19 квітня 2020 року набрала чинності нова редакція Закону України “Про публічні закупівлі” (далі - Закон).

Зміни в статті 17 Закону

В статтю 17 до переліку підстав для відмови в участі в процедурі закупівлі додано декілька нових пунктів.

Пункт 12. Службову (посадову) особу учасника/фізичну особу, яка є учасником, було притягнуто згідно із законом до відповідальності за вчинення правопорушення, пов’язаного з використанням дитячої праці чи будь-якими формами торгівлі людьми.

Розглянемо нову підставу для відмови в участі у процедурі закупівлі, якими законодавець  доповнив статтю 17 Закону України «Про публічні закупівлі» в новій редакції - відхилення учасника за використання ним дитячої праці.

Що являє собою відмова в участі у процедурі за використання дитячої праці

Тепер замовник повинен прийняти рішення про відмову учасникові в участі у процедурі закупівлі і зобов’язаний відхилити тендерну пропозицію учасника або відмовити в участі у переговорній процедурі закупівлі, якщо службова (посадова) особа учасника процедури закупівлі, яку уповноважено учасником представляти його інтереси під час проведення процедури закупівлі, фізичну особу, яка є учасником, було притягнуто згідно із законом до відповідальності за вчинення правопорушення, пов’язаного з використанням дитячої праці чи будь-якими формами торгівлі людьми.

Під це визначення підпадають злочини в Кримінальному кодексі України, за вчинення яких настає кримінальна відповідальність; порушення спеціальних прав та привілеїв працевлаштованої дитини (віком до 18 років), які виявляє Державна служба з питань праці та за які настає адміністративна відповідальність, згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Склади злочинів, пов’язані з використанням дитячої праці передбачені розділом 3 Кримінального кодексу України, а саме статтями 149–151 КК України. Слід зазначити, вони є особливо тяжкими злочинами зі строком погашення судимості у 8 років після відбуття покарання у вигляді позбавлення волі. Що стосується адміністративної відповідальності то прикладом правопорушення в ч. 2 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення є порушення інших вимог законодавства про працю щодо неповнолітнього.

Функціонування Єдиного державного реєстру злочинів торгівлі людьми

Постановою Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2012 року № 303 затверджено «Положення про створення та функціонування Єдиного державного реєстру злочинів торгівлі людьми» (далі — Положення). Відповідно до ч. 5, ч. 6 Положення держателем (володільцем) Єдиного державного реєстру злочинів торгівлі людьми (далі — Реєстр) є Міністерство внутрішніх справ України, виконання функцій адміністратора (розпорядника) Реєстру покладено також на МВС.

Загальний доступ до статистичних відомостей, що містяться в Реєстрі, здійснюється безоплатно через офіційний веб-сайт МВС.

Користувачам Реєстру надається можливість здійснення пошуку, перегляду, роздрукування витягів з Реєстру, з урахуванням режиму доступу до статистичних відомостей, що містяться в Реєстрі

Утім, знайти на веб-сайті МВС такий реєстр нам не вдалось.

Як підтвердити відсутність підстав для відмови в участі у процедурі згідно з п. 12 ч. 1 ст. 17 Закону?

Механізм застосування на практиці нової підстави для відхилення тендерної пропозиції буде аналогічним до підтвердження відсутності підстави, передбаченої п. 5–6 ч. 1 ст. 17 Закону, тобто учасникові на стадії подання тендерної пропозиції потрібно буде підтвердити відсутність вищенаведеної підстави шляхом надання довідки в довільній формі / формі, визначеній у тендерній документації, а переможцеві надати довідку про відсутність судимості. В такому випадку довідка про несудимість буде підтверджувати одночасно п. 5 або п. 6 та п.12 ч. 1 ст. 17 Закону в новій редакції.

При цьому варто зауважити, що довідка про несудимість буде підтверджувати відсутність факту притягнення учасника / уповноваженої особи учасника до кримінальної відповідальності за вчинення саме злочину, пов’язаного з використанням дитячої праці, тому на підтвердження відсутності факту притягнення учасника / уповноваженої особи учасника до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, пов’язаного з використанням дитячої праці, слугуватиме довідка в довільній формі з відповідним формулюванням, яку потрібно буде надати переможцеві додатково з довідкою про несудимість.

Якщо замовник або інші учасники закупівлі захочуть перевірити інформацію про відсутність у службової (посадової) особа учасника процедури закупівлі, яку учасник уповноважив представляти його інтереси під час проведення процедури закупівлі, або у фізичної особи, яка є учасником, адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, пов’язаного з використанням дитячої праці, вони можуть надіслати запит у Державну службу з питань праці для отримання достовірної інформації.

 

Останній рік возз’єднання сім’ї актуальне для багатьох українських емігрантів, адже дає можливість  налагодити стосунки зі своїми близькими родичами за межами України. Це стосується батьків, членів подружжя, їхніх дітей. Українців переважно цікавить возз’єднання сім’ї в таких країнах як: Німеччина, Канада, США, Чехія, Польша, Португалія, Франція, Нідерланди, Італія, Словаччина, Словенія, Іспанія, Угорщина та інші країни.  

Що ж таке возз’єднання сім’ї?

Возз’єднання сім’ї являє собою офіційний переїзд члена сім’ї в іншу країну задля проживання з родиною, яка має громадянство, дозвіл на право роботи (перебування) в країні возз’єднання.

Вимоги до сторони, що запрошує:

Щоби возз’єднання сім’ї було успішним, важливе виконання певних умов:

• запрошуюча сторона має бути визнана біженцем, особою, якій надано додатковий захист або громадянином країни проживання або мати право постійного проживання;
• наявність певних житлових умов;
• фінансова спроможність;
• особа не вчиняла порушень закону країни перебування;
• окремі країни вимагають певний рівень знання офіційної мови.

Існують певні винятки для осіб, котрі отримали статус біженця, наприклад, не потрібно підтверджувати фінансовий стан і наявність житлової площі.

Чому не варто затягувати час з оформленням документів для возз’єднання сім’ї? 

В деяких країнах визнані біженці чи особи, котрі отримали додатковий захист, та були розлучені із членами своїх сімей до чи під час втечі можуть подати документи на возз’єднання сім’ї протягом певного часу, наприклад, протягом 6 місяців після надання міжнародного захисту. Недотримання цього терміну може бути підставою для відмови і втрати цього права.

Які документи потрібно зібрати для возз’єднання сім’ї?

• візові анкети;
• запрошення від родича із-за кордону;
• копії закордонного паспорту;
• копія паспорта і дозволу на право проживання людини, яка запрошує родичів;
• дублікат свідоцтва про шлюб з органів Реєстрації актів цивільного стану (РАЦС), щоби відбулось возз’єднання чоловіка й дружини;
• довідка про склад сім’ї;
• певні докази (сімейні фото, листування електронною поштою, спілкування в мобільному телефоні тощо)
• дублікат свідоцтва про народження, тобто повторна видача з РАЦСУ (для возз’єднання з неповнолітнім);
• фотографії розміром 35х45 мм.;
• довідка про несудимість з Міністерства внутрішніх справ.
• інші документи, наприклад, про стан здоров’я тощо

Хто може допомогти Вам безкоштовними консультаціями по процедурі оформлення документів?

Ви можете звернутися до патнера ООН - Організації допомоги біженцям (OPU), основна діяльність якої включає надання безоплатних юридичних  консультацій особам, які шукають притулку, та особам, що мають міжнародний захист. Для завітайте на сайт OPU, зв’яжіться з ними електронною поштою або за телефонами.

Ви також можете звернутися до інших неприбуткових організацій, котрі надають допомогу і консультації іноземцям безкоштовно. Списки таких організацій і країни їхньої діяльності Ви можете знайти в мережі Інтернет

Ми робимо переклади документів

Більш детальний перелік документів варто уточнювати в державних органах країни, де буде відбуватись возз’єднання.

Досить часто вимагається переклад документів на мову, яка вважається офіційною в країні подачі документів. Переклад може бути зроблений в Україні з нотаріальним засвідченням чи завіренням бюро перекладів або присяжний переклад.

Іноді замість дублікат можна надати первинно видані свідоцтва РАЦС. Зазвичай державні органи за кордоном хочуть отримати саме дублікати, тобто оновлені свідоцтва. Якщо свідоцтва про одруження чи народження були втрачені чи ламіновані, ми можемо оформити дублікати цих документів.

Особливості оформлення апостилю на документи для возз’єднання сімї

Якщо країна, де відбудеться возз’єднання, належить до країн Гаазької конвенції, то документи мають містити штамп апостиль і бути перекладені належним чином (засвідчений нотаріусом переклад або присяжний переклад).

Для багатьох країни документи для подачі мають бути легалізовані або апостильовані. 

Апостиль – це засвідчення документів для застосування в інших державах. Наша компанія надає послуги оформлення апостилю на оригіналах і копіях документів у всіх регіонах України. 

Ми допоможемо з апостилюванням документів, що підтверджують відсутність судимості, медичні довідки, свідоцтва про шлюб, зміну П.І.Б, про розлучення, народження, заяви, нотаріальні копії, дипломи та атестати про освіту та інші.

Що ще слід врахувати при оформленні возз’єднання сім’ї

Коли потрібно вивести з країни неповнолітніх членів сім’ї, то може вимагатися дозвіл на виїзд, засвідчений нотаріусом.

Коли відбувається возз’єднання з батьками, може враховуватись наявність працездатних дітей, матеріальний стан та вік самого заявника.

У держорганах можуть вимагати додаткові папери і гальмувати процес. Аби возз’єднання сім’ї пройшло успішно, юристи рекомендують ретельно ставитись до оформлення документів.

Якщо документи відхилено, людина може опротестувати це рішення, наприклад, у Чехії через Міністерство внутрішніх справ Чеської Республіки в термін протягом 15 днів з дня отримання особою повідомлення про відмову у видачі дозволу. Тоді Міністерство задовольнить апеляцію або направить її до Апеляційної комісії з питань проживання іноземців. Ця комісія є апеляційним органом з питань щодо проживання іноземців, щодо яких МВС Чехії ухвалило рішення у першій інстанції.

 

 

Автор статті

Олександр Слободян

Час «Х» щодо впровадження уповноваженої особи наближається, деякі замовники не поспішають і планують вводити уповноважених осіб поступово до 01.01.2022, а деякі, зважаючи на рекомендації Уповноваженого органу й новий Закон про публічні закупівлі, уже встигли або планують до 19.04.2020 призначати уповноважених осіб. Тому в цій публікації розглянемо загальні приклади моделей роботи уповноважених осіб, а потім перейдемо до реальних прикладів замовників, які вже впровадили в себе уповноважених осіб. Наведені моделі є примірними та допоможуть тим замовникам, які ще не визначилися з поділом роботи між уповноваженими особами, встановити можливі варіанти та вибрати для себе одну із запропонованих моделей або за допомогою наведених прикладів сформувати свою індивідуальну модель роботи.

Перший приклад моделі: відповідальна за все — одна особа

Наприклад: уповноважена особа (повністю керує відділом з організації закупівель) є відповідальною за всі закупівлі.

Додатково замовник створює відділ з організації закупівель, в який входять інші працівники замовника, функціональні обов’язки яких включають підготовку тендерної документації, оголошень про проведення закупівель / спрощених закупівель, вимог до предмета закупівлі та інших документів.

Можливий плюс моделі: відповідальність покладено тільки на одну особу, яка повністю контролює та керує процесом.

Можливий мінус: може виникати ситуація (наприклад, наприкінці або на початку року), коли в замовника значно збільшується потреба в закупівлях товарів, послуг і коли одна уповноважена особа може не впоратися з навантаженням, неефективно організувати процес роботи відділу або взагалі не налагодити її. Мінусом також може бути й те, що за Законом відповідальність покладено тільки на одну уповноважену особу, у зв’язку із цим інші працівники можуть неналежно ставитися до поставлених завдань. У такому випадкові необхідно окремим організаційно-розпорядчим документом (наказом, положенням про структурний підрозділ, посадовою інструкцією тощо) визначати завдання, обов’язки і відповідальність працівників (робітників) при виконанні ними роботи на певній посаді (у відділі організації закупівель).

Другий приклад моделі: поділ на предмети закупівлі

Наприклад, це має такий вигляд:

• уповноважена особа № 1 відповідальна за закупівлю комунальних послуг (наприклад: електроенергії та її розподілу, послуг теплопостачання, водовідведення…);
• уповноважена особа № 2 відповідальна за закупівлю інформаційних і телекомунікаційних систем (наприклад: комп’ютери, принтери, допоміжні до них запчастини…);
• уповноважена особа № 3 відповідальна за закупівлю робіт;
• уповноважена особа № 4 відповідальна за закупівлю господарського забезпечення (послуги з охорони приміщень, страхування майна, прибирання…);
• уповноважена особа № 5 відповідальна за закупівлю транспортного забезпечення (ремонт, технічне обслуговування, страхування…).

Залежно від потреб та зважаючи на специфіку й напрями діяльності підприємства (замовника), призначають необхідну кількість уповноважених осіб.

Можливі плюси такої моделі: кожна окрема уповноважена особа займається саме тією галуззю закупівель, в якій найбільше розуміється.

Можливі мінуси: можуть з’являтися непередбачувані закупівлі, потрібно буде приймати окремі розпорядчі рішення щодо відповідальності та покладення функцій з організації та проведення таких закупівель. Ще один мінус: нерідко бувають ситуації, коли в замовника протягом року потреба, наприклад, у закупівлі робіт незначна (один-два тендери), у той же час закупівля господарських чи телекомунікаційних послуг відбувається декілька разів на місяць. Така нерівномірність навантаження між уповноваженими особами за даною моделлю потребує визначення необхідної кількості уповноважених осіб за відповідним предметом закупівлі.

Третій приклад моделі розділення відповідальності за типами закупівель / процедурами закупівель

Наприклад, це має такий вигляд:

• уповноважена особа № 1 відповідальна за закупівлі, укладені без використання електронної системи закупівель (звіти про договір про закупівлю, укладений без використання електронної системи);
• уповноважена особа № 2 відповідальна за спрощені закупівлі;
• уповноважена особа № 3 відповідальна за переговорні процедури закупівлі (та інші: торги з обмеженою участю, конкурентний діалог);
• уповноважена особа № 4 відповідальна за відкриті торги;
• уповноважена особа № 5 відповідальна за відкриті торги з публікацією англійською мовою.

Можливий плюс такого поділу: кожним окремим процесом займається конкретна відповідальна особа, систематична робота.

Можливий мінус такого поділу: різний рівень навантаження осіб (наприклад, одна уповноважена особа може проводити за місяць 50 закупівель, інша — усього три).

Четвертий приклад моделі розділення допорогових та надпорогових закупівель між уповноваженими особами

Наприклад, це має такий вигляд:

• уповноважена особа № 1 проводить спрощені закупівлі (усе, що нижче порогів, передбачених ч. 1 ст. 3 нового Закону). Працює зі звітами про договір про закупівлю, укладений без використання електронної системи закупівель;
• уповноважена особа № 2 проводить усі надпорогові закупівлі (що вище порогів, передбачених ч. 1 ст. 3 нового Закону). Проводить усі процедури закупівлі (відкриті торги, переговорну процедуру, торги з обмеженою участю, конкурентний діалог).

Можливий плюс такого поділу: кожним окремим процесом займається конкретна відповідальна особа, систематична робота.

Можливий мінус такого поділу: різний рівень навантаження осіб (наприклад, одна уповноважена особа може проводити за місяць 50 закупівель, інша — усього десять). Якщо в підприємства велика кількість допорогів або надпорогів, то одна особа може не впоратися.

П’ятий приклад моделі — змішаний: тендерний комітет й уповноважена особа

Наприклад, це має такий вигляд:

• уповноважена особа проводить спрощені закупівлі та працює зі звітами про договір про закупівлю, укладений без використання електронної системи закупівель;
• тендерний комітет проводить процедури закупівель (відкриті торги, переговорну процедуру, торги з обмеженою участю, конкурентний діалог) до початку 2022 року.

Можливий плюс такого поділу: плавний перехід від тендерного комітету до уповноваженої особи.

Можливий мінус такого поділу: можливість проводити закупівлі тендерному комітетові тільки до 2022 року, тобто все одно потрібно готуватися до повного переходу на уповноважених осіб.

Приклади загальних моделей розглянули, не забуваймо, що в кожній моделі також можуть існувати інші працівники замовника або може бути створена робоча група, які допомагатимуть уповноваженим особам.

Далі розглянемо конкретні реальні приклади підприємств-замовників, які вже впровадили в себе уповноважених осіб.

Приклад першого замовника — Національного наукового центру «Харківський фізико-технічний інститут»

Особливості замовника:

• має 10 філій, без права юридичної особи;
• загальна кількість процедур закупівель за 2019 рік — 47;
• загальна кількість допорогових закупівель за 2019 рік — 71;
• загальна кількість прямих договорів (до 50 тис. грн) за 2019 рік — 829.

У науковому центрі на базі відділу закупівель запроваджено інститут уповноважених осіб під керівництвом його начальника, що організовує їхню роботу.

В організації працюють:

1. уповноважена особа № 1 (керівник відділу закупівель, призначений із січня 2018 року), відповідальна за всі закупівлі понад 200 тис. грн;
2. уповноважена особа № 2 (провідний фахівець з публічних закупівель, призначений із січня 2018 року), відповідальна за всі закупівлі,  що менше 200 тис. грн;
3. уповноважена особа № 3 — з 2020 року. Зважаючи на очікувані зміни до Закону про публічні закупівлі та набуту практику діяльності уповноважених осіб, в організації призначено провідного фахівця з публічних закупівель, відповідального за всі закупівлі комунальних послуг та енергоносіїв; 
4. у зв’язку зі введенням нового Закону, з 19.04.2020 заплановано призначити ще одну уповноважену особу, відповідальну за закупівлі до 50 тис. грн.

Додатково, під конкретну закупівлю створюють робочу групу, яка бере участь у розгляді тендерних пропозицій / пропозицій або обґрунтуванні звітування про укладений договір. Рішення робочої групи має дорадчий характер. Крім цього, відбувається внутрішня реорганізація закупівельних процесів щодо концентрації коштів загального фонду на рахунках юридичної особи. Раніше кошти розподіляли між філіями. Така концентрація дасть можливість виявити та конкретизувати нові категорії закупівель. Унаслідок цього передбачено призначення додаткових уповноважених осіб за новими категоріями. У цьому разі призначення уповноважених осіб відбуватиметься за іншими категоріями  — розділення відповідальності за конкретними кодами ДК 021:2015.

Приклад другого замовника — Українського інституту екпертизи сортів рослин

Особливості замовника:

• загальна кількість процедур закупівель за 2019 рік — 223;
• загальна кількість прямих договорів (звіт про укладений договір) за 2019 рік — 531;
• має 24 філії.

Уповноважених осіб поділено таким чином:

• працюють 25 уповноважених осіб;
• для уповноважених осіб не введено додаткових штатних одиниць, додаткові функції покладено на працівників зі штатної чисельності;
• визначення уповноваженої особи, відповідальної за конкретну закупівлю, здійснює автоматично спеціалізоване програмне забезпечення, але в разі потреби рішення про визначення уповноваженої особи можна змінити вручну.

Очолює та корегує роботу уповноважених осіб керівник групи уповноважених осіб. Згідно з внутрішнім положенням замовника, такий керівник групи уповноважених осіб має право:

• самостійно в режимі on-line визначити іншу, відмінну від автоматично визначеної інформаційною системою, уповноважену особу відповідальною за організацію та проведення закупівлі за погодженим клопотанням про закупівлю;
• приймати рішення про визначення типу процедури закупівлі конкретного предмета закупівлі;
• звертатися до керівника замовника з письмовим клопотанням про здійснення закупівлі конкретних товарів (робіт, послуг).

В організації уповноважених осіб розділено за категоріями:    

1. уповноважена особа 1-ї категорії — уповноважена особа, відповідальна за організацію та проведення процедур закупівлі, не віднесеної до переліку консолідованих, для потреб окремої філії або центрального апарату очікуваною вартістю до 500 тис. грн;
2. уповноважена особа 2-ї категорії — уповноважена особа, відповідальна за організацію та проведення процедур консолідованих закупівель. Це — електроенергія, паливно-мастильні матеріали, автотранспорт, сільгосптехніка, мінеральні добрива тощо для потреб кількох філій або всієї мережі;
3. уповноважена особа 3-ї категорії — уповноважена особа, відповідальна за організацію та проведення процедур закупівель за конкурентною процедурою певного виду, а також закупівель з очікуваною вартістю предмета закупівлі, що перевищує визначену розпорядчим рішенням замовника, а саме більше 500 тис. грн.

Для підготовки тендерної документації та/або оголошення про проведення допорогової закупівлі (з 19.04.2020 — спрощеної закупівлі), а також вимог до предмета закупівлі уповноважена особа може залучати інших співробітників замовника. За рішенням керівника замовника може бути утворена робоча група у складі співробітників для розгляду тендерних пропозицій / пропозицій. У разі утворення робочої групи уповноважена особа є її головою та організовує її роботу. Робоча група бере участь у розгляді тендерних пропозицій / пропозицій, у проведенні переговорів у разі здійснення переговорної процедури, а рішення робочої групи має дорадчий характер.

Уповноважена особа має право за потреби звертатися до ініціатора закупівлі, керівників інших структурних підрозділів та філій з вимогою про надання допомоги:

• у формулюванні вимог до предмета закупівлі, у тому числі технічного та експлуатаційного характеру;
• у наданні роз’яснень за зверненнями учасників закупівлі / допорогової закупівлі (з 19.04.2020 спрощеної закупівлі);
• у процесі розгляду тендерної пропозиції / пропозиції учасника закупівлі на відповідність вимогам до предмета закупівлі.

Таку допомогу надають уповноваженій особі не пізніше наступного робочого дня після дня звернення.

Приклад третього замовника — Чопської міської ради

Особливості замовника:

• загальна кількість процедур закупівель за 2019 рік — 9;
• загальна кількість прямих договорів (звіт про укладений договір) за 2019 рік — 138;
• ухвалили рішення 2020 року проводити всі закупівлі понад 50 тис. грн через електронну систему закупівель.

В організації працюють:

1. уповноважена особа № 1 відповідальна за закупівлі робіт і послуг від 50 тис. грн, тобто за всі процедури закупівель, що перевищують пороги, передбачені Законом;
2. уповноважена особа № 2 відповідальна за закупівлі товарів від 50 тис. грн до порогів, передбачених Законом. А також за всі закупівлі, що менше 50 тис. грн.

Перед тим як зупинятися на будь-якій з вищенаведених моделей або готувати свою індивідуальну, рекомендуємо замовникові зважати на свою специфіку, сферу діяльності, попередній досвід, обсяги закупівель, кількість співробітників та інші показники, які впливають на специфіку роботи уповноваженої особи.

Тому не зволікайте та обирайте таку модель роботи уповноважених осіб, яка найбільш оптимальна для вас!

Висловлюємо окрему подяку замовникам, які надали показники та моделі роботи своїх уповноважених осіб і ще до введення в дію нового Закону встигли впровадити уповноважених осіб: Георгієві Яковлеву (Національний науковий центр «Харківський фізико-технічний інститут»), Аттілі Ковчі (Український інститут експертизи сортів рослин), Оксані Островській (Чопська міська рада).

 

Крістіна Белякова,

керівник редакційної колегії

Журнал "Радник у сфері державних закупівель"

Хто такі замовники в розумінні Закону «Про публічні закупівлі»

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі» (надалі — Закон) до замовників належать:

1. Органи державної влади.

2. Органи місцевого самоврядування.

3. Органи соціального страхування.

4. Юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об’єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади.

5. Юридичні особи та/або суб’єкти господарювання, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання.

Виходячи зі змісту даної норми, усі без винятку органи державної влади, місцевого самоврядування та соціального страхування є замовниками в розумінні Закону та повинні здійснювати закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до норм, установлених даним Законом. Стосовно підприємств, установ, організацій, інших суб’єктів господарювання задля вирішення питання щодо віднесення/невіднесення їх до замовників необхідно передусім дати відповіді на наведені далі питання.

Чи здійснюють діяльність юридичні особи задля забезпечення потреб держави або територіальної громади?

Законом не встановлено нормативного визначення діяльності, яку здійснюють для забезпечення потреб держави або територіальної громади. І, тим паче, не встановлено конкретного переліку видів діяльності, які могли б забезпечувати такі потреби. Відповідно до п. 12 і 13 ч. 1 ст. 8 Закону двома з багатьох функцій Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (надалі — Мінекономрозвитку України, Міністерство) як Уповноваженого органу є надання узагальнених відповідей рекомендаційного характеру щодо застосування законодавства у сфері закупівель та надання безоплатних консультацій рекомендаційного характеру з питань закупівель на власному інформаційному ресурсі.

Вищевказані функції Міністерство виконує внаслідок публікації листів з того чи іншого питання на власному сайті (www.me.gov.ua), при цьому кожен з опублікованих листів містить застереження щодо їх виключно рекомендаційного характеру та невстановлення ними норм права. Так, як зазначено в листі Мінекономрозвитку України (вих. № 3302-06/12875) від 29.04.2016 щодо здійснення закупівель замовниками, потреби держави чи територіальної громади характеризуються тим, що для їх забезпечення держава або органи місцевого самоврядування приймають нормативно-правові акти, розпорядчі рішення, у яких фактично констатовано обов’язок або функцію державної інституції (місцевого самоврядування) забезпечити певну функцію держави (загальні потреби територіальної громади), серед яких є організація освіти, охорони здоров’я, охорони громадського порядку тощо. При цьому, як зазначено в листі, юридичну особу публічного права створюють розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування (ч. 2 ст. 82 Цивільного кодексу України).

Як далі зазначено в листі, оскільки держава бере безпосередню участь у створенні юридичних осіб публічного права, які створюють з метою ефективного та раціонального використання державного і громадського майна (бо держава чи територіальні громади не можуть управляти належними їм цінностями), закріплюючи майно за окремими підприємствами, установами та організаціями, держава, територіальні громади, як власники, дозволяють їм управляти цим майном, розпоряджатися грошовими коштами, вступати від свого імені в різні правовідносини для реалізації певних інтересів та потреб держави чи територіальної громади. Виходячи зі змісту зазначеного листа, позиція Міністерства полягає в ототожненні понять: юридична особа, яка забезпечує потреби держави або територіальної громади, = юридична особа публічного права.

Відповідно до ч. 2 ст. 81 Цивільного кодексу України юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяють на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридичну особу приватного права створюють на підставі установчих документів. Юридичну особу публічного права створюють розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. Виходячи з наведеного, будь-яка юридична особа, яку було створено розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, вважається такою, що забезпечує потреби держави або територіальної громади. Натомість юридична особа, яку було утворено на підставі установчих документів, не може вважатися такою, що забезпечує потреби держави або територіальної громади. При цьому сам лише факт подальшої передачі часток, паїв, частки акцій у статутному капіталі такої юридичної особи державі (хоча б і в стовідсотковому розмірі) або факт подальшого отримання органами державної влади чи органами місцевого самоврядування або іншими замовниками більшості голосів у вищому органі управління такої юридичної особи (хоча б і в повному обсязі) не робить діяльність такої юридичної особи спрямованою на забезпечення потреб держави або територіальної громади. Наочними прикладами цього є ПАТ КБ «Приватбанк» та ПАТ АБ «Укргазбанк». Вказані юридичні особи було утворено на підставі установчих документів, про що прямо зазначено в їхніх статутних документах. Тому, незважаючи на те, що нещодавно набули у власники акцій державу, вони продовжують залишатися юридичними особами приватного права та не вважаються такими, що забезпечують потреби держави або територіальної громади.

Чи здійснює діяльність юридична особа в окремих сферах господарювання, зазначених у п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону?

Задля відповіді на дане питання необхідно лише звернутися до змісту зазначеного пункту та співставити зазначені там види діяльності з тими, що здійснює юридична особа. Якщо на обидва запитання дано негативну відповідь, то юридична особа однозначно не є замовником у розумінні Закону та може здійснювати закупівлю товарів, робіт і послуг без дотримання його норм.Якщо на одне чи на обидва з наведених запитань дано позитивну відповідь, то це ще автоматично не відносить юридичну особу до замовників у розумінні Закону, а змушує розібратися з наявністю інших ознак задля такого віднесення (невіднесення).

Якщо позитивну відповідь дано на питання № 1 щодо здійснення діяльності юридичної особи задля забезпечення потреб держави або територіальної громади, тобто маємо юридичну особу публічного права, то далі маємо визначитись із питанням щодо того, чи здійснює діяльність дана юридична особа на промисловій чи комерційній основі. Передусім з даного приводу слід зазначити, що Закон не містить будь-якого визначення поняття «промислова чи комерційна основа діяльності». Якщо звернутися до роз’яснень Мінекономрозвитку України, викладених у листі (вих. № 3302-06/12875) від 29.04.2016 щодо здійснення закупівель замовниками, то в ньому зазначено, що діяльність не є комерційною чи промисловою в разі, якщо держава, підконтрольні їй організації при забезпеченні певної державної потреби діють з інших, аніж прибутковість, мотивів. Водночас така діяльність не залежить від економічних ризиків та витрат на неї (оскільки держава визначила мету організації саме для здійснення такої діяльності та нормативно встановила спосіб, умови, ціни, тарифи тощо). Задля визначення цього в кожному окремому випадку необхідно звертатися до статутних документів юридичної особи (статут, положення тощо).Якщо відповідно до зазначених документів свою діяльність така юридична особа не здійснює на комерційній або промисловій основі, то задля віднесення/невіднесення її до замовників необхідно визначитися з наявністю хоча б однієї з таких ознак:

- юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів;- органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи;

- у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.

Київський національний торговельно-економічний університет (надалі — КНТЕУ) є юридичною особою, а саме відноситься до категорії установ (освітніх, наукових), створений розпорядчим актом органу державної влади (про що зазначено в його статуті), тому є юридичною особою публічного права, тобто такою, що здійснює свою діяльність задля забезпечення потреб держави, а саме виконання її функцій щодо отримання громадянами якісної та повноцінної вищої освіти.Дана установа освіти здійснює свою діяльність на комерційній чи на некомерційній основі, якщо взяти до уваги, що значна частина студентів у даній установі навчається не за бюджетні кошти, а на платній основі за власні кошти? Звернувшись до статуту КНТЕУ (знаходиться у відкритому доступі на сайті установи), побачимо, що абз. 3 п. 1.5 статуту зазначає, що університет є неприбутковою бюджетною установою. Одночасно відповідно до абз. 3 п. 7.7 статуту доходи університету використовують виключно для фінансування видатків на утримання університету, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених у статуті. Таким чином, бачимо, що отримання інших (небюджетних) коштів даною установою не спрямоване на отримання нею прибутку, а покликане лише забезпечити виконання своєї основної мети, задля якої її й створено. Тому вищевказана юридична особа (установа) є такою, що забезпечує потреби держави (освітні), її діяльність не відбувається на промисловій чи комерційній основі (оскільки не має на меті отримання прибутку).

Звертаючись до наведених вище ознак та беручи до уваги, що установа є одержувачем бюджетних коштів, доходимо висновку, що Київський національний торговельно-економічний університет є замовником у розумінні Закону, а саме абзаців 1–4 п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі» та повинен дотримуватися його вимог при закупівлі товарів або послуг на суму 200 тисяч гривень та більше, а при закупівлі послуг — на суму 1,5 мільйона гривень та більше.

Комунальне підприємство «Київський метрополітен» (надалі — КП «Київський метрополітен») є юридичною особою, а саме відноситься до категорії підприємств (комунальних), створене розпорядчим актом органу державної влади (про що зазначено в його статуті), тому є юридичною особою публічного права, тобто такою, що здійснює свою діяльність задля забезпечення потреб держави і територіальної громади, а саме надання послуг з перевезення пасажирів метрополітеном. Задля подальшого визначення належності даного підприємства до замовників у розумінні абзаців 1–4  п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону звернемось до статуту підприємства (знаходиться у відкритому доступі на сайті підприємства www.metro.kiev.ua) і побачимо, що відповідно до п. 8.1 статуту основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності підприємства є прибуток (доход).

Відповідно до абз. 2 п. 8.2 статуту в річних фінансових планах підприємства передбачено розмір відрахування частини прибутку до бюджету м. Києва в плановому році. Крім того, п. 8.3 статуту підприємства передбачено, що відрахування підприємством частини прибутку до бюджету м. Києва в межах розміру, передбаченого затвердженим фінансовим планом на поточний рік, відбувається першочергово, після сплати обов'язкових платежів. Таким чином, у своїй діяльності КП «Київський метрополітен», забезпечуючи певні потреби держави і територіальної громади, керується мотивами прибутковості. Крім того, як видно зі статуту, частину прибутку спрямовують на інші, аніж розвиток підприємства, цілі, а фактично передають власникові (Київській міській раді), що визначає його діяльність як таку, що відбувається на комерційній основі. Тому вищевказана юридична особа (підприємство) є такою, що забезпечує потреби держави і територіальної громади (перевезення пасажирів), але при цьому її діяльність триває на комерційній основі (оскільки має на меті отримання прибутку).У даному випадку немає сенсу звертатися до ознак, як у попередньому прикладі. Та відразу вказане підприємство не можна віднести до замовників у розумінні абзаців 1–4 п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі». Незважаючи на викладене, КП «Київський метрополітен» таки належить до замовників у розумінні Закону, але з іншої причини, а саме через відповідь на питання № 2 (Чи здійснює діяльність юридична особа в окремих сферах господарювання, зазначених у п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону?), яка в даному випадку є позитивною, оскільки підприємство здійснює забезпечення функціонування міського електричного транспорту та експлуатацію його об’єктів для надання послуг з перевезення (абз. 6 п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону).Отримавши у цьому випадку позитивну відповідь на запитання щодо здійснення юридичною особою діяльності в окремих сферах господарювання, одразу однозначно також не можна віднести її до замовників, оскільки, як і в попередньому випадку, необхідно визначитися з наявністю таких ознак:

- органам державної влади, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування належить частка у статутному капіталі суб’єкта господарювання в розмірі більше ніж 50 відсотків або такі органи володіють більшістю голосів у вищому органі суб’єкта господарювання чи правом призначати більше половини складу виконавчого органу або наглядової ради суб’єкта господарювання;

- наявність спеціальних або ексклюзивних прав. У даному випадку органу місцевого самоврядування в статутному капіталі підприємства належить частка в розмірі більше ніж 50 відсотків, тому доходимо висновку, що КП «Київський метрополітен» є замовником у розумінні Закону, а саме абзаців 5–7 п. 9  ч. 1 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі», який повинен дотримуватися його вимог при закупівлі товарів або послуг на суму 1 мільйон гривень та більше, а при закупівлі послуг — на суму 5 мільйонів гривень та більше.

ПАТ «Укргазвидобування» — юридична особа, належить до категорії підприємств (господарське товариство), створене установчими зборами, 100 відсотків його статутного капіталу належать ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України». Відповідно до п. 2.1 статуту (знаходиться у відкритому доступі на сайті підприємства) підприємство є юридичною особою приватного права за законодавством України, тому формально не може вважатися таким, що забезпечує потреби держави або територіальної громади. Відповідно до п. 3.1 статуту метою діяльності товариства є одержання прибутку від здійснення господарської діяльності, тому свою діяльність підприємство здійснює на комерційній та промисловій основі. З огляду на наведені підстави, ПАТ «Укргазвидобування» не можна вважати замовником у розумінні абзаців 1–4 п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі». Однак, зважаючи на специфіку діяльності підприємства, воно належить до суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання, а саме забезпечення виробництва, транспортування, постачання та зберігання газу  (абз. 2 п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону), тому необхідно визначитися з наявністю наведених у попередньому випадку ознак, передбачених абз. 6 та 7 п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону. Проте за вказаними ознаками ПАТ «Укргазвидобування» не можна визнати замовником, оскільки відповідно до абзацу 6 суб’єкти господарювання, які здій снюють діяльність в окремих сферах господарювання, належать до замовників у разі, коли органам державної влади, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування належить частка в статутному капіталі суб’єкта господарювання в розмірі більше ніж 50 відсотків або такі органи володіють більшістю голосів у вищому органі суб’єкта господарювання чи правом призначати більше половини складу виконавчого органу або наглядової ради суб’єкта господарювання. У даному випадку частка в 100 відсотків належить не органам держави чи місцевого самоврядування, а в повному обсязі іншому суб’єктові господарювання (хоча б і такому, власником якого є держава в особі Кабінету Міністрів України), яке є єдиним акціонером з усіма відповідними правами. Виходячи з викладеного, доходимо висновку, що ПАТ «Укргазвидобування» не є замовником у розумінні Закону ані на «загальних підставах», ані як таке, що здійснює свою діяльність в окремих сферах господарювання.

На окрему увагу заслуговують випадки, коли юридична особа (підприємство, установа, організація) є замовником у розумінні Закону як через факт забезпечення нею потреб держави чи територіальної громади, так і через здійснення нею діяльності в окремих сферах господарювання. Наприклад, ПАТ «Укрпошта». Дане підприємство є правонаступником Українського державного підприємства поштового зв’язку «Укрпошта», яке своєю чергою було створене розпорядчим актом органу державної влади задля забезпечення потреб населення в послугах поштового зв’язку та супутніх послугах і, зважаючи на наявність інших передбачених Законом ознак, є замовником у розумінні Закону  (абз. 1–4 п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону). Разом з тим відповідно до абз. 8 п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону надання послуг поштового зв’язку відноситься до діяльності в окремих сферах господарювання (з огляду на те, що стовідсоткова частка в статутному капіталі даного підприємства належить державі, а також підприємство має ексклюзивні права відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 10 від 10 січня 2002 року), підприємство є замовником також у розумінні Закону (згідно з абз. 5–7 п. 9 ч. 1  ст. 1 Закону). У даному випадку виникає запитання щодо вартісних меж предметів закупівлі, починаючи з яких застосовують норми Закону України «Про публічні закупівлі» для таких замовників. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону його застосовують до замовників у загальному розумінні, починаючи з вартості в 200 тисяч гривень для товарів і послуг та з 1,5 мільйона гривень для робіт. А до замовників, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання, починаючи з вартості 1 мільйон гривень для товарів і послуг та з 5 мільйонів гривень для робіт.

Сам Закон не дає відповіді на вказане запитання, проте Мінекономрозвитку України у своїх роз’ясненнях, викладених у листі (вих. № 3302-06/13747-07) від 12.05.2016 щодо здійснення закупівель замовниками, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання, зазначає, що якщо замовник здійснює діяльність в окремих сферах господарювання, установлених Законом, та одночасно відповідає хоча б одній з ознак, визначених абзацами шостим та сьомим пункту 9 частини першої статті 1 Закону, одночасно є замовником відповідно до абзацу першого пункту 9 частини першої статті 1 Закону, то такий суб’єкт послуговується вартісними межами, визначеними абзацом третім частини першої статті 2 Закону (1 мільйон гривень для товарів і послуг та 5 мільйонів гривень для робіт).Відповідно до наведених вище роз’яснень Мінекономрозвитку України (лист вих. № 3302-06/12875 від 29.04.2016 та лист вих. № 3302-06/13747-07 від 12.05.2016) юридичні особи самостійно визначають свою приналежність до замовників як у розумінні абз. 1  п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону, так і в розумінні абз. 5 п. 9 ч. 1  ст. 1 Закону. З’ясувавши, використовуючи наведені вище критерії, свою належність до замовників (у загальному розумінні чи таких, що здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання) та виходячи із цього, встановивши для себе нижню планку вартості товарів, робіт і послуг, юридична особа здійснює закупівлю виключно відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі», використовуючи наявну електронну систему.

При цьому сутність публічності даних закупівель полягає в тому, що з моменту оприлюднення оголошення про проведення закупівлі її результат значною мірою не залежить від волі замовника, а саме:

- замовник на власний розсуд не може встановлю-вати для учасників кваліфікаційні критерії та вимоги, які не передбачені Законом, а також вимагати від учасників не передбачені законодавством документи;

- вимоги до тендерної документації чітко встановлено Законом;

- остаточний вибір переможця та подальше укладення договору відбувається відповідно до Закону і незалежно від волі замовника чи його службових осіб;

- існує можливість оскарження дій та рішень замовника з боку учасника та наявність правового механізму щодо примусу замовника до їх зміни та скасування. Закупівля товарів, послуг і робіт, вартість яких є меншою за встановлену в ч. 1 ст. 2 Закону, норми чинного Закону фактично не регулюють, за винятком двох таких норм: 1. Замовники можуть використовувати наявну електронну систему закупівель з метою відбору постачальників товарів, надавачів послуг та виконавців робіт для укладення договору (абзац 4 ч. 1 ст. 2 чинного Закону).2. У разі невикористання замовниками електронної системи при перевищенні вартості предмета закупівлі 50 тисяч гривень Законом встановлено вимогу використовувати наявну електронну систему задля оприлюднення звітів про укладені договори (абзац 5 ч. 1 ст. 2  чинного Закону).Також звертаємо увагу, що жодної заборони чи застережень на використання електронної системи юридичними особами, які не є замовниками в розумінні Закону, він не містить, як і будь-який інший закон чи підзаконний нормативно-правовий акт.

Замовник допорогових закупівель

Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 473 від 18 березня 2016 року веб-порталом з питань закупівель у складі електронної системи закупівель було визначено інформаційно-телекомунікаційну систему ProZorro та державне підприємство «Зовнішторгвидав України» (у подальшому перейменоване в державне підприємство ProZorro), визначене відповідальним за забезпечення функціонування та наповнення веб- порталу. У подальшому державне підприємство «Зовнішторгвидав України» (ProZorro) наказом № 35 від 13 квітня 2016 року затвердило Порядок здійснення допорогових закупівель (надалі — Порядок), який наразі й регулює здійснення таких закупівель.Пунктом 1.2 Порядку введено новий термін, не передбачений чинним Законом, – замовник допорогових закупівель, яким у розумінні даного документа є дві категорії суб’єктів:

1. Замовники в розумінні чинного Закону.2. Державні, комунальні, казенні підприємства, їхні дочірні підприємства, господарські товариства чи об’єднання, в яких державна чи комунальна частка в статутному капіталі складає 50 і більше відсотків (слід розуміти — такі, що не є замовниками в розумінні Закону).Крім того, п. 1.9 Порядку передбачено, що суб’єкти, визначені п. 1.2 Порядку, які не є замовниками в розумінні Закону, можуть використовувати систему незалежно від суми закупівлі з метою:1. Здійснення відбору постачальника товару (товарів), надавача послуг (послуги) та виконавця робіт.2. Оприлюднення звітів відповідно до Господарського кодексу України. Мінекономрозвитку України у своєму роз’ясненні, викладеному в листі (вих. № 3302-06/21890-07) від 15.07.2016 щодо використання електронної системи закупівель суб’єктами, які не є замовниками в розумінні Закону, зазначає про право державних, комунальних, казенних підприємств, їхніх дочірніх підприємств, господарських товариств чи об’єднань, в яких державна чи комунальна частка в статутному капіталі складає 50 і більше відсотків та які не є замовниками в розумінні Закону, на використання електронної системи з метою відбору постачальника товарів, надавача послуг та виконавця робіт відповідно до вказаного вище Порядку. Ключовим у даному випадку є поняття відбору постачальника товарів, надавача послуг та виконавця робіт, що значно зменшує публічність такої закупівлі, зводячи весь процес до елементарного моніторингу замовником ринку тих чи інших товарів, послуг, робіт. Цьому сприяє:

- відсутність нормативно встановлених критеріїв та вимог для учасників;

- широке поле підстав для дискваліфікації замовником учасника, який запропонував найнижчу ціну;

- фактична відсутність можливості впливу на за-мовника через оскарження його рішень тощо. Державні, комунальні, казенні підприємства, їхні дочірні підприємства, господарські товариства чи об’єднання, в яких державна чи комунальна частка в статутному капіталі складає 50 і більше відсотків та які не є замовниками в розумінні Закону, станом на сьогодні мають право на проведення вищевказаного відбору постачальників, без обмеження за вартістю, з можливістю вибору кандидата на укладення договору фактично на власний розсуд. Разом з тим посадовим чи службовим особам таких підприємств при відхиленні пропозиції учасника з більш низькою ціною та укладенні договору з учасником, який запропонував більш високу ціну, необхідно пам’ятати, що всі відомості щодо даної процедури залишаються у відкритому доступі та можуть стати предметом запитань з боку правоохоронних та контрольних органів та навіть кримінальних переслідувань з обвинуваченням у заподіянні підприємству матеріальної шкоди, яку елементарно встановлюють як різницю між ціною відхиленої пропозиції та ціною пропозиції, за якою було укладено договір про закупівлю.

Олександр Лаптєв,

юрист, фахівець у сфері  публічних (державних) закупівель

 

 

 

 

 

 

 

Видатки державного та місцевих бюджетів відіграють важливу роль у фінансовому забезпеченні потреб соціально-економічного розвитку регіонів та країни в цілому. Сутність та розподіл видатків бюджету відображаються в їх класифікації. Однією з видів бюджетної класифікації видатків є економічна, яка призначена для чіткого розмежування видатків бюджетних установ та одержувачів бюджетних коштів за економічними характеристиками операцій, що здійснюють відповідно до функцій держави та місцевого самоврядування. Економічна класифікація видатків бюджету забезпечує єдиний підхід до всіх учасників бюджетного процесу з точки зору виконання бюджету [2]. Видатки з коштів державного і місцевих бюджетів розпорядники та одержувачі бюджетних коштів здійснюють згідно з нормами Бюджетного кодексу України [1] та Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VIII (надалі — Закон № 922) (якщо сума закупівлі дорівнює або перевищує встановлені цим законом сумарні межі), який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави і територіальної громади. У Законі № 922 використано поняття «замовники», якими за текстом цього закону є органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об’єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, та мають певні, визначені Законом № 922, ознаки. Отже, розпорядники та одержувачі бюджетних коштів у розумінні Закону № 922 є замовниками, тому в подальшому в даній публікації використовуватимемо поняття «замовники».

Визначення предмета закупівлі та його економічної сутності при плануванні закупівель

Перед початком здійснення видатків замовники визначають економічну сутність та найменування предмета закупівлі для товарів, робіт і послуг. Спосіб визначення замовником предмета закупівлі, згідно з положеннями Закону № 922, встановлюється відповідно до вимог наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 17.03.2016 № 454 (надалі —  Наказ № 454) [4].Для визначення предмета закупівель за товарами, роботами або послугами відповідно до Наказу № 454 передбачено застосування різних класифікаторів, стандартів і будівельних норм (див. рис. 1).Відповідно до найменування та виду предмета закупівлі визначають його економічну сутність та відповідний код на підставі Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету (надалі — Інструкція № 333) [2]. Коди економічної класифікації видатків (надалі — КЕКВ) можна розподілити на групи залежно від того, що є предметом закупівлі: товари, роботи або послуги.

Замовники для здійснення платежів за товари, роботи і послуги подають до органів Державної казначейської служби України (надалі — органи Казначейства) підтвердні документи, на підставі яких ті реєструють бюджетні зобов’язання та здійснюють платежі з рахунків замовника. Органи Казначейства здійснюють контроль за правильністю взятих зобов’язань певним асигнуванням та перевіряють, щоб економічна сутність майбутнього платежу, визначена в підтвердних документах замовника, відповідала КЕКВ, який зазначають відповідно до вимог Інструкції № 333. В окремих випадках при визначенні КЕКВ для предмета закупівлі між замовниками та органами Казначейства при реєстрації бюджетних зобов’язань та здійсненні оплати за товари, роботи і послуги виникають спірні питання щодо правильності визначення сутності платежу залежно від його специфіки, вартості тощо.

Особливості визначення КЕКВ залежно від предмета закупівлі (товар або послуга)

Перед початком здійснення закупівлі, згідно з положеннями Закону № 922, замовник оприлюднює на веб-сайті електронної системи закупівель річний план або додаток до нього [3], в яких обов’язково повинно бути визначено найменування предмета закупівлі та відповідний для цієї закупівлі КЕКВ.В окремих випадках при закупівлі товару може бути здійснена закупівля супутніх послуг (або при закупівлі певних послуг може бути здійснена оплата товарів, які необхідні для надання таких послуг). Розглянемо далі особливості визначення предмета закупівлі договору та відповідних КЕКВ.

проведення видатків за КЕКВ 2210 «Предмети, матеріали, обладнання та інвентар» або 3110 «Придбання обладнання і предметів довгострокового користування» (залежно від вартості обладнання). Для здійснення оплати за таким договором серед підтвердних документів повинна бути накладна на придбання товару.

Ситуація 1

У замовника виникла потреба придбати обладнання та провести його монтаж у службовому приміщенні. Якщо (відповідно до пункту 5 Наказу № 454 [4]) під час здійснення замовником закупівлі товарів передбачено також закупівлю послуги, пов’язаної з постачанням цих товарів (зокрема послуги з транспортування, установки, монтажу, наладки, інсталяції програмного забезпечення, навчання персоналу тощо), то в такому разі предметом закупівлі є товари за умови, що вартість такої послуги не перевищує вартості самих товарів. Отже, укладаючи договір про закупівлю, замовник може визначити предметом закупівлі, наприклад, обладнання, тобто як товар, та запланувати

Ситуація 2

Замовник укладає договір на закупівлю послуг з поточного ремонту службового автомобіля, для проведення якого необхідна заміна деяких запчастин автомобіля. При цьому замовник може визначити предмет закупівлі договору як послугу та запланувати проведення видатків за КЕКВ 2240 «Оплата послуг (крім комунальних)». Однак у вартість цієї послуги буде включено вартість запчастин (товарів), які необхідні для проведення поточного ремонту транспортного засобу. Звичайно ж, це можливо в тому випадку, якщо вартість зазначених послуг є більшою від вартості товарів (у даному випадку запчастин). Для здійснення оплати за договором серед підтвердних документів повинен бути акт приймання-передачі наданих послуг.

Замовник повинен контролювати чіткість та правильність визначення в усіх підтвердних документах предмета закупівлі та відповідність йому певного КЕКВ.

Визначення КЕКВ залежно від вартості предмета закупівлі

Придбання товару може бути заплановане за різними КЕКВ залежно від вартості такого товару, навіть якщо згідно з ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник» цей предмет закупівлі має одне найменування. Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку в державному секторі 121 «Основні засоби» суб’єкти державного сектору зараховують до малоцінних необоротних матеріальних активів предмети вартістю (без податку на додану вартість), що не перевищує 6 000 грн, та строк використання яких перевищує один рік [5].У практичній діяльності видатки на придбання малоцінних предметів, які мають нетривалий термін використання, здійснюють за КЕКВ 2210 «Предмети, матеріали, обладнання та інвентар», а дороговартісних предметів довгострокового користування — за КЕКВ 3110 «Придбання обладнання і предметів довгострокового користування». Отже, якщо предметом закупівлі є товар, вартість якого перевищує 6 000 грн (без ПДВ), то закупівлю такого товару зазвичай планують за КЕКВ 3110, якщо ж менше, то — за КЕКВ 2210.Однак, зважаючи на те, що предмет закупівлі визначається відповідно до Наказу № 454, то, наприклад, вартість одиниці обладнання, що має один код за ДК 021:2015, може бути як нижча від 6 000 грн (без ПДВ), так і вища цієї суми. Тому в разі потреби при заповненні річного плану закупівлі замовник може зазначити два КЕКВ (2210 та 3110).

Застосування КЕКВ для робіт або послуг

Відповідно до Закону № 922 поточний ремонт є послугою, тому й видатки на закупівлю послуг з поточного ремонту повинні здійснюватись за КЕКВ 2240 «Оплата послуг (крім комунальних)».Однак на практиці можуть бути випадки, коли відповідно до кошторису доходів та видатків заплановано кошти на поточний ремонт за КЕКВ 2240 «Оплата послуг (крім комунальних)», тобто послуги, а замовник визначає таке найменування предмета закупівлі, яке за сутністю необхідно віднести до капітального ремонту (тобто робіт), видатки за яким повинні здійснюватись за КЕКВ 3130 «Капітальний ремонт». Тому при визначенні предмета закупівлі замовникові потрібно зважати на те, яку саме економічну сутність послуг (робіт) закладено в даному предметі закупівлі та за яким КЕКВ для оплати цих видатків заплановано кошти в кошторисі доходів та видатків.

Перерозподіл коштів між КЕКВ

Інколи трапляються випадки, коли замовникові потрібно здійснити закупівлю не за тим КЕКВ, за яким виділено кошти в кошторисі. Наприклад, якщо змінилась економічна сутність закупівлі або кошти заплановано за КЕКВ 3110 «Придбання обладнання і предметів довгострокового користування» як для закупівлі основних засобів (вартістю більше 6 000 грн без ПДВ за одиницю), але до моменту реального здійснення закупівлі вартість предмета закупівлі знизилась, або ж навпаки — кошти виділяли за КЕКВ 2210 «Предмети, матеріали, обладнання та інвентар», а вартість підвищилась. У такому разі замовник може здійснити перерозподіл коштів між різними КЕКВ (наприклад, 3110 і 2210), який оформлюють довідкою про зміни кошторису, що містить відповідну суму зі знаком «-» за тим КЕКВ, з якого потрібно «зняти» ці кошти, та позитивну суму щодо КЕКВ, який дійсно відповідає економічній сутності предмета закупівлі.

Задля уникнення ситуації, коли під час проведення торгів учасник понизив ціну за одиницю товару, яка в результаті стала меншою 6 000 грн без ПДВ за одиницю, або ж під час виконання уже укладеного договору ціна за одиницю товару під впливом інфляції зросла, доцільно ще на етапі планування процедури передбачити в річному плані закупівель два види кодів економічної класифікації видатків: і КЕКВ 3110, і КЕКВ 2210. Дійти висновку, що вказані дії замовника не суперечитимуть чинному законодавству, дає можливість те, що нормативними документами не встановлено обов’язку для замовника вказувати в річному плані виключно лише той КЕКВ, де заплановані/наявні кошти для здійснення видатків. Таким чином, якщо ціна за одиницю товару в результаті проведення закупівлі, наприклад, знизиться, то замовник зможе здійснити перерозподіл коштів між різними КЕКВ (3110 і 2210), при цьому інформація в річному плані не суперечитиме економічній сутності платежу, за яку відповідає той чи інший вид КЕКВ.

Один предмет закупівлі, але два види КЕКВ

Також доволі часто в замовника виникає необхідність придбати певний товар, при цьому такий предмет закупівлі визначено за одним кодом національного класифікатора України ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник» (четвертий знак за кодом CPV за ДК 021:2015), а видатки заплановано здійснювати як за КЕКВ 2210, так і за КЕКВ 3110, що пов’язано з різними цінами за одиницю товару залежно від його виду. Тож як діяти замовникові в такому випадку: у тендерній документації до процедури «відкриті торги» передбачити два договори (один за КЕКВ 2210, інший за КЕКВ 3110) чи один? Виходячи зі змісту Закону № 922, договір про закупівлю, за результатами проведення процедури закупівлі, укладають з переможцем один, а не декілька, при цьому законодавство не містить обмежень щодо здійснення видатків за договором лише за одним видом КЕКВ. Таким чином, при затвердженні річного плану закупівель у ньому необхідно лише вказати всі КЕКВ, за якими заплановано здійснювати певну процедуру закупівлі. Не потрібно укладати окремі договори про закупівлю одного й того ж предмета закупівлі залежно від видів КЕКВ. Що стосується технічних аспектів роботи майданчиків, то, наприклад, електронний майданчик Smarttender.biz при створенні річного плану закупівель надає можливість обрати декілька КЕКВ (див. рис. 2), у результаті чого обрані КЕКВ відображаються в річному плані.

Контроль за дотриманням застосування КЕКВ

Контроль за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, яке передбачає, що бюджетні кошти використовують тільки на те, що визначено бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями, здійснюють переважно органи Державної казначейської служби України [на етапі попередньої та поточної перевірки документів замовників, тобто при реєстрації бюджетних (фінансових) зобов’язань та оплаті платіжних доручень], а також органи Державної аудиторської служби України (після проведення бюджетних видатків) на підставі Бюджетного кодексу України та Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю». Однак передусім контроль за проведенням бюджетних видатків, зокрема за їх законністю та доцільністю, повинні здійснювати замовники. Контрольні органи у питанні щодо застосування КЕКВ перевіряють правильність їх визначення, відповідність КЕКВ в усіх підтвердних документах та річному плані закупівель (або додатку до нього), а також відповідність платежів взятим бюджетним зобов’язанням та відповідним бюджетним асигнуванням. За допущення порушень під час виконання державного та місцевих бюджетів за видатками Бюджетним кодексом України [1] передбачено відповідальність замовників та заходи впливу за вчинені порушення бюджетного законодавства, які застосовують уповноважені органи до замовників.

Олена Жадан,

головний спеціаліст з дотримання законодавства у сфері державних закупівель ГУДКСУ в Запорізькій області

Журнал «Радник у сфері державних закупівель»

У процесі проведення закупівель доволі часто виникає проблема щодо обчислення строків при вчиненні тих чи інших дій, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VIII (далі — Закон, Закон про публічні закупівлі).

Правила обчислення строків

На перший погляд, начебто така проблема відсутня, зважаючи на наявність глави 18 «Визначення та обчислення строків» Цивільного кодексу України. Але це лише на перший погляд, зважаючи на те, що Закон про публічні закупівлі встановлює дещо інший підхід в обчисленні строків. На сторінках різних видань, в Інтернеті ми з вами зіштовхуємося з різними поглядами на вирішення питань щодо обчислення строків. То який же нормативно-правовий акт підлягає застосуванню і яким чином нам необхідно обраховувати строки?

Розглядаючи тему дії норм права в часі, просторі та за колом осіб, слід звернути увагу на так звану колізію норм права, або колізію законів. Під колізією законів ми розуміємо розходження змісту (суперечність) двох або більше формально чинних нормативних актів, виданих з одного й того ж питання, але які регулюють по-різному однакові правовідносини. Колізія законів розв’язується внаслідок вибору нормативного акта, який має бути застосований до випадку, який розглядають. Залежно від характеру колізійної ситуації, при виборі нормативно-правового акта слід послуговуватись такими правилами:

 якщо існує колізія актів, які мають різну юридичну силу, застосуванню підлягає акт вищої юридичної сили. Наприклад, якщо неузгодженість виникає між законом і Конституцією України, то колізія вирішується на користь Конституції; колізія між законом і постановою Уряду вирішується на користь закону; колізія між постановою Уряду та наказом міністерства — на користь постанови Уряду і т. д.;

 у разі якщо розходження є між загальним і спеціальним актом, які видані одним і тим же правотворчим органом, то перевагу надають спеціальному актові, якщо його не скасовано прийнятим пізніше загальним актом;

 у разі якщо розходяться між собою акти рівної юридичної сили, видані в різний час, то застосовують акт, прийнятий пізніше. Характеризуючи правові відносини, що виникають при здійсненні публічних закупівель, слід виходити з того, що Закон про публічні закупівлі є спеціальним нормативним актом, у той час як Цивільний кодекс України (далі — Цивільний кодекс України, Кодекс) є загальним нормативним актом. І в тому випадку, коли існує розбіжність між нормами цих актів, перевагу слід віддати саме Закону як спеціальному нормативному актові у сфері регулювання проведення публічних закупівель.

Слід також зважати на те, що ці Закон і Кодекс видані одним і тим же органом (Верховною Радою України), відносяться до законів України і що Закон прийнято пізніше (2015) відносно Кодексу (2003).Крім того, розгляд питання обчислення строків у процесі публічних закупівель слід здійснювати через призму статті 1 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що цивільне законодавство регулює особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовують, якщо інше не встановлено законом. З огляду на те, що Закон про публічні закупівлі є спеціальним нормативним актом у сфері публічних закупівель, який містить норми, що регулюють вчинення дій учасниками відповідно до визначених строків, їх обчислення здійснюють насамперед відповідно до цього Закону, а застосування норм Цивільного кодексу України та іншого законодавства України не повинно йому суперечити. Слід зазначити, що в сфері публічних закупівель при обрахуванні строків підлягають застосуванню як Закон про публічні закупівлі, так і Цивільний кодекс України. Так, відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

Крім того, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу, якщо строк встановлено до вчинення дії, то вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. Відповідно до частини п’ятої статті 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону в місці вчинення певної дії, то днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Разом з тим Законом про публічні закупівлі може бути встановлено інше. Так, доволі часто виникають питання щодо обчислення строків у випадку, якщо останній день строку припадає на святковий або вихідний день. Святкові й вихідні дні визначають відповідно до Кодексу законів про працю України. У той же час Закон про публічні закупівлі не містить норми щодо можливості визначення останнім днем вчинення відповідних дій у перший робочий день, що слідує за святковим чи вихідним. Отже, перенесення строку не відбувається, замовник чи учасник повинен вчинити необхідну дію до 24:00 останнього дня її вчинення.

Що таке строки в публічних закупівлях

Питання обрахунку строків у сфері публічних закупівель неодноразово розглядали судові органи. Найбільш характерний підхід щодо обчислення строків відображено в постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.11.2016 у справі  № 826/25886/15.

Питання обрахунку строків у сфері публічних закупівель неодноразово розглядали судові органи. Найбільш характерний підхід щодо обчислення строків відображено в постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.11.2016 у справі  № 826/25886/15. І хоча ця постанова суду стосувалась правовідносин, що виникли на виконання приписів Закону України «Про здійснення державних закупівель» від 10.04.2014 № 1197-VII (втратив чинність), вона є актуальною і в час дії Закону про публічні закупівлі, зважаючи на те, що закріплений у законодавстві підхід до обчислення строків не змінився.   У постанові слід виділити такі моменти:

- пріоритет спеціальної норми над загальною;

- відсутність можливості продовження відповідного строку у зв’язку з тим, що останній день припадає на святковий чи вихідний день;

- відсутність прив’язки до робочого часу. Отже, підсумовуючи зазначене вище, виділимо основні моменти:

 обчислення строків при проведенні закупівлі здійснюють як згідно із Цивільним кодексом України, так і згідно із Законом про публічні закупівлі;

 у випадку суперечностей між Законом про публічні закупівлі та Цивільним кодексом України й іншим законодавством застосуванню підлягає Закон про публічні закупівлі, зважаючи на те, що він є спеціальним нормативним актом, який має перевагу над загальним нормативним актом;

 якщо кінцевий строк, визначений у календарних днях чи вказівкою на конкретну дату, припадає на вихідний чи святковий день, то строк обчислюють відповідно до Закону про публічні закупівлі без зважання на вимоги Цивільного кодексу України стосовно перенесення строку вчинення відповідних дій на перший робочий день після вихідного чи святкового дня.

Як правильно обчислювати строки в публічних закупівлях

Саме з огляду на зазначене перейдемо до порядку обчислення строків, наведеного в табличній формі.

№	Стаття Закону про публічні закупівлі	Дії, які вчиняють	Строк	Застосування
1	Ст. 4	Оприлюднення річного плану закупівель, додатка до річного плану та змін до них	Протягом 5 календарних днів з дня їх за твердження	Перебіг строку починається з  наступного дня після їх за твердження
2	Ч. 1 ст. 10,ч. 3 ст. 21	Оприлюднення оголошення про проведення процедури закупівлі й тендерної документації	Не пізніше ніж за 15 днів до дня розкриття тендерних пропозицій	Установлено лише нижню межу строку (кінцевий термін)
3	Ч. 1 ст. 10,ч. 3 ст. 21	Оприлюднення оголошення про проведення процедури закупівлі й тендерної документації, якщо вартість закупівлі перевищує межі, установлені в ч. 4 ст. 10 цього Закону	Не пізніше ніж за 30 днів до дня розкриття тендерних пропозицій	Установлено лише нижню межу строку (кінцевий термін)
4	Ч. 1 ст. 10	Оприлюднення змін до тендерної документації та роз’яснень до неї (у разі наявності)	Протягом 1 календарного дня з дня прийняття рішення про їх внесення або надання роз’яснень	Не пізніше наступного дня після прийняття рішення
5	Ч. 1 ст. 10, ч. 7 ст. 13	Оприлюднення оголошення з відомостями про укладену рамкову угоду (у разі здійснення закупівлі за рамковими угодами)	Не пізніше ніж через 7 календарних днів з дня укладення рамкової угоди	Перебіг строку починається з наступного дня після укладення рамкової угоди
6	Ч. 1 ст. 10	Оприлюднення протоколу розгляду тендерних пропозицій	Протягом 1 календарного дня з дня його затвердження	Не пізніше наступного дня після його затвердження
7	Ч. 1 ст. 10	Оприлюднення повідомлення про намір укласти договір про закупівлю	Протягом 1 календарного дня з дня прийняття рішення про визначення переможця процедури закупівлі	Не пізніше наступного дня після прийняття рішення
8	Ч. 1 ст. 10	Оприлюднення інформації про відхилення тендерної пропозиції учасника	Протягом 1 календарного дня з дня прийняття рішення про відхилення	Не пізніше наступного дня після прийняття рішення
9	Ч. 1 ст. 10	Оприлюднення договору про закупівлю	Протягом 2 календарних днів з дня його укладення	Перебіг строку починається з наступного дня після укладення договору
10	Ч. 1 ст. 10	Оприлюднення повідомлення про внесення змін до договору	Протягом 3 календарних днів з дня внесення змін	Перебіг строку починається з наступного дня після укладення додаткової угоди до договору
11	Ч. 1 ст. 10	Оприлюднення звіту про виконання договору	Протягом 3 календарних днів з дня закінчення строку дії договору, виконання договору або його розірвання	Перебіг строку починається з наступного дня після закінчення строку дії договору, виконання договору або його розірвання
12	Ч. 1 ст. 10	Оприлюднення звіту про укладені договори	Протягом 1 календарного дня з дня укладення договору	Не пізніше наступного дня після укладення договору
13	Ч. 3 ст. 17	Надання переможцем замовнику документів, що підтверджують відсутність підстав, визначених пунктами 2, 3, 5, 6 і 8 ч. 1 ст. 17 (рекомендуємо встановити також даний строк надання документів за ч. 2  ст. 17, оскільки законодавством такий строк не визначено)	Протягом 5 календарних днів з дати оприлюднення на веб порталі Уповноваженого органу повідомлення про намір укласти договір	Перебіг строку починається з наступного дня після оприлюднення на веб-порталі Уповноваженого органу повідомлення про намір укласти договір
14	Ч. 2 ст. 18	Подання до Антимонопольного комітету України скарги, що стосується тендерної документації та/або прийнятих рішень, дії чи бездіяльності замовника, що відбулися до закінчення строку, установленого для подання тендерних пропозицій	З моменту оприлюднення оголошення про проведення торгів, але  не пізніше ніж за 4 календарних дні до дати, установленої для подання тендерних пропозицій	При подачі скарги слід враховувати, що день подачі скарги і кінцева дата подання тендерних пропозицій не враховуються при визначенні 4-денного строку. Наприклад, якщо кінцевий строк подання тендерних пропозицій — 19.05.2017, то скарга повинна бути подана не пізніше 14.05.2017. Позиція АМКУ відображена в рішеннях № 148-р/пк-пз від 13.07.2016 у процедурі закупівлі UA-2016-06-30-000492-с та № 527-р/пк-пз від 31.08.2016 у процедурі закупівлі UA-2016-08-03-000438-b.Стосується відкритих торгів та конкурентного діалогу
15	Ч. 2 ст. 18	Подання до Антимонопольного комітету скарги, що стосується прийнятих рішень, дії чи бездіяльності замовника, які відбулися після оцінки пропозицій учасників	Протягом 10 календарних днів з дня оприлюднення на веб-порталі Уповноваженого органу повідомлення про намір укласти договір, але до дня укладення договору про закупівлю	Строк подачі скарги обчислюється з дня оприлюднення на веб-порталі Уповноваженого органу повідомлення про намір укласти договір. Наприклад, якщо повідомлення про намір укладення договору оприлюднено 01.04.2017, то останнім днем подання скарги є 10.04.2017. Стосується всіх процедур закупівель, однак у рамках переговорної процедури в окремих випадках договір може бути укладений після 5 календарних днів з дня оприлюднення повідомлення про намір укладення договору, тобто до спливу визначеного 10-денного строку
16	Ч. 2 ст. 18	Подання до Антимонопольного комітету України скарги, що стосується прийнятих рішень, дій чи бездіяльності замовника, які відбулися після розгляду тендерних пропозицій, на відповідність технічним вимогам, визначеним у тендерній документації, та визначення відповідності учасників кваліфікаційним критеріям	Протягом 5 календарних днів з дня оприлюднення на веб-порталі Уповноваженого органу протоколу розгляду тендерних пропозицій	Строк подачі скарги обчислюється з дня оприлюднення на веб-порталі Уповноваженого органу протоколу розгляду тендерних пропозицій. Наприклад, якщо протокол розгляду тендерних пропозицій оприлюднено 01.04.2017, то останнім днем подання скарги є 05.04.2017. Стосується відкритих торгів та конкурентного діалогу стосовно закупівель, вартість яких перевищує межі, установлені в ч. 4 ст. 10 цього Закону
17	Ч. 3 ст. 18	Строк подачі скарги обчислюється з дня оприлюднення на веб-порталі Уповноваженого органу протоколу розгляду тендерних пропозицій. Наприклад, якщо протокол розгляду тендерних пропозицій оприлюднено 01.04.2017, то останнім днем подання скарги є 05.04.2017. Стосується відкритих торгів та конкурентного діалогу стосовно закупівель, вартість яких перевищує межі, установлені в ч. 4 ст. 10 цього Закону	У строк, що не перевищує 3 робочих днів з дня внесення скарги до реєстру скарг	Строк розміщення обчислюється з наступного дня за днем внесення скарги до реєстру скарг (подачі скарги)
18	Ч. 6 ст. 18	Розгляд скарги Антимонопольним комітетом України	15 робочих днів з дати початку розгляду скарги	Строк розгляду обчислюється з наступного робочого дня після оприлюднення реєстраційної картки скарги в електронній системі закупівель. Даний строк є загальним та не підлягає збільшенню
19	Ч. 7 ст. 18	Надіслання замовником до Антимонопольного комітету України інформації про усунення зазначених у скарзі порушень	Протягом 1 робочого дня з моменту усунення порушення шляхом повідомлення органу оскарження та розміщення в електронній системі закупівель відповідного підтвердження	Не пізніше наступного робочого дня після прийняття рішення про усунення зазначених у скарзі порушень
20	Ч. 12 ст. 18	Набрання чинності рішення Антимонопольного комітету України	З дня його прийняття	Рішення набирає чинності з дня його прийняття, однак строк на його оскарження обчислюється з моменту доведення змісту рішення до зацікавлених осіб шляхом його розміщення в електронній системі закупівель
21	Ч. 11 ст. 18	Визначення дати і часу проведення електронного аукціону та розсилання повідомлень усім особам, які подали тендерні пропозиції	Не раніше ніж через 2 календарних дні з дня розміщення в електронній системі закупівель рішення Антимонопольного комітету України за результатами розгляду скарги: про відмову в задоволенні скарги, про припинення розгляду скарги або про залишення скарги без розгляду	Перебіг строку починається з наступного дня після розміщення в електронній системі закупівель рішення Антимонопольного комітету України або про припинення розгляду скарги чи про залишення її без розгляду, або повного тексту рішення. Своєю чергою кожне із цих рішень оприлюднюється органом оскарження протягом 3 робочих днів з дня їх прийняття. Усі дії проводяться електронною системою автоматично
22	Ч. 11 ст. 18	Розміщення в електронній системі закупівель інформації про резолютивну частину рішення Антимонопольного комітету України	Протягом 1 робочого дня після прийняття рішення за результатами розгляду скарги	Не пізніше наступного робочого дня після прийняття рішення Антимонопольним комітетом України
23	Ч. 11 ст. 18	Розміщення повного тексту рішення Антимонопольного комітету України за результатами розгляду скарги по суті в електронній системі закупівель та надсилання рішення суб’єкту оскарження та замовнику	Протягом 3 робочих днів після прийняття рішення	Строк обчислюється, починаючи з наступного робочого дня після прийняття рішення Антимонопольним комітетом України. Рішення за результатами розгляду скарги відразу після розміщення в електронній системі автоматично оприлюднюється на веб-порталі Уповноваженого органу і надсилається суб’єкту оскарження та замовнику
24	Ч. 12 ст. 18	Оскарження рішення Антимонопольного комітету України суб’єктом оскарження до Окружного адміністративного суду міста Києва	Протягом 30 календарних днів з дня оприлюднення рішення Антимонопольного комітету України в електронній системі закупівель	Строк обчислюється з дня оприлюднення рішення Антимонопольного комітету України в електронній системі закупівель
25	Ч. 2 ст. 19	Звіт про результати проведення процедури закупівлі	Протягом 1 календарного дня після оприлюднення замовником договору про закупівлю на вебпорталі Уповноваженого органу	Звіт автоматично формується та оприлюднюється електронною системою закупівель
26	Ч. 1 ст. 23	Звернення в рамках відкритих торгів або конкурентного діалогу фізичної/юридичної особи через електронну систему закупівель до замовника за роз’ясненнями щодо тендерної документації та/або з вимогою щодо усунення порушення під час проведення процедури закупівлі	Не пізніше ніж за 10 днів до закінчення строку подання тендерної пропозиції	При обчисленні строків необхідно зважити, що електронна система закупівель самостійно визначає кінцеву дату і час для звернення. Наприклад, якщо кінцевим строком подання тендерних пропозицій визначено 11:00 18.04.2017, то електронна система автоматично визначить кінцеву дату і час для звернення — до 11:00 08.04.2017
27	Ч. 1 ст. 23	Надання за зверненням фізичної/юридичної особи через електронну систему закупівель роз’яснення щодо тендерної документації та/або відповіді на вимогу щодо усунення порушення під час проведення процедури закупівлі (у рамках відкритих торгів або конкурентного діалогу)	Протягом 3 робочих днів з дня їх оприлюднення (подання) відповідного звернення	Строк обчислюється, починаючи з наступного робочого дня після оприлюднення в електронній системі закупівель звернень фізичної/юридичної особи щодо надання роз’яснення чи усунення порушення
28	Ч. 2 ст. 23	Внесення змін до тендерної документації з власної ініціативи чи за результатами звернень або на підставі рішення Антимонопольного комітету України (у рамках відкритих торгів або конкурентного діалогу)	Здійснюється замовником до закінчення строку для подання тендерних пропозицій. При цьому строк подання тендерних пропозицій продовжується в електронній системі закупівель таким чином, щоб з моменту внесення змін до тендерної документації до закінчення строку подання тендерних пропозицій залишалося не менше ніж 7 календарних днів	При цьому в семиденний строк не враховується дата розміщення в електронній системі закупівель змін до тендерної документації
29	Ч. 2 ст. 23	Автоматичне продовження строку подання тендерних пропозицій у разі несвоєчасного надання або ненадання замовником роз’яснень щодо змісту тендерної документації	Продовжується не менш як на 7 календарних днів	День продовження не враховується в семиденний строк продовження
30	Ч. 4 ст. 24	Повернення забезпечення тендерної пропозиції	Протягом 5 банківських днів з дня настання підстави для повернення забезпечення тендерної пропозиції, визначених ст. 24 Закону	Строк обчислюється, починаючи з наступного банківського дня після дня настання підстави для повернення забезпечення тендерної пропозиції
31	Ч. 1 ст. 26	Строк обчислюється, починаючи з наступного банківського дня після дня настання підстави для повернення забезпечення тендерної пропозиції	Не пізніше дати укладення договору про закупівлю	Внесення забезпечення виконання договору про закупівлю може бути здійснено як до дня укладення, так і в день укладення договору
32	Ч. 1 ст. 26	Повернення замовником забезпечення виконання договору про закупівлю після виконання учасником-переможцем договору, а також у разі визнання судом результатів процедури закупівлі або договору про закупівлю недійсними та у випадках, передбачених статтею 37 цього Закону, а також згідно з умовами, зазначеними в договорі	Не пізніше ніж протягом 5 банківських днів з дня на-стання зазначених обставин	Строк обчислюється, починаючи з наступного банківського дня після дня настання підстави для повернення забезпечення виконання договору
33	Ч. 4 ст. 28	Розгляд замовником тендерних пропозицій, після оцінки пропозицій (аукціону), на відповідність вимогам тендерної документації з переліку учасників, починаючи з учасника, пропозиція якого за результатом оцінки визначена найбільш економічно вигідною	Не більше 5 робочих днів з дня визначення найбільш економічно вигідної пропозиції. Цей строк розгляду тендерної пропозиції може бути аргументовано продовжено замовником до 20 робочих днів. У разі продовження строку розгляду тендерної пропозиції замовник оприлюднює повідомлення в електронній системі закупівель	Перебіг строку обчислюється, починаючи з наступного дня після проведення аукціону
34	Ч. 4 ст. 28	Оприлюднення замовником в електронній системі закупівель повідомлення про продовження строку розгляду найбільш економічно вигідної пропозиції на відповідність вимогам тендерної документації	Строк законодавчо не визна чено	Рекомендовано оприлюднювати зазначене повідомлення до сплину загального строку розгляду тендерної пропозиції, тобто не пізніше 5 робочих днів з дня проведення аукціону
35	Ч. 1 ст. 27, ч. 5 ст. 28	Розгляд тендерних пропозицій замовником на відповідність технічним ви могам, визначеним у тендерній документації, та визначення відповідності учасників кваліфікаційним критеріям до проведення автоматичної оцінки тендерних пропозицій у разі, якщо оголошення про проведення процедури закупівлі оприлюднюється відповідно до норм частини четвертої статті 10  цього Закону	У строк, що не перевищує 20 робочих днів з дня закінчення строку подання тендерних пропозицій	Перебіг строку обчислюється, починаючи з наступного робочого дня після закінчення строку подання тендерних пропозицій, у день якого розкривається частина тендерних пропозицій з інформацією та документами, що підтверджують відповідність учасника кваліфікаційним критеріям, та інформацією і документами, що містять технічний опис предмета закупівлі
36	ч. 5 ст. 28	Визначення дати і часу проведення електронного аукціону після оприлюднення протоколу розгляду тендерних пропозицій  (у разі якщо оголошення про проведення процедури закупівлі оприлюднюється відповідно до норм ч. 4  ст. 10 цього Закону)	Не раніше ніж через 5 календарних днів після оприлюднення протоколу розгляду тендерних пропозицій	Перебіг строку обчислюється, починаючи з наступного дня після оприлюднення протоколу розгляду тендерних пропозицій. Дата і час визначаються електронною системою закупівель автоматично. Одночасно розсилаються повідомлення всім учасникам тендеру та оприлюднюється перелік учасників, тендерні пропозиції яких не відхилені
37	ч. 2 ст. 30	Оприлюднення інформації про відхилення тендерної пропозиції в електронній системі закупівель та автоматичне надсилання учаснику/переможцю, тендерна пропозиція якого відхилена, через електронну систему закупівель	Протягом 1 календарного дня з дня прийняття рішення	Не пізніше наступного дня після прийняття рішення
38	ч. 3 ст. 30	Надання відповіді замовником на повторне звернення (хоча це звернення є першим) учасника, пропозиція якого відхилена, з вимогою надати додаткову інформацію стосовно причини невідповідності його пропозиції умовам тендерної документації, зокрема, технічній специфікації та/або його невідповідності кваліфікаційним критеріям	Не пізніше ніж через 5 календарних днів з дня надходження такого звернення через електронну систему закупівель	Перебіг строку обчислюється, починаючи з наступного дня після надходження такого звернення через електронну систему закупівель
39	ч. 3 ст. 31	Оприлюднення повідомлення в електронній системі закупівель про відміну торгів або визнання їх такими, що не відбулися, та автоматичне надсилання всім учасникам електронною системою закупівель	Протягом 1 календарного дня з дня прийняття замовником відповідного рішення	Не пізніше наступного дня після прийняття рішення
40	ч. 1 ст. 32	Прийняття рішення про намір укласти договір про закупівлю та оприлюднення на веб-порталі Уповноваженого органу повідомлення про намір укласти договір з надсиланням його переможцю. Надсилання іншим учасникам повідомлення із зазначенням найменування та місцезнаходження переможця торгів	Рішення про намір укласти договір про закупівлю приймається замовником у день визначення переможця, та протягом одного дня після прийняття такого рішення замовник оприлюднює на веб-порталі Уповноваженого органу повідомлення про намір укласти договір та надсилає його переможцю. Усім іншим учасникам електронною системою закупівель автоматично надсилається повідомлення із зазначенням найменування та місцезнаходження переможця торгів	Оприлюднення повідомленння про намір укласти договір здійснюється не пізніше наступного дня після прийняття рішення про намір укласти договір про закупівлю (для відкритих торгів та конкурентного діалогу)
41	ч. 1 ст. 32	Надання замовником відповіді на звернення учасника, якого не визнано переможцем торгів за результатами оцінки та розгляду його пропозиції, з вимогою щодо надання інформації про пропозицію переможця торгів, у тому числі щодо зазначення її переваг порівняно з пропозицією учасника, який надіслав звернення	Не пізніше ніж через 5 календарних днів з дня надходження такого звернення через електронну систему	Перебіг строку обчислюється, починаючи з наступного дня після надходження такого звернення через електронну систему закупівель
42	ч. 2 ст. 32	Укладення договору про закупівлю з учасником, який визнаний переможцем торгів	Не пізніше ніж через 20 днів з дня прийняття рішення про намір укласти договір про закупівлю та раніше ніж через 10 днів з дати оприлюднення на веб-порталі Уповноваженого органу повідомлення про намір укласти договір про закупівлю	Перебіг строків обчислюється, починаючи з наступного дня:- після прийняття рішення про намір укласти договір про закупівлю;- після оприлюднення на веб-порталі Уповноваженого органу повідомлення про намір укласти договір про закупівлю
43	ч. 2 ст. 34	Подання тендерних пропозицій для участі в першому етапі конкурентного діалогу	Не менше ніж 30 календарних днів з дня оприлюднення оголошення про проведення конкурентного діалогу на веб-порталі Уповноваженого органу відповідно до статті 10 цього Закону	Перебіг строку обчислюється, починаючи з наступного дня після дня оприлюднення оголошення про проведення конкурентного діалогу на веб-порталі Уповноваженого органу відповідно до статті 10 цього Закону
44	ч. 2 ст. 34	Проведення переговорів з учасниками конкурентного діалогу, визначення рішення щодо закупівлі, внесення змін до тендерної документації та запрошення всіх учасників, що брали участь у діалозі, взяти участь у другому етапі цієї процедури закупівлі	Законодавчо не визна чено	Визначається замовником на власний розсуд
45	ч. 2 ст. 34	Подання остаточних тендерних пропозицій із зазначенням ціни на другому етапі конкурентного діалогу	Не менше 15 календарних днів з дня отримання запрошення взяти участь у другому етапі	Перебіг строку починається з наступного дня після направлення (отримання) запрошень для взяття участі в другому етапі конкурентного діалогу
46	ч. 3 ст. 35	Оприлюднення повідомлення про намір укласти договір в переговорній процедурі	Оприлюднюється на веб-порталі Уповноваженого органу протягом 1 календарного дня після прийняття рішення	Не пізніше наступного дня після прийняття рішення
47	ч. 3 ст. 35	Укладення договору про закупівлю за результатами застосування переговорної процедури закупівлі	Не раніше ніж через 10 календарних днів та підписання учасником договору про закупівлю не пізніше 35 календарних днів (не раніше ніж через 5 календарних днів та не пізніше 20 календарних днів — у разі застосування переговорної процедури закупівлі з підстав, визначених пунктом 3 частини другої цієї статті, а також у разі закупівлі нафти, нафтопродуктів сирих, електричної енергії, послуг з її передання та розподілу, централізованого постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, послуг з централізованого опалення, послуг поштового зв’язку, поштових марок та маркованих конвертів, телекомунікаційних послуг, у тому числі з трансляції радіо- та телесигналів, послуг з централізованого водопостачання та/або водовідведення та послуг з перевезення залізничним транспортом загального користування) з дня оприлюднення на веб-порталі Уповноваженого органу повідомлення про намір укласти договір за результатами застосування переговорної процедури закупівлі	Перебіг строку починається з наступного дня після оприлюднення повідомлення про намір укласти договір за результатами застосування переговорної процедури закупівлі

 

 

Юрій Шаповал, юрист, спеціаліст у сфері публічних (державних) закупівель

Журнал «Радник у сфері державних закупівель»

 

 

 

Фабула справи № 754/881/14-ц, від 23 грудня 2019 р.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 23 грудня 2019 року задоволено скаргу про скасування постанови державного виконавця про тимчасове обмеження людини у праві виїзду за межі України.

Постановою державного виконавця 24.02.2018р. на підставі виконавчого листа встановлено тимчасове обмеження скаржнику у праві виїзду за межі України до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

Підставою такого рішення, на думку виконавця, слугувало наявність ухилення боржника від виконання зобов’язань.

Що являє собою ухилення боржника в виконавчому провадженні?

Під ухиленням боржника від виконання зобов`язань, покладених рішенням суду, слід розуміти будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини.

Поряд з цим, про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов`язків, передбачених ч. 6ст. 12  Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; не надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Порушення державного виконавця, завдяки яким можна скасувати заборону виїзду за кордон

Судом було встановлено, що згідно п. 6 ст. 10 ЦПК України, якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії. Оскільки Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів” від 07.12.2017 року введені обмеження прав фізичної особи, зокрема, у праві виїзду за межі України та праві керування транспортними засобами, підставою для застосування котрих є наявність заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, ці обмеження можуть застосовуватись, якщо вказана заборгованість виникла тільки після 06.02.2018 року (дата вступа в дію закону).

Застосування до боржника відповідальності, передбаченої чинною з 06.02.2018 року редакцією частину 9 ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження», (в редакції з 28.08.2018 року) можливе тільки у випадку, коли така заборгованість (сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці) виникла після набуття чинності законом, який передбачає відповідальність, тобто після 06.02.2018 року, а не раніше.

В постанові державного виконавця про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України від 24.02.2018р. року вказано, що заборгованість за аліментами у боржника станом на 15.02.2018 року складає 96036, 73 грн.

Державний виконавець при винесенні зазначеної постанови не врахував конституційний принцип дії закону в часі, застосував закон, яким встановлена відповідальність, до правовідносин, які виникли до набрання чинності цим законом, що є незаконним.

Відповідно до Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07.02.2014 року виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

При розгляді справ за скаргами сторін виконавчого провадження на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні керуватись положеннями Конституції України, п. 6ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, Законами України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Приймаючи до уваги зазначене, а також ту обставину, що державний виконавець обрав позицію ігнорування викликів суду та не надання жодних доказів, які б підтвердили правоту його дій, як державного виконавця, суд дійшов до висновку, що постанова не відповідає вимогам закону, а тому його скарга щодо скасування постанови є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

 

Ухвала суду про скасування заборони на виїзд за кордон

 

 

 

 

4-с/754/171/19

Справа № 754/881/14-ц

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2019 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Лісовської О.В.

за участю секретаря - Грей О.П.

представника скаржника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , на дії державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, -

ВСТАНОВИВ:

Скаржник ОСОБА_2 звернувся до суду із скаргою на дії державного виконавця щодо винесення постанови про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, мотивуючи свої вимоги тим, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 28.02.2014 року шлюб між скаржником та ОСОБА_3 розірвано та стягнуто зі скаржника на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/4 частини усіх видів доходу, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 21.01.2014 року до досягнення дітьми повноліття. Постановою державного виконавця Дніпровського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Федорчука М.Ф. від 09.02.2017 року відкрито виконавче провадження №ВП 53383976. Постановою державного виконавця Дніпровського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Сачиланатеш А.В. 14.03.2018 року у цьому виконавчому провадженні на підставі виконавчого листа 754/881/14 (2-1983/14), виданого 07.06.2016 року Деснянським районним судом м. Києва, встановлено тимчасове обмеження скаржнику у праві виїзду за межі України до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі. Підставою такого рішення, відповідно до обґрунтування виконавця, слугувало ухилення боржника від виконання зобов`язань. Проте боржник не ухилявся та не вчиняв дій, які б унеможливлювали чи ускладнювали б виконання судового рішення. Він періодично сплачував аліменти, а в матеріалах виконавчого провадження є всі необхідні відомості, що повністю ідентифікують майновий стан боржника. Скаржник вказує, що, перебуваючи в Україні, сплачував аліменти на банківську карту стягувача. З 08.03.2018 року по 24.08.2018 року він працював слюсарем в ТОВ "Господарська контора TRUST" в м. Лодзь Республіка Польща на підставі укладеного Договору доручення №UZ/2018/03/12 від 08.03.2018 року та Заяви про доручення виконання роботи іноземцем від 05.03.2018 року. 27.09.2019 року скаржник отримав Дозвіл типу А №7352/19 на роботу іноземця на території Республіки Польща з терміном дії до 30.07.2020 року. Отже, робота у вказаній компанії є для скаржника основним та єдиним способом заробітку. Працюючи в Польщі, скаржник сплачував аліменти стягувачу грошовими переказами через систему міжнародних грошових переказів Western Union щомісячно, починаючи з березня 2018 року по травень 2019 року включно. У вересні 2019 року скаржник отримав від роботодавця підтвердження про продовження терміну перебування в Польщі та Прохання продовжити взаємовідносини, оскільки його працею товариство задоволено. Скаржник одразу вирушив до Польщі, але на кордоні йому було відмовлено у перетині, оскільки в дії була спірна постанова. Скаржник реалізує своє право на роботу у Республіці Польща, працюючи у зазначеній компанії, а наявне обмеження порушує його право на працю. Тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України не дає йому можливості реалізувати себе за своєю спеціальністю, що у свою чергу унеможливлює покращення його платоспроможності та сплату аліментів. На підставі викладеного ОСОБА_2 звертається до суду з даною скаргою, в якій просить суд скасувати постанову державного виконавця Дніпровського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Сачиланатеш А.В. від 14.03.2018 року про тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України у виконавчому провадженні № 53383976.

У судовому засіданні представник скаржника просив скаргу задовольнити у повному обсязі.

Державний виконавець у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив. Суд вважає можливим розглядати справу у відсутності державного виконавця.

Вислухавши пояснення представника скаржника, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 28.02.2014 року шлюб між скаржником та ОСОБА_3 розірвано та стягнуто зі скаржника на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини усіх видів доходу, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 21.01.2014 року до досягнення дітьми повноліття.

07.06.2016 року Деснянським районним судом м. Києва виданий виконавчий лист.

Постановою державного виконавця Дніпровського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Федорчука М.Ф. від 09.02.2017 року відкрито виконавче провадження №ВП 53383976 за виконавчим листом № 754/881/14 (2-1983/14) про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дочки ОСОБА_4 в розмірі ј частини від усіх видів доходів.

Постановою державного виконавця Дніпровського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Сачиланатеш А.В. 14.03.2018 року на підставі виконавчого листа 754/881/14 (2-1983/14), виданого 07.06.2016 року Деснянським районним судом м. Києва, встановлено тимчасове обмеження скаржнику у праві виїзду за межі України до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

З 08.03.2018 року по 24.08.2018 року ОСОБА_2 працював слюсарем в ТОВ "Господарська контора TRUST" в м. Лодзь Республіка Польща на підставі укладеного Договору доручення №UZ/2018/03/12 від 08.03.2018 року та Заяви про доручення виконання роботи іноземцю від 05.03.2018 року.

Стаття 3 Закону України "Про державну виконавчу службу" передбачає, що виконання рішень, перелік яких встановлюється законом про виконавче провадження, покладається на державних виконавців відповідних відділів державної виконавчої служби.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Закон України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України, в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Згідно із ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України» громадянину України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта у випадках, якщо діють неврегульовані аліменти, договірні чи інші невиконані зобов`язання - до виконання зобов`язань, або розв`язання спору за погодженням сторін у передбаченому законом випадках, або забезпечення зобов`язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.

Статтею 6 даного Закону встановлено вичерпний перелік підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, зокрема, коли громадянин України ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов`язань.

Протоколом № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, який ратифіковано Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97 р., у статті 2 передбачено, що кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Примусове виконання рішень судів в Україні покладається на державну виконавчу службу (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені у Законі України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року р.№ 1404-VIII.

За змістом п. 19 ч. 3ст. 18 вказаного Закону державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи за межі України - до виконання зобов`язань за рішенням.

Виходячи з викладеного, законом встановлено можливість тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а при ухиленні боржника від їх виконання. Право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження права виїзду за межі України виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов`язань.

Під ухиленням боржника від виконання зобов`язань, покладених рішенням суду, слід розуміти будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини.

Поряд з цим, про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов`язків, передбачених ч. 6ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; не надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Відповідно до ч. 9 ст. 71 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови:

1) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;

2) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;

3) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та холодною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;

4) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

Отже, підставою для винесення державним виконавцем наведених вище постанов є наявність заборгованості зі сплати аліментів на момент винесення, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці.

Статтю 11 цього Закону доповнено частиною четвертою, відповідно до якої строк обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених п. 1-4 ч. 9, ч. 14 ст. 71 цього Закону, обчислюється з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання.

Проте, згідно зі ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Суд приймає до уваги те, що тимчасові обмеження в праві є обмеженням прав особи.

Так, зокрема ст. 33 Конституції України особі гарантовано свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно п. 6 ст. 10 ЦПК України, якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

Оскільки Законом України від 07.12.2017 року введені обмеження прав фізичної особи, зокрема, у праві виїзду за межі України та праві керування транспортними засобами, підставою для застосування котрих є наявність заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, ці обмеження можуть застосовуватись, якщо вказана заборгованість виникла тільки після 06.02.2018 року.

Застосування до боржника відповідальності, передбаченої чинною з 06.02.2018 року редакцією частину 9 ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження», (в редакції з 28.08.2018 року) можливе тільки у випадку, коли така заборгованість (сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці) виникла після набуття чинності законом, який передбачає відповідальність, тобто після 06.02.2018 року, а не раніше.

В постанові державного виконавця про встановлення тимчасових обмежень від 14.03.2018 року вказано, що заборгованість за аліментами у ОСОБА_2 станом на 16.02.2018 року складає 98992, 75 грн.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що державний виконавець при винесені зазначених постанов не врахував конституційний принцип дії закону в часі, застосував закон, яким встановлена відповідальність, до правовідносин, які виникли до набрання чинності цим законом, що є незаконним.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07.02.2014 року виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року.

При розгляді справ за скаргами сторін виконавчого провадження на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні керуватись положеннями Конституції України, п. 6ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, Законами України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Приймаючи до уваги зазначене, а також ту обставину, що державний виконавець Сачиланатеш А.В. обрав позицію ігнорування викликів суду та не надання жодних доказів, які б підтвердили правоту його дій, як державного виконавця, суд приходить до висновку, що постанова не відповідає вимогам закону, а тому скарга ОСОБА_2 щодо скасування постанови є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 447-451 ЦПК України, Законом України "Про виконавче провадження", -

 УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_2, заінтересовані особи: ОСОБА_3, на дії державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві - задовольнити.

Скасувати постанову державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Сачиланатеш Анни Валеріївни від 14.03.2018 року про тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України у виконавчому провадженні № ВП 53383976, відкритому за виконавчим листом № 754/881/14 (2-1983/14), виданого 07.06.2016 року Деснянським районним судом м. Києва.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом п?ятнадцяти днів з дня проголошення.

Повний текст ухвали виготовлений 02 січня 2020 року.

Суддя О.В.Лісовська

 

Автор статті

Олександр Слободян

У цій статті викладена позиція Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (надалі — Держпродспоживслужба) щодо надання роз’яснення з приводу видавання санітарного паспорта на транспорт (цей документ засвідчує відповідність транспорту вимогам державних санітарно-епідеміологічних правил і нормативів, підтверджує умови його миття та дезінфекції і надає індивідуальним підприємцям і юридичним особам право на використання даного транспорту для перевезення харчових продуктів). Нагадуємо, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» було утворено Держпродспоживслужбу на базі Державної ветеринарної та фітосанітарної служби з приєднанням до служби, що утворилася, Державної інспекції з питань захисту прав споживачів і Державної санітарно-епідеміологічної служби.

Аналізуючи законодавство, яке регулює порядок видавання відповідних документів, та останні зміни, внесені до нормативно-правових актів, можна дійти висновку, що видавання санітарних паспортів на транспорт нині не передбачено. Це підтверджують статті 43 та 44 Закону України від 23.12.1997 № 771/97-ВР «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів», де встановлено гігієнічні вимоги до рухомих та/або тимчасових потужностей і транспортних засобів, згідно з якими оформлення санітарних паспортів не передбачено.

Статтями 43 та 44 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» встановлені гігієнічні вимоги до рухомих та/або тимчасових потужностей та транспортних засобів, згідно з якими оформлення санітарних паспортів не передбачено. Згідно з нормами вищезазначеного Закону України відповідальність за виконання вимог законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів на всіх стадіях їх виробництва та обігу покладено на операторів ринку. Чи передбачено законодавством оформлення санітарних паспортів та чи здійснюють видачу санітарних паспортів територіальні управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів? Який вичерпний перелік документів необхідний для отримання санітарного паспорта, а також вимоги до документів, які повинен надати суб’єкт господарювання та яким нормативним документом/наказом передбачено подання відповідного пакета документів?

Нижче наводимо повний текст листа Держпродспоживслужби.

 

Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів

вих. № 602-121-12/121/2536 від 21.04.2017

Журнал «Радник в сфері державних закупівель»

Держпродспоживслужба розглянула ваше звернення стосовно надання роз’яс нення щодо видачі санітарних паспортів на автотранспорт та повідомляє. Відносини між органами виконавчої влади, операторами ринку харчових продуктів та споживачами харчових продуктів та визначення порядку забезпечення безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, що виробляються, перебувають в обігу, ввозяться (пересилаються) на митну територію України та/або вивозяться (пересилаються) з неї, регулюються Законом України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» (далі — Закон). Статтями 43 та 44 Розділу VII «Загальні гігієнічні вимоги щодо поводження з харчовими продуктами» Закону встановлено гігієнічні вимоги до рухомих та/або тимчасових потужностей та транспортних засобів, згідно з якими оформлення санітарних паспортів на транспорт не передбачено. Вимогами до обігу об’єктів санітарних заходів Закону (пункт 7 статті 37) визначено, що документом, який повинен супроводжувати об’єкти санітарних заходів в обігу, крім випадків, передбачених цим Законом, є товарно-транспортна накладна. Встановлення вимог щодо наявності додаткових документів, що повинні супроводжувати харчові продукти в обігу, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Перший заступник Голови                          Андрій Жук

 

З огляду на інформацію, наведену в листі Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, наразі видавання санітарних паспортів законодавством не передбачено. Тож замовникам доцільно  брати до уваги дану інформацію під час складання вимог тендерної документації.

 

Юлія Лісова,

фахівець у сфері публічних (державних) закупівель

Журнал «Радник у сфері державних закупівель»