продукції та відходів, що використовують як паливо;

• органічна частина промислових та побутових від-ходів, а також гранули та брикети, вироблені з них;

• торф, а також гранули та брикети, вироблені з нього. Зростання попиту на тверде альтернативне паливо пов’язане зі значними обсягами рослинних відходів сільського господарства в Україні та зростанням популярності твердопаливних котлів, які часто є хорошою альтернативою наявним системам опалення. Існує велика кількість різних типів котлів, що дає можливість використовувати їх як у побуті, так і в промисловості. Для деяких котлів можна використовувати лише один тип палива — наприклад, деревину та деревні відходи або пелети . Інші ж є універсальними, у них можна використовувати кілька типів палива (включно з вугіллям та нафтопродуктами) . При використанні твердопаливних котлів найчастіше йдеться про пелети, брикети і щепу.

Сировиною для виробництва паливних брикетів може бути тирса, солома, лушпиння соняшнику, гречки тощо . Паливні брикети розрізняють за формою, яка може бути трьох типів:• RUF — брикети у вигляді цеглин зі стандартними розмірами 65 х 95 х 150 мм . З недоліків: цей тип брикетів нестійкий до вологи та механічних пошкоджень;

• NESTRO — брикети, що мають форму циліндра діаметром 60–90 мм і завдовжки 50–350 мм, теж не дуже стійкі до вологи;

• Pini&Kay — брикети у формі багатогранника з отвором усередині, що мають максимальну тривалість горіння та теплотворність. Пелети — це паливні гранули циліндричної форми завширшки 5–8 мм і завдовжки до 40 мм, найчастіше відходи деревообробної промисловості (тирса, тріски) та сільського господарства (лушпиння соняшнику, кукурудзи, солома і т . п .) . При виробництві пелет сировину спочатку подрібнюють до стану пилу та сушать, а потім спеціальний гранулятор формує з маси гранули .щепа, зважаючи на невисоку ціну, може бути альтернативою пелетам та брикетам . Та через велику об’ємну вагу транспортування щепи на великі відстані є невигідним.  Рідкі види альтернативного палива насамперед асоціюються з біоетанолом та біодизелем, хоча до цієї групи належать:

• горючі рідини, одержані під час переробки твердих видів палива (вугілля, торфу, сланців);

• спирти (біоетанол, біобутанол) та отримані на їх основі синтетичні продукти, що можуть бути використані як паливо або компоненти палива (добавки на основі біоетанолу та біобутанолу), олії, інші види рідкого палива з біомаси (у тому числі біодизель);

• горючі рідини, отримані з промислових відходів, у тому числі газових викидів, стічних вод, виливів та інших відходів промислового виробництва;

• паливо, одержане з нафти і газового конденсату нафтових, газових та газоконденсатних родовищ не-промислового значення та вичерпаних родовищ, з важких сортів нафти та природних бітумів, якщо це паливо не належить до традиційного виду. Що ж до вищезгаданого біоетанолу, то це — етиловий спирт (етанол), що отримують у процесі переробки рослинної сировини. Він не токсичний та не спричиняє забруднення ґрунтових вод і довкілля, проте не може бути готовим паливом для автомобільного транспорту . На даний час використовують стандартизовані композиції, в назві яких вказано вміст біоетанолу. Наприклад, Е85 — це паливна суміш, що складається з 85 % етанолу і 15 % бензину, а Е95 — суміш, яка містить 95 %  етанолу і 5 % бензину . Вважають, що якщо в паливі біоетанолу міститься менше 10 %, то його характеристики змінюються незначно . І таке паливо не впливає на технічний стан двигуна і його систем . Часто про таку кількість біоетанолу в паливі споживачам навіть не повідомляють, біодизель — це екологічно чистий вид біопалива, який отримують з олії чи тваринного жиру . Технологія отримання біодизеля є значно простішою, ніж біоетанолу, а сировиною найчастіше є ріпакова олія .

Законодавство

Законодавство у сфері альтернативних паливно-енергетичних ресурсів включає в себе:

• Закон України № 1391-XIV від 14 .01.2000 «Про альтернативні види палива» — визначає правові, соціальні, економічні, екологічні та організаційні засади виробництва (видобутку) і використання альтернатив-них видів палива, а також стимулювання збільшення частки їх використання до 20 % від загального обсягу споживання палива в Україні до 2020 року;

• Закон України № 555-IV від 20 .02 .2003 «Про альтернативні джерела енергії» — визначає правові, економічні, екологічні та організаційні засади використання альтернативних джерел енергії та має на меті сприяння розширенню їх використання в палив-но-енергетичному комплексі, описує особливості встановлення «зеленого» тарифу;

• Закон України № 1391-VI від 21 .05 .2009 «Про внесення змін до деяких законів України щодо сприяння виробництву та використанню біологічних видів палива» — прийнято для стимулювання виробництва та використання біологічних видів палива, розвитку в Україні національного паливного ринку на основі залучення біомаси як відновлювальної сировини для виготовлення біологічних видів палива; 

• Постанова Кабінету Міністрів України № 1307 від 5 .10 .2004 «Про порядок видачі свідоцтва про належність палива до альтернативного» — встановлює порядок видачі свідоцтв Державним агентством з енергоефективності та енергозбереження . Для отримання свідоцтва необхідно подати агентству заяву, яка має бути розглянута протягом 10 днів . Свідоцтво видають строком на два роки . Варто зазначити, що отримання свідоцтва є необов’язковим та добровільним.

Закупівлі паливно-енергетичних ресурсів

При закупівлях паливно-енергетичних ресурсів загалом та альтернативних паливно-енергетичних ресурсів зокрема часто виникають питання, пов’язані з необхідністю проведення торгів у системі ProZorro. Так, у ч. 4  ст. 2 Закону України «Про публічні закупівлі» (далі — Закон, Закон про публічні закупівлі) зазначено, що цей Закон не поширюється на випадки, якщо предметом закупівлі є паливно-енергетичні ресурси для виробництва електричної, теплової енергії, проведення геологічного вивчення родовищ корисних копалин [у тому числі неопромінених паливних елементів (твелів) для ядерних реакторів], але ця норма стосується лише замовників, які провадять діяльність в окремих сферах господарювання. До таких замовників, згідно з п . 9 ч. 1 ст. 1, на-лежать юридичні особи та/або суб’єкти господарювання, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання та відповідають хоча б одній з таких ознак:

• органам державної влади, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого само-врядування належить частка в статутному капіталі суб’єкта господарювання в розмірі більше ніж 50 відсотків або такі органи володіють більшістю голосів у вищому органі суб’єкта господарювання чи правом призначати більше половини складу виконавчого органу або наглядової ради суб’єкта господарювання;

• наявність спеціальних або ексклюзивних прав. Окремими сферами господарювання, згідно з п. 4  ч. 1 ст. 1 Закону, є:

забезпечення виробництва, транспортування, постачання та зберігання газу;

• забезпечення виробництва, транспортування та постачання теплової енергії;

• забезпечення виробництва, передачі, розподілу, купівлі-продажу, постачання електричної енергії, централізованого диспетчерського (оперативно-технологічного) управління об’єднаною енергетичною системою України;

• забезпечення виробництва, транспортування та постачання питної води, забезпечення функціонування централізованого водовідведення;

• надання послуг з користування інфраструктурою залізничного транспорту загального користування, забезпечення функціонування міського електричного транспорту та експлуатація його об’єктів для надання послуг з перевезення;

• надання послуг автостанцій, портів, аеропортів, послуг з аеронавігаційного обслуговування польотів повітряних суден;

• надання послуг поштового зв’язку, геологічне ви-вчення (у тому числі дослідно-промислова розробка родовищ) нафтогазоносних надр, родовищ вугілля та інших видів твердого палива;

• забезпечення функціонування та експлуатація телекомунікаційних мереж фіксованого зв’язку загального користування або надання загальнодоступних телекомунікаційних послуг;

• забезпечення транспортування, зберігання, переробки нафти та нафтопродуктів сирих;

• забезпечення функціонування ринку електричної енергії, ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, балансуючого ринку, ринку допоміжних послуг, а також надання послуг адміністратора розрахунків, адміністратора комерційного обліку, оператора ринку, гарантованого покупця відповідно до Закону

України «Про ринок електричної енергії», надання допоміжних послуг на ринку допоміжних послуг та послуг із забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії»;

• розроблення, виготовлення, реалізація, ремонт, модернізація та утилізація озброєння, військової техніки, військової зброї і боєприпасів до неї, організація, координація, а також безпосереднє постачання товарів, виконання робіт та надання послуг на виконання державного оборонного замовлення. Також Закон зазначає, що не вважається діяльністю в окремих сферах господарювання така діяльність:

• виробництво та постачання теплової енергії до мереж загального користування, якщо таке виробництво є наслідком іншої виробничої діяльності замовника, крім діяльності, що здійснюється у сферах, визначених у цьому пункті, при цьому постачання теплової енергії здійснюється лише в цілях економної експлуатації виробничих потужностей замовника, а доходи від цієї діяльності не перевищують 20 відсотків середньо-річного доходу за попередні три роки, включаючи дохід за поточний рік;

• виробництво, передача та постачання електричної енергії до мереж загального користування, якщо таке виробництво, передача та постачання є необхідними для споживання самим замовником для здійснення іншої виробничої діяльності, крім діяльності, що провадиться у сферах, визначених у цьому пункті, а обсяг постачання електричної енергії замовником до мереж загального користування залежить від рів-ня його власного споживання, за умови, що власне споживання є не меншим ніж 70 відсотків загального обсягу виробленої замовником електроенергії, розрахованого за середньорічними показниками виробництва за попередні три роки, включаючи показники за поточний рік;

• виробництво, транспортування та постачання питної води в мережі загального користування, якщо таке виробництво, транспортування та постачання є необхідними для споживання самим замовником для здійснення іншої виробничої діяльності, крім діяльності, що провадиться у сферах, визначених у цьому пункті, а обсяг постачання питної води замовником для загального користування залежить від рівня його власного споживання, за умови, що власне споживання є не меншим ніж 70 відсотків загального обсягу виробленої замовником питної води, розрахованого за середньорічними показниками виробництва за попередні три роки, включаючи показники за по-точний рік .

Тобто так звані звичайні замовники [замовники в розумінні абз. 1 п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону — органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об’єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї із зазначених в пункті ознак] здійснюють закупівлі паливно-енергетичних ресурсів, у тому числі альтернативних, керуючись вартісними межами предмета закупівлі (ч. 1 ст. 2 Закону про публічні закупівлі) і в передбаченому Законом порядку. Тобто, наприклад, сільські ради, управління освіти, лікарні та інші замовники мають оголошувати закупівлі газу або інших ресурсів для опалення власних приміщень через систему ProZorro, а Укрпошта як національний оператор поштового зв’язку здійснюватиме такі закупівлі без застосування вимог Закону та підзаконних нормативно-правових актів, розроблених на його виконання, не вноситиме їх до річного плану та додатка до нього, а також не оприлюднюватиме звіт про укладені договори в системі електронних закупівель. З додатковою інформацією щодо здійснення закупівель замовниками в окремих сферах господарювання можливо ознайомитися у випуску журналу № 7 (58) за липень 2016 року на сторінках 41–43 (лист Мінекономрозвитку України від 12.05.2016  № 3302­06/13747­07 «Щодо здійснення закупівель замовниками, якій здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання») та у випуску журналу № 5 (68) за травень 2017 року на сторінках 42–47 (лист Мінекономрозвитку України від 31.03.2017 № 3302­06/10639­06 «Щодо випадків, на які не поширюється дія Закону України “Про публічні закупівлі”»).

06/10639­06 «Щодо випадків, на які не поширюється дія Закону України “Про публічні закупівлі”»).Термін «паливно-енергетичні ресурси» визначено в Законі України «Про енергозбереження» від 1 липня 1994 року № 74/94-ВР . Він означає сукупність усіх природних і перетворених видів палива та енергії, які використовують у національному господарстві . Відповідно до Закону України «Про альтернативні види палива» від 14 січня 2000 року № 1391-XIV «біологічні види палива (біопаливо)» — тверде, рідке та газове паливо, виготовлене з біологічно відновлювальної сировини (біомаси), яке може бути використане як паливо або компонент інших видів палива . Таким чином, пелети, тріски, гранули тощо є паливно-енергетичними ресурсами та належать до твердих біологічних видів палива . Тобто у випадку закупівлі замовником, що провадить діяльність в окремих сферах господарювання, паливно-енергетичних ресурсів (у тому числі альтернативних ПЕР) з метою виробництва теплової енергії Закон про публічні закупівлі не застосовують .

Любава Радійчук,

Журнал «Радник у сфері державних закупівель»

Для яких країн проставляється апостиль?

Апостиль проставляється на українських офіційних документах, що мають використовуватися на території країн, які підписали Конвенцію, що скасовує вимогу легалізації іноземних документів (Гаазьку конвенцію). Перелік країн-учасниць Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів 1961 року:

• Австралія
• Австрія
• Азербайджан*
• Албанія
• Андорра
• Антигуа та Барбуда
• Аргентина
• Багами
• Барбадос
• Бахрейн
• Беліз
• Бельгія
• Білорусь*
• Болгарія*
• Болівія (з 30.03.2018)
• Боснія та Герцеговина
• Ботсвана
• Бразилія
• Бруней
• Бурунді
• Вануату
• Венесуела
• Вірменія*
• Гватемала (з 18.09.2017)
• Гондурас
• Гренада
• Греція
• Грузія* (не поширюється на Автономну Республіку Абхазії та колишню автономну область Південної Осетії)
• Данія (не поширюється на Гренландію та Фарерські острови)
• Домініка
• Домініканська Республіка
• Еквадор
• Ель-Сальвадор
• Естонія*
• Ізраїль
• Індія
• Ірландія
• Ісландія
• Іспанія
• Італія
• Кабо-Верде
• Казахстан*
• Киргизька Республіка *
• Китайська Народна Республіка (поширюється лише на Гонконг і Макао)
• Кіпр
• Колумбія
• Корея
• Косово (з 14.07.2016), Україною висловила заперечення щодо приєднання Косово до Гаазької Конвенції, тому Конвенція у відносинах між Україною та Косово апостиль на документах не проставляється.
• Коста-Ріка
• Латвія*
• Лесото
• Литва*
• Ліберія
• Ліхтенштейн
• Люксембург
• Маврикій
• Македонія*
• Малаві
• Мальта
• Марокко
• Маршаллові острови
• Мексика
• Молдова*
• Монако
• Монголія*
• Намібія
• Нідерланди
• Нікарагуа
• Німеччина
• Ніуе
• Нова Зеландія (не поширюється на Токелау)
• Норвегія
• Оман
• Острови Кука
• Панама
• ПАР (Південно-Африканська Республіка)
• Парагвай
• Перу
• Польща*
• Португалія
• Росія*
• Румунія*
• Самоа
• Сан-Марино
• Сан-Томе і Принсіпі
• Свазіленд
• Сейшельські острови
• Сент-Вінсент і Гренадіни
• Сент-Кітс і Невіс
• Сент-Люсія
• Сербія*
• Словаччина
• Словенія
• Сполучене Королівство Великобританії та Північної Ірландії (не поширюється на країни, які здобувши незалежність (вийшли зі складу Великої Британії) не підписали Конвенцію)
• Сполучені Штати Америки
• Суринам
• Таджикистан*
• Тонга
• Тринідад і Тобаго
• Туніс
• Туреччина
• Угорщина*
• Узбекистан*
• Україна (не поширюється на АРК, а також на окуповані території Донецької і Луганської областей)
• Уругвай
• Фіджі
• Фінляндія
• Франція
• Хорватія
• Чехія*
• Чилі
• Чорногорія
• Швейцарія
• Швеція
• Японія

Для яких країн не потрібен апостиль?

* Зірочкою в переліку позначені країни, з якими Україна підписала договори про правову допомогу, які скасовують вимогу легалізації офіційних документів. Це переважно країни колишнього Радянського Союзу і соціалистичного табору: Азербайджан, Білорусь, Вірменія, Грузія, Естонія, Казахстан, Киргизстан, Латвія, Литва, Монголія, Польща, Молдова, Росія, Румунія, Сербія, Таджикистан, Угорщина, Узбекистан, Чехія.  

При поданні документів в установи цих держав апостиль на документах можуть не вимагати. Це не завжди стосується документів про освіту.  Апостиль на атестатах, дипломах вимагають часто, оскільки навчальні заклади мають свої вимоги до оформлення документів.

Країни, що вимагають консульську легалізацію

Коли країна не приєдналась до Гаазької конвенції, тобто її немає у переліку учасниць, то Вам потрібно пройти процедуру консульської легалізації.

Консульська легалізація потрібна для:

Єгипту, Іраку, Канади, Катару, Китаю (крім Макао і Гонконгу), Коста-Ріки, Кувейту, Лівії, Палестини, ОАЕ, Саудівської Аравії, Уругваю, Шрі-Ланки, Чилі.

Робимо переклад документів

Іноді вимагають переклад документів, засвідчених нотаріусом + апостиль Міністерства юстиції України. Це називається подвійний апостиль. Ми робимо переклад документів на більш, ніж 100 мов світу

 

 

ЗАТВЕРДЖУЮ

__________________

«    » ____________ 2020 р.

 

 

ПОСАДОВА ІНСТРУКЦІЯ

 

 

І. Загальні положення

1. Провідний фахівець з публічних закупівель призначається на посаду і звільняється з посади наказом ________________________________ (далі - _______ ) за поданням голови комітету з конкурсних торгів.

2. Провідний фахівець з публічних закупівель безпосередньо підпорядкований голові комітету з конкурсних торгів.

3. У своїй роботі провідний фахівець з публічних закупівель керується Конституцією України, Законом України «Про здійснення публічних закупівель» № 2289 від 01.06.2010р. (введений в дію 30.07.2010р.) (далі – Закон) зі змінами та доповненнями, нормативно-правовими і законодавчими актами України, що стосуються організації та проведення процедур закупівель товарів, робіт та послуг за державні кошти, а також Положенням про комітет з конкурсних торгів__________________________________________________.

4. Провідний фахівець з публічних закупівель має повну вищу освіту та свідоцтво про підвищення рівня кваліфікації у сфері публічних закупівель.

5. Провідний фахівець з публічних закупівель повинен знати: закони, постанови, розпорядження, накази органів вищого рівня _______________________________ та порядок проведення закупівель товарів, робіт та послуг за державні кошти.

6. Провідний фахівець з публічних закупівель зобов’язаний пройти навчання у сфері здійснення публічних закупівель у порядку, встановленому Уповноваженим органом – Міністерством економіки України (далі - МЕУ).

8. Не рідше одного разу кожні два роки у порядку, встановленому МЕУ, провідний фахівець з публічних закупівель повинен здійснити підвищення кваліфікації у сфері здійснення публічних закупівель.

ІІ. Обов’язки провідного фахівця з публічних закупівель

Провідний фахівець з публічних закупівель зобов’язаний:

• щороку розробляти, відповідно до затвердженої форми та надавати до бухгалтерії ___________ річний план закупівель за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 100 тисяч гривень, а робіт – 300 тисяч гривень для надсилання (надання) ГУДКУ в ___________________ області;
• оприлюднювати річний план закупівель та зміни до нього шляхом розміщення в Інтернеті (на власному веб – сайті університету) протягом 5 робочих днів з дати їх затвердження;
• річний план, кошторис (тимчасовий кошторис), фінансовий план (план асигнувань, план використання бюджетних коштів, зміни до них надсилати МЕУ протягом 5 робочих днів з дня їх затвердження;
• надавати відповідальній особі за укладення договору або до бухгалтерії для направлення до ГУДКУ в ______________________ області для здійснення оплати за договорами про закупівлю:
• звіт про результати проведення процедури закупівлі;
• копію оголошення про проведення процедури закупівлі;
• копію повідомлення про акцепт пропозиції конкурсних торгів;
• копію відомостей про рішення МЕУ про погодження процедури закупівлі (у разі застосування процедури закупівлі в одного учасника);
• копію оголошень про результати процедури закупівлі, що були опубліковані в державному офіційному друкованому виданні з питань публічних закупівель – інформаційному бюлетені «Вісник державних закупівель» (далі – ІБ «ВДЗ»);
• готувати та надавати факсом та поштою для оприлюднення в ІБ «ВДЗ»:
• оголошення про проведення відкритих торгів;
• оголошення про проведення процедури двоступеневих торгів;
• оголошення про проведення попередньої кваліфікації;
• запит цінових пропозицій;
• інформацію про застосування процедури закупівлі в одного учасника;
• повідомлення про акцепт пропозиції конкурсних торгів або цінової пропозиції;
• відомості щодо рішення МЕУ про погодження або відмову в погодженні застосування процедури закупівлі в одного учасника;
• оголошення про результати процедури закупівлі (оголошення про результати проведення торгів, повідомлення про результати проведення попередньої кваліфікації, інформація про результати процедури запиту цінових пропозицій, інформація про результати проведення процедури закупівлі в одного учасника, повідомлення про відміну торгів або визнання їх такими, що не відбулися, повідомлення про відміну процедури закупівлі в одного учасника);
• готувати та направляти електронною поштою для оприлюднення на веб-порталі МЕУ інформацію про закупівлю, а саме:
• оголошення про проведення процедури закупівлі – після публікації в ІБ «ВДЗ», але не пізніш як за 30 днів до дня розкриття пропозицій конкурсних торгів або кваліфікаційних пропозицій;
• обґрунтування застосування процедури закупівлі в одного учасника – одночасно з оголошенням про проведення процедури закупівлі;
• відомості щодо рішення МЕУ про погодження або відмову у погодженні застосування процедури закупівлі в одного учасника – не пізніш як через 15 робочих днів з дати видачі листа-погодження (листа про відмову у погодженні);
• документацію конкурсних торгів або кваліфікаційну документацію – після публікації оголошення про проведення процедури закупівлі в ІБ «ВДЗ», але не пізніш як за 30 днів до дня розкриття пропозицій конкурсних торгів або кваліфікаційних пропозицій;
• зміни до документації конкурсних торгів або кваліфікаційної документації та роз’яснення до неї (у разі наявності) – протягом 3-х робочих днів з дня прийняття рішення про їх внесення, але не пізніш як за 7 днів до дати розкриття пропозицій конкурсних торгів або кваліфікаційних пропозицій;
• протокол розкриття пропозицій конкурсних торгів, цінових пропозицій, кваліфікаційних пропозицій – протягом 3-х робочих днів з дня розкриття пропозицій конкурсних торгів, цінових пропозицій, кваліфікаційних пропозицій;
• інформацію про відхилення пропозицій конкурсних торгів, цінових пропозицій, кваліфікаційних пропозицій та підстави такого відхилення у вигляді протоколу – протягом 3-х робочих днів з дня прийняття такого рішення;
• повідомлення про акцепт пропозицій конкурсних торгів або цінової пропозиції – протягом 3-х робочих днів з дня прийняття рішення про визначення переможця процедури закупівлі;
• повідомлення учасників про результати процедури закупівлі – протягом 3-х робочих днів з дня прийняття рішення про визначення переможця процедури закупівлі;
• повідомлення про результати проведення попередньої кваліфікації – протягом 3-х робочих днів після її завершення;
• оголошення про результати процедури закупівлі – після публікації в ІБ «ВДЗ», але не пізніше як через 7 днів з дня укладення договору про закупівлю або прийняття рішення про відміну торгів чи визнання їх такими, що не відбулися;
• повідомлення про відміну торгів чи визнання їх такими, що не відбулися, повідомлення про відміну процедури закупівлі в одного учасника (у разі наявності) – протягом 3-х робочих днів з дати прийняття такого рішення;
• звіт про результати проведення процедури закупівлі – протягом 3-х робочих днів з дня його затвердження;
• інформацію про одностороннє розірвання договору про закупівлю (у разі наявності) – протягом 5-и робочих днів з дня прийняття такого рішення;
• додатково оприлюднювати інформацію щодо торгів зазначену вище на веб-сайті ___________;
• готувати та надіслати органу оскарження – Антимонопольному комітету України (у разі отримання скарги) на його запит інформацію, завірені належним чином документи та матеріали щодо проведення процедур публічних закупівель, протягом 3-х робочих днів з дня отримання відповідного запиту;
• готувати та подавати на затвердження голові комітету з конкурсних торгів (заступнику голови комітету з конкурсних торгів) документацію конкурсних торгів (кваліфікаційну документацію), відповідно до затвердженої форми та включаючи до її складу технічне завдання (специфікацію), надане керівником структурного підрозділу або робочої групи;
• протягом 3-х робочих днів з дня отримання від фізичної/юридичної особи відповідного запиту безоплатно надсилати або надавати документацію конкурсних торгів (кваліфікаційну документацію);
• готувати роз’яснення щодо документації конкурсних торгів (кваліфікаційної документації) за підписом голови комітету з конкурсних торгів (заступника голови комітету з конкурсних торгів) у разі отримання запиту;
• надавати роз’яснення на запит протягом 3-х днів з дня його отримання всім особам, яким було надано документацію конкурсних торгів (кваліфікаційну документацію);
• у разі внесення змін до документації конкурсних торгів (кваліфікаційної документації), повідомляти письмово протягом 1-го робочого дня з дня прийняття рішення про внесення зазначених змін усіх осіб, яким було видано документацію конкурсних торгів (кваліфікаційну документацію);
• здійснювати прийняття та реєстрацію пропозицій учасників торгів;
• на запит учасника протягом 1-го робочого дня з дня надходження запиту підтверджувати надходження пропозиції конкурсних торгів із зазначенням дати і часу;
• пропозиції конкурсних торгів, отримані після закінчення строку їх подання, не розкривати і повернути їх учасникам, що їх подали;
• вести та оформляти протоколи засідань комітету з конкурсних торгів;
• завірену підписом голови комітету з конкурсних торгів та печаткою копію протоколу розкриття пропозицій конкурсних торгів надавати будь-якому учаснику на його запит протягом 1-го робочого дня з дня отримання такого запиту;
• надсилати (у разі наявності) інформацію про відхилення пропозиції конкурсних торгів, кваліфікаційної або цінової пропозиції із зазначенням підстави учаснику або учаснику попередньої кваліфікації, пропозиція якого відхилена, протягом 3-х робочих днів з дня прийняття такого рішення та оприлюднювати його відповідно до статті 10 Закону;
• повідомлення про відміну торгів або визнання їх такими, що не відбулися надсилати МЕУ та усім учасникам протягом 3-х робочих днів з дня прийняття відповідного рішення;
• протягом 1-го робочого дня з дня прийняття рішення про визначення переможця надсилати переможцю торгів повідомлення про акцепт пропозиції, а всім учасникам – письмове повідомлення про результати торгів із зазначенням найменування та місцезнаходження учасника-переможця, пропозицію конкурсних торгів якого визнано найбільш економічно вигідною за результатами оцінки;
• протягом 7-и днів з дня укладення договору про закупівлю або прийняття рішення про відміну торгів чи визнання їх такими, що не відбулися направити на публікацію у ІБ «ВДЗ» та для оприлюднення на веб-порталі МЕУ оголошення про результати проведення процедури закупівлі;
• надіслати запрошення до участі у другому етапі двоступеневих торгів;
• надсилати запит щодо цінових пропозицій не менше ніж трьом учасникам (за поданням робочої групи або відповідальної особи);
• у строк, що не повинен перевищувати 10 днів з дати розкриття кваліфікаційних пропозицій, повідомити кожного учасника про результати попередньої кваліфікації;
• надіслати запрошення до подальшої участі у торгах (конкурсних торгах) всім учасникам, які пройшли відбір за результатами попередньої кваліфікації учасників;
• для застосування процедури закупівлі в одного учасника за підписом голови комітету з конкурсних торгів надсилати до МЕУ документи, визначені Порядком погодження застосування процедури закупівлі в одного учасника, затвердженим Кабінетом Міністрів України;
• надсилати запрошення на участь у процедурі закупівлі в одного учасника;
• готувати звіт про результати процедури закупівлі;
• забезпечувати оперативне інформування членів комітету з конкурсних торгів стосовно організаційних питань його діяльності;
• за дорученням голови комітету з конкурсних торгів виконувати іншу організаційну роботу;
• забезпечувати відповідно до законодавства зберігання відповідних документів з питань публічних закупівель;
• щоквартально складати звіт про проведення процедур закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти за формою № 1 торги (тендери) та направляти його до Міністерства освіти та науки, молоді та спорту України;

- вміти працювати з табличним редактором Microsoft Excel (виконувати розрахунки, аналізувати дані), текстовим редактором Microsoft Word (складати листи, протоколи, накази, звітності для вищих органів та інших підрозділів _______ );

• складати протоколи засідань комітету з конкурсних торгів ________ щодо закупівель до 100 тисяч гривень та вести їх реєстрацію;
• протягом усього процесу здійснення процедури закупівлі забезпечувати конфіденційність інформації, наданої учасниками.

 

ІІІ. Права провідного фахівця з публічних закупівель

Провідний фахівець з публічних закупівель має право одержувати від виконавців і керівників структурних підрозділів __________ інформацію, необхідну для виконання своїх службових обов’язків.

Провідному фахівцю з публічних закупівель забороняється ініціювати будь-які переговори з питань внесення змін до змісту або ціни поданої пропозиції конкурсних торгів.

ІV. Відповідальність провідного фахівця з публічних закупівель

Провідний фахівець з публічних закупівель несе відповідальність за:

- дотримання вимог норм чинного законодавства та нормативних документів;

- якість і своєчасність виконання покладених на нього цією посадовою інструкцією обов’язків;

- повноту та достовірність інформації, що публікується в ІБ «ВДЗ» та оприлюднюється на веб-порталі МЕУ

- надання достовірної інформації учасникам процедур закупівель та співробітникам університету;

- дотримання правил внутрішнього розпорядку _______;

- дотримання інструкції з охорони праці.

 

 

Провідний фахівець з публічних закупівель                     _______________

Головний бухгалтер                                                            _______________

Начальник юридичного відділу                                          _______________

 

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» надає  будь-якій фізичній чи юридичній особі право отримати інформацію про зареєстровані права на своє або чуже нерухоме майно та їх обтяження, які містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

У Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об’єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Що таке витяг з реєстру нерухомого майна?

Інформаційна довідка (витяг) з державного реєстру речових прав на нерухому майно може знадобитись для оцінки своїх ризиків при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна. Документ допоможе дізнатися про існування, зміну чи припинення обтяжень нерухомого майна, звернені стягнення предмету обтяження та іншу інформацію.

Наприклад, можна перевірити обтяження на квартиру чи інше нерухоме майно.

Інформація з Державного реєстру прав надається без використання спеціальних бланків, проставлення підпису та печатки державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Надання довідки забезпечується за допомогою програмних засобів шляхом здійснення  пошуку відомостей про зареєстровані обтяження, завантаження та перегляду витягу в електронній формі із можливістю подальшого використання, у тому числі друку.

Хто може отримати у нас витяг з реєстру нерухомого майна щодо свого або чужого майна?

Надаємо витяги:

• фізичним особам;
• юридичним особам та їх представникам (без пред’явлення нам довіреності).

За якими критеріями ми здійснюємо пошук в реєстрі?

Пошук здійснюється за одним із критеріїв:

• за адресою;
• за реєстраційним номером об'єкту нерухомості;
• за кадастровим номером земельної ділянки;
• пошук відомостей за ідентифікаційними даними фізичної особи або юридичної особи.

Як за 5 хвилин замовити витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна онлайн, не виходячи з дому чи офісу?

Для отримання документу телефонуйте (095) 531-63-80 та напишіть на e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

• що вам потрібен витяг;
• один із вищезазначених критеріїв пошуку в реєстрі, наприклад, назву та код ЄДРПОУ юридичної особи;
• свій мобільний контактний телефон для уточнення замовлення.

Вартість та термін оформлення

Ціна	Термін оформлення
150 грн.	1 робочий день

За надання інформації з держреєстру ми сплачуємо адміністративний збір (плата за витяг), розмір якого вже включено у вартість наших послуг

В яких регіонах України ми працюємо

Допоможемо отримати документ за кордоном та в Україні  (м. Київ, Одеса, Івано-Франківськ, Львів, Луцьк, Вінниця, Кропивницький, Дніпро, Миколаїв, Запоріжжя, Херсон, Чернігів, Черкаси, Житомир, Полтава, Суми, Рівне, Тернопіль, Ужгород, Харків, Хмельницький, Чернівці та інших населених пунктах.

Інформація з Державного реєстру прав містить актуальні на дату та час надання відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, наявні в ньому, а також відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, які є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, або відомості про відсутність зареєстрованих речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень

Інформація з Державного реєстру прав надається незалежно від місцезнаходження нерухомого майна

Інформаційна довідка буде містити таку інформацію:

• об’єкт нерухомого майна та його адреса;
• підстава виникнення права власності;
• форма власності та розмір частки;
• прізвище, ім’я, по-батькові власника/власників ( крім реквізитів документа, що посвідчує особу та реєстраційного номера облікової картки платника податку );
• інформація про реєстрацію іншого речового права (наявність/відсутність);
• інформація про державну реєстрацію іпотек (наявність/відсутність);
• інформація про державну реєстрацію обтяжень (наявність/відсутність).

​Якщо нерухомість відсутня, то у витягу буде зазначено, що за вказаними параметрами запиту в Державному реєстрі нерухомого майна  інформація відсутня.

 

 

Кому тимчасово обмежують виїзд з України:

• людям, обізнаним з відомостями, котрі становлять держтаємницю;
• особам, щодо яких було застосовано запобіжні кримінально-правові заходи;
• засудженим за злочин;
• тим, хто ухиляється від зобов’язань за судовими рішеннями, рішенням інших держорганів, їх посадових осіб;
• людям, які перебувають під адміннаглядом Нацполіції.

Основні причини заборон для виїзду за межі країни:

• борги по аліментам;
• непогашений кредит;
• штрафи за комунальні послуги;
• несплата штрафів за порушення дорожнього руху;
• невиплата заробітної плати керівником юридичної особи;
• податковий борг.

Якщо такі можуть бути, то перед плануванням відпустки чи відрядження за кордон, краще перевірити інформацію про себе у «stop-листі» прикордонників, щоб не ризикувати закінчити свою поїздку на кордоні.

Як замовити довідку про відсутність заборони на виїзд за кордон?

1. Пишите нам на Вайбер +38 095 531 63 80 або емейл Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

2. надсилаєте нам:

• копію головних сторінок паспорту (1-4 сторінки + «прописка»), можна фото з телефону, але гарної якості;
• вкажіть свою електронну адресу, на яку буде надсилатись сканкопія довідки про наявність чи відсутність заборони виїзду за кордон (прохання не вказувати російські емейли, бо на них не прийде відповідь);
• вкажіть свої поштові реквізити (поштовий індекс, назва населеного пункту, назва вулиці, номер будинку). Ці дані ми маємо зазначити у запиті на оформлення довідки​

Вартість (грн.)	Термін оформлення (роб. дні)
400	2-5

Форма та зміст заяви про відсутність тимчасових обмежень щодо перетинання державного кордону

Відповідно до законодавства ми подаємо звернення до прикордонників за спеціально встановленою формою із зазначенням певних реквізитів, як того вимагає Головний центр обробки спецінформації ДПС. Від Вас потрібна лише фото або скан копія паспорту на наш емейл або Вайбер.

Як скасувати заборону виїзду на кордон?

До нас дуже часто звертаються з цим питанням. Дійсно, заборону на виїзд за кордонм можна сказувати за наявності законних підстав. Дуже часто державні виконавці допускають порушення, обмежуючи людину у виїзді. Більш детально про те, як скасувати заборону яка обмежує виїзд за межі України, Ви можете дізнатись у нашій статті Як скасувати заборону на виїзд за кордон?

Чи можливо виїхати за кордон, маючи борги за аліментами?

Найпоширенішими на практиці є ситуації заборони виїзду неплатників аліментів і боржникам банків. За даними Мінюсту в Україні близько 100 тис. осіб мають заборону на виїзд за кордон, бо не сплачують аліменти. Справа в тому, що свого часу  П. Порошенко підписав Закон щодо посилення захисту прав дітей на належне утримання, в тому числі аліменти, що вдосконалило порядок стягнення в примусовому порядку заборгованості з аліментів. Закон запровадив низку заборон й обмежень по відношенню до осіб, котрі не платять аліменти.

Тепер за наявності заборгованості по аліментам, коли її розмір перевищує платежі за певну кількість місяців, виконавці своїми рішеннями встановлюють тимчасові обмеження на право виїзду з України до погашення аліментної заборгованості у повному обсязі. Ця заборона відбується без рішення суду. Однак, коли аліменти оплачені, обмеження будуть переглянуті.

Поради юристів боржникам банків для виїзду за кордон

Заборона на виїзд з нашої країни можлива виключно в судовому порядку за зверненням виконавця, коли в судовому засіданні буде доведено, що позичальник дійсно ухиляється від сплати. Але, як показує практика, наші суди не завжди сумлінно дотримуються встановлених для них норм. «Ухилення» також є оціночним поняттям, не визначеними на законодавчому рівні, тому встановлюється в кожному випадку окремо.

Разом з тим, якщо людина має кредит та іноді допускає незначну прострочку, то в цьому випаду заборона на виїзд навряд чи буде встановлена.

Інша справа, коли існує судове рішення про стягнення заборгованості, людині надходили листи від державного (приватного) виконавця, і суд вправі встановити таку заборону. Справа розглядається лише за участю виконавця, без викликів, повідомлень сторін, інших заінтересованих осіб.

Заборона виїзду за кордон із-за штрафів за порушення водіями правил дорожнього руху

Подібні випадки трапляються рідше. Сума штрафів, зазвичай, становить від кількох тисяч гривень. Причому на кордоні таких людей на затримують, а лише не пускають далі або відправляють додому.

Якщо Ви як водій абсолютно не впевнені у відсутності штрафу, то юристи рекомендують перевірити, щоб не було несподіванок на кордоні.

Заборона виїзду у зв’язку з боргами за комунальні послуги

В цьому випадку суд має встановити борг, щоб його добровільно погасити. Коли боржник добровільно не погасив, відбувається примусове стягнення через виконавче провадження. За таких умов людині може бути відмова у праві на виїзд. Заборона може існувати навіть через несплату квитанцій “Укртелекому”.

Так, за інформацією заступника міського голови міста Дніпра Михайло Лисенка станом на 1 травня минулого року 385 мешканців Дніпра не можуть виїхати через борги за «комуналку». Загалом, за комунальні послуги українці заборгували близько 55 мільярдів гривень.

Заборона на виїзд керівникам підприємств через невиплату зарплат

Суди також забороняють виїжджати за кордон тисячам керівників юросіб, котрі мають заборгованість з виплат зарплат підлеглим. Виконавча служба звертається до органів прикордонних служб для відмови таким керівникам у виїзді за межі країни навіть за наявності паспортів, віз та проїзних документів. Департамент виконавчої служби Мінюсту активно запроваджує заборони щодо керівників, що допускають невиплату зарплат.

Наші поради щодо оскарження заборони на перетин кордону

Як тільки людина дізналася, що їй заборонено покидати територію України, одразу необхідно оскаржити цю заборону до суду апеляційної інстанції. Оскільки людина була відсутня під час винесення рішення, то впродовж 5 днів, які рахуються з дня отримання нею копії судової ухвали , можна оскаржити заборону в апеляції. Однак касаційному оскарженню ці рішення вже не підлягають.

Обов’язок підтвердження таких обставин належними доказами покладено на виконавця, котрий ініціює встановлення тимчасового обмеження на виїзд людини за межі країни. В свою чергу, наші суди на свій розсуд належно проводять дослідження доказів  просто прислухаються до юридичних аргументів виконавчої служби.

Рішення судів щодо тимчасового обмеження виїзду з країни ухвалюються на етапі виконання судових рішень. Саме тому оскаржити заборони разом з судовим рішенням по справі неможливо. Таким є правовий висновок Верховного Суду від 23.09.15. (справа №6-716цс15).

Юридичною підставою для винесення ухвали щодо заборони виїзду за кордон має бути доведення факту саме умисного ухилення і не виконання судового рішення.

Ухилення від виконання не може бути вчинене умисно, коли боржник просто немає коштів на сплату. Виконавці часто вказують, начебто людина ухиляється від рішення суду, бо не являється на їхні виклики. Утім, часто самі виконавці перевантажені роботою і не перевіряють дійсне місце проживання, а надсилають свої виклики на помилкові адреси. Таким чином, боржник не отримує виклик і фактично не знає, що існує виконавче провадження.

 

 

 

 

 

Знадобилася довідка МВС про несудимість для Прозоро

Тендерні пропозиції дуже пильно розглядають фахівці тендерного комітету замовника. Як показує практика, вони придумують підстави, щоб дискваліфікувати учасників, в тому числі через відсутність даних про несудимість. Тому Вам так важливо в 5 денний термін виконати законодавчі формальності.

Види довідок для тендера

Згідно з положеннями законодавства України в сфері державних закупівель довідки для участі в тендері складають близько 20 позицій:

• інформаційна довідка з НАЗК, що службова чи посадова особа - представник учасника, або фізособа як учасник не притягувалися раніше за корупційні дії (правопорушення);
• довідка про відсутність в учасника заборгованості з податкової інспекції;
• довідка по несудимість з МВС, що особа учасника не було засуджено, судимість знята або ж погашена і не в розшуку;
• юрособа не вносилося до реєстру осіб за корупційні правопорушення, має програму боротьби з корупцією і спеціального уповноваженого;
• що учасник тендеру останні три роки не був притягнутий за антиконкурентні дії;
• учасник не банкрут;
• дані про матеріальну і технічну базу, наявності договорів, які прийнято вважати аналогічними;
• інші позиції.

Який термін дії довідки про про відсутність судимості в службової (посадової) особи для участі в державних закупівлях?

Щороку близько 300 тис. учасників системи публічних закупівель Prozorro звертаються за довідкою, що підтверджує несудимість. Адже, коли підприємець чи підприємство перемогли в публічних закупівлях, їм необхідно «завантажити» довідку про несудимість в систему в термін протягом 5 календарних днів. В іншому випадку замовник може відмінити своє рішення про визначення переможця, керуючись Законом «Про публічні закупівлі».

Як безкоштовно проконсультуватись щодо терміново оформлення довідки про несудимість для участі в тендері:

• Пишете нам на Вайбер, або Ватсап, або Телеграм на номер +38 095 531 63 80;
• ми розкажемо процедуру оформлення довідки про відсутність судимості та інших довідок для участі в державних закупівлях.

Консультуємо по довідках про відсутність судимості (несудимість), корупційних правопорушень та інших для участі в тендері як в Києві, так й інших регіонах

Нашими безкоштовними консультаціями можна скористатися в Дніпрі, Черкасах, Харкові, Одесі, Кривому Розі, Львові, Запоріжжі, Маріуполі, Полтаві та ін.

Переваги оформлення довідки про несудимість на тендер у спеціалізованому сервісі:

• для оформлення заявки можна не приїжджати в сервісний центр;
• місце знаходження, як і місце реєстрації не мають важливого значення для оформлення відомостей про несудимість;
• для доставки діє зручний сервіс Нова Пошта;
• чітке дотримання термінів;
• при необхідності отримаєте документ про несудимість за пару годин;
• надамо юрконсультацію щодо Прозоро з оформлення документів відповідно до вимог законодавства;
• можемо розказати, де і як безкоштовно оформити.

{jcomments off}07.11.2018 р. набирає чинності наказ Мінфіну від 03.09.2018 р. № 733, яким затверджено Порядок надання довідки про відсутність заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи (далі — Порядок).

У цілому процедура надання Довідки про відсутність заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, залишилася такою самою, як і була раніше.

Разом з тим можна виділити такі новації:

• здійснення перевірки наявності/відсутності не лише податкового боргу, а й недоїмки зі сплати єдиного внеску та іншої заборгованості, з платежів (у тому числі розстрочених, відстрочених, реструктуризованих), контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи;
• надання довідки в електронній формі через приватну частину електронного кабінету з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги»;
• повноваження стосовно здійснення заходів, спрямованих на погашення податкового боргу, покладено на контролюючі органи за основним місцем обліку платника (Офіс великих платників податків ДФС), які є відповідальними за процес надання довідки;
• можливість підписання довідки не лише керівником та його заступником, а й уповноваженою особою контролюючого органу.

 

 

МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

НАКАЗ

03.09.2018  № 733

 

 

Зареєстровано в Міністерстві

юстиції України

27 вересня 2018 р.

за № 1102/32554

 

Про затвердження Порядку надання довідки  про відсутність заборгованості з платежів,  контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи

 

Відповідно до підпункту 5 пункту 4 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375, та з метою поліпшення обслуговування платників при наданні довідки про відсутність заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Порядок надання довідки про відсутність заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, що додається.

2. Визнати таким, що втратив чинність, наказ Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року № 567 «Про затвердження Порядку видачі довідки про відсутність заборгованості з податків, зборів, платежів, що контролюються органами доходів і зборів», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 року за № 1842/24374.

3. Департаменту моніторингу баз даних та верифікації виплат в установленому порядку забезпечити:

подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України;

оприлюднення цього наказу.

4. Цей наказ набирає чинності з дня набрання чинності Законом України «Про електронні довірчі послуги», але не раніше дня його офіційного опублікування.

5. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою та покладаю на в. о. Голови Державної фіскальної служби України Продана М.В.

 

В.о. Міністра

 

О. Маркарова

ПОГОДЖЕНО:

В.о. Голови Державної фіскальної служби України

 

М.В. Продан

 

 

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства

фінансів України

03 вересня 2018 року № 733

 

Зареєстровано в Міністерстві

юстиції України

27 вересня 2018 р.

за № 1102/32554

 

ПОРЯДОК

надання довідки про відсутність заборгованості з платежів,  контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи

 

1. Цей Порядок визначає механізм надання довідки про відсутність заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи (далі - Довідка) (додаток 1).

2. Терміни, що використовуються у цьому Порядку, вживаються у значеннях, наведених у Податковому кодексі України.

3. Для отримання Довідки платник подає заяву про надання довідки про відсутність заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи (далі - Заява) (додаток 2).

Довідка надається платнику безоплатно.

Заява подається платником (на його вибір):

у паперовій формі - до державної податкової інспекції за основним місцем обліку такого платника або до відповідного контролюючого органу, уповноваженого здійснювати заходи з погашення податкового боргу. Якщо Заяву подано до державної податкової інспекції, її передають до відповідного контролюючого органу, уповноваженого здійснювати заходи з погашення податкового боргу (далі - уповноважений орган);

в електронній формі - на адресу уповноваженого органу через приватну частину електронного кабінету з дотриманням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги».

Заява складається з обов’язковим посиланням на відповідний нормативно-правовий акт, яким передбачено необхідність підтвердження відсутності заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, та зазначенням найменування суб’єкта (підприємства, установи, організації), до якого (якої) Довідку буде подано платником.

4. Довідка або відмова у наданні Довідки готуються уповноваженим органом протягом п’яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання Заяви органом, до якого її було подано.

5. Перевірка наявності/відсутності у платника заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, здійснюється за даними інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючих органів на дату формування Довідки з урахуванням наявності/ відсутності податкового боргу, та/або недоїмки зі сплати єдиного внеску, та/або іншої заборгованості за основним та неосновними місцями обліку платника.

За відсутності у платника за даними інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючих органів податкового боргу, та/або недоїмки зі сплати єдиного внеску, та/або іншої заборгованості з платежів (у тому числі розстрочених, відстрочених, реструктуризованих), контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, уповноважений орган формує Довідку.

6. Строк дії Довідки становить десять календарних днів з дати її формування. У Довідці обов’язково зазначається термін її дії.

У разі якщо платник не отримав Довідку, сформовану у паперовій формі, до закінчення строку її дії, така Довідка зберігається в уповноваженому органі.

7. Довідка надається за вибором платника у паперовій або електронній формі, про що він зазначає у Заяві.

Довідку у паперовій формі платник (його законний чи уповноважений представник) отримує безпосередньо в органі, до якого було подано Заяву.

Довідку в електронній формі платник отримує у приватній частині електронного кабінету з дотриманням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги».

8. За наявності у платника за даними інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючих органів податкового боргу, та/або недоїмки зі сплати єдиного внеску, та/або заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, платнику готується лист (у довільній формі) з вмотивованою відмовою щодо надання Довідки. Лист вручається особисто платнику (його законному чи уповноваженому представникові) або надсилається платнику у порядку, встановленому статтею 42 глави 1 розділу II Податкового кодексу України.

 

Директор Департаменту

моніторингу баз даних

та верифікації виплат

 

Д. Серебрянський

 

Сподобався матеріал?

Лайкни його! Тобі не важко, а нам приємно :)