Блог-ua
- Блоги (UA)
- Перегляди: 4613
Тендерний комітет: поради замовникам
Організація закупівельної діяльності — на перший погляд, справа нескладна, давно і добре всім відома. Однак чи завжди варто створювати тендерний комітет? Що краще обрати замовникові — тендерний комітет чи може уповноважену особу? І чи можливі альтернативні варіанти? Як винагородити працівників, що відповідають за закупівлі? На які нюанси слід зважати при організації власної закупівельної діяльності, щоб замість результату не отримати одні лишень проблеми? Чи завжди потрібно створювати тендерний комітет?
Ключове питання: чи кожному замовникові потрібен тендерний комітет, чим може треба уповноважена особа? Адже навіть планування закупівель – це компетенція саме тендерного комітету і також уповноваженої особи. А як зрозуміти замовникові, чи знадобиться йому тендерний комітет, якщо саме тендерний комітет має дати відповідь на це питання? Схоже на зачароване коло. Кожному замовникові незалежно від розміру кошторису, слід вибрати один із шляхів:
- створити тендерний комітет;
- призначити хоча б одну уповноважену особу.
А якщо він таки не створить тендерний комітет (розмірковуючи приблизно так: «А ми закупівлі не проводимо»)? Сама по собі така поведінка окремого складу порушення не утворить, якщо замовник у процесі своєї діяльності випадково чи умисно не ухилиться від Закону.
Положення про тендерний комітет
Положення про тендерний комітет затверджується рішенням (наказом, розпорядженням) замовника в особі його керівника на базі примірного положення, затвердженого Мінекономрозвитком (Наказ від 30.03.16. №557 (Примірне положення №557). Затверджене Мінекономрозвитку положення є примірним, але не типовим, тобто має характер зразка, а не обов’язкове для наслідування. Тому замовник може на власний розсуд відступити від змісту такого примірного положення, за винятком положень, що прямо дублюють або випливають із Закону «Про публічні закупівлі» й підзаконних актів.
Моделі організації роботи тендерного комітету
Усі замовники обирають між колегіальним комітетом і однією уповноваженою особою. Однак сучасне законодавство насправді дає вибір, а саме:
- тендерний комітет з числа штатних працівників;
- самостійний структурний підрозділ з питань закупівель.
Тендерний комітет з числа штатних працівників
Це класичний варіант, який за звичкою використовує більша частина замовників. Такий тендерний комітет не є структурним підрозділом, а має характер постійно діючого колегіального органу замовника.
На роль голови тендерного комітету переважно призначають заступника керівника з господарських питань. Це дає можливість розділити відповідальність керівника замовника та відповідальність тендерного комітету, який обрав постачальника за цим договором. Ані Закон «Про публічні закупівлі», ані Примірне положення № 577 не визначають перелік, замовник може на власний розсуд відступити від змісту примірного положення, за винятком положень, що прямо дублюють або випливають з закону і підзаконних правових актів.
Однак рекомендовано включити до тендерного комітету представників юридичної служби, бухгалтерської служби, планово-аналітичного відділу та служби господарського забезпечення. Якщо цього не зробити, то неминуче доведеться розробити регламент взаємодії тендерного комітету з названими службами, а за його відсутності — покладатися виключно на їх здатність до самоорганізації та бажання сприяти роботі тендерного комітету. Наявність регламенту взаємодії значно сприятиме сумліннішому ставленню дотичних служб до тендерного комітету, тому такий регламент доцільно мати.
Самостійний структурний підрозділ із закупівель
У разі застосування цієї моделі замовник створює у своєму штаті самостійний структурний підрозділ, наприклад відділ закупівель, об’єднуючи в ньому уповноважених осіб. Така можливість випливає безпосередньо із закону, який дозволяє мати одночасно кількох уповноважених осіб, та прямо передбачена в пункті 3.8 Примірного положення №577, відповідно до якого при визначенні 2 і більше уповноважених осіб замовник вправі приймати рішення про створення окремого структурного підрозділу й визначити керівника, котрий організовує роботу цього підрозділу. Цей підрозділ не обов’язково складатиметься виключно з уповноважених осіб (хоча основною посадою буде саме фахівець з публічних закупівель), однак усі уповноважені особи, наявні в замовника, мають входити до складу підрозділу. До речі, згідно з абз. 8 п. 1 Критеріїв визначення переліку посад працівників держорганів, котрі виконують функції з обслуговування, затверджених Постановою Кабміну України від 06.04.16. №271, у державному органі посади керівника та заступника керівника такого самостійного підрозділу належатимуть до посад держслужби. Щодо організації роботи ця модель є найскладнішою. В разі призначення уповноваженої особи чи осіб організацію своєї роботи вона(вони) здійснює(ють) самостійно за умовами трудового договору, контракту чи положення. Вказівка на самостійну організацію роботи викликана персональною відповідальністю уповноваженої особи за прийняті рішення. Однак і начальника у відділі, до складу якого входить уповноважена особа, теж не для краси призначають. Тож замовникові, що вводить кількох уповноважених осіб, необхідно таким чином прописати положення про відділ та посадові інструкції цих осіб, щоб, з одного боку, зберегти їх самостійність без шкоди для дисципліни та впорядкованості роботи підрозділу, визначивши чіткі межі контрольних функцій начальника підрозділу відносно своїх підлеглих при проведенні публічних закупівель, а з іншого — не перетворити підрозділ на пародію на тендерний комітет.
Що означає статус члена тендерного комітету для працівника
Кожен працівник, якому випадає честь увійти до тендерного комітету чи стати уповноваженою особою, повинен розуміти, чим йому це загрожує. Нерідко на практиці в трудових буднях особи нічого не змінюється: працівник, як і раніше, вивчає ринок, з’ясовує потребу структурних підрозділів у тих чи інших матеріальних цінностях, складає проекти різних документів, візує їх і т. д. Однак правовий статус особи, а також і її дій, змінюється. Насамперед нагадаємо, що закону дозволяє включати до тендерного комітету й/або призначення уповноваженої особи з числа не лише службових, посадових осіб, але будь-якого рядового працівника — бухгалтера, юрисконсульта, технічного працівника. У правозастосовній практиці терміни «посадова особа» і «службова особа» переважно використовують як синоніми в значенні, наведеному в ст. 364 Кримінального кодексу України. Рядовий працівник, на якого покладено обов’язки члена створеного тендерного комітету починає виконувати за спеціальним повноваженням організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, а отже, в частині повноважень члена тендерного комітету перетворюється на службову (посадову) особу. Також слід зважити на те, що більшість порушень, згідно з Кодексом про адмінправопорушення, можуть бути вчинені лишень членом тендерного комітету.
Надбавки і премії членам тендерного комітету
За участь у роботі тендерного комітету замовник здебільшого винагороджує працівників надбавками або підвищеними преміями — залежно від умов, передбачених колективним договором, та можливостей фонду оплати праці. Слід однак пам’ятати, що встановлення надбавки або виплата премії — лише право, аж ніяк не обов’язок адміністрації. Відзначимо, що за змістом ст. 11 Закону України «Про публічні закупівлі» кожен замовник може створити не лише один, а кілька паралельно діючих тендерних комітетів, розподіливши між ними закупівлі, наприклад, за територіальним (кожен комітет відповідатиме за закупівлі для конкретної області чи регіону) або галузевим (кожен комітет відповідатиме за закупівлю конкретної групи ресурсів - товарів, робіт, послуг) принципами. Єдина умова — однією і тією ж закупівлею не повинні одночасно займатися двоє чи більше комітетів.
Штраф за не виконання обов’язків
Новий статус для працівника означає і підвищену відповідальність за невиконання обов’язків, й адміністративну - штраф від 700 (11 900 грн.) до 1000 (17 000 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (НМДГ), в разі повторного протягом 1 року з дня накладення штрафу вчинення порушення — від 1000 (17 000 грн.) до 1500 (25 500 грн.) НМДГ.
Як відмовитися від участі в тендерному комітеті?
Усвідомлюючи всі ризики виконання обов’язків члена тендерного комітету, чимало працівників воліли б відмовитися від них. Та чи може працівник дозволити собі таку відмову? Їх невиконання й неналежне виконання визнають дисциплінарним проступком (частина 2 статті 65 цього Закону). Тож маємо такі висновки. По-перше, якщо особа працює на посаді, обов’язки за якою передбачають входження до тендерного комітету конкретний працівник, скажімо, начальник планового відділу, заступник керівника юридичної служби, керівник адміністративно-господарського підрозділу і т. д., входить до тендерного комітету (є уповноваженою особою) за посадою), то відмова від виконання цих обов’язків - це підстава звільнити за 3 пунктом ст. 40 Кодексу законів про працю України як систематичне невиконання своїх трудових обов’язків. Ця ситуація складається у випадку, якщо посадова інструкція працівника містить розмите формулювання на кшталт «виконує доручення керівництва». По-друге, якщо при прийомі на роботу посадова інструкція не передбачала автоматичне включення до тендерного комітету і при цьому містила вичерпний перелік чітко визначених обов’язків, жоден з яких не можна трактувати як такий, що зобов’язує виконувати будь-які (у рамках законодавства та кваліфікації працівника) доручення керівництва, то покладання таких обов’язків додатково можна розцінити як зміну істотних умов праці, що за ст. 32 Кодексу законів про працю вимагає згоди працівника та попередження не пізніше аніж за 2 місяці.
За матеріалами журналу
«Радник у сфері державних закупівель»