Блоги (UA)

Почав діяти новий Порядок надання довідки про відсутність заборгованості

07.11.2018 р. набирає чинності наказ Мінфіну від 03.09.2018 р. № 733, яким затверджено Порядок надання довідки про відсутність заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи (далі — Порядок).

У цілому процедура надання Довідки про відсутність заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, залишилася такою самою, як і була раніше.

Разом з тим можна виділити такі новації:

  • здійснення перевірки наявності/відсутності не лише податкового боргу, а й недоїмки зі сплати єдиного внеску та іншої заборгованості, з платежів (у тому числі розстрочених, відстрочених, реструктуризованих), контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи;
  • надання довідки в електронній формі через приватну частину електронного кабінету з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги»;
  • повноваження стосовно здійснення заходів, спрямованих на погашення податкового боргу, покладено на контролюючі органи за основним місцем обліку платника (Офіс великих платників податків ДФС), які є відповідальними за процес надання довідки;
  • можливість підписання довідки не лише керівником та його заступником, а й уповноваженою особою контролюючого органу.

 

 

МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

НАКАЗ

03.09.2018  № 733

 

 

Зареєстровано в Міністерстві

юстиції України

27 вересня 2018 р.

за № 1102/32554

 

Про затвердження Порядку надання довідки  про відсутність заборгованості з платежів,  контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи

 

Відповідно до підпункту 5 пункту 4 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375, та з метою поліпшення обслуговування платників при наданні довідки про відсутність заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Порядок надання довідки про відсутність заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, що додається.

2. Визнати таким, що втратив чинність, наказ Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року № 567 «Про затвердження Порядку видачі довідки про відсутність заборгованості з податків, зборів, платежів, що контролюються органами доходів і зборів», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 року за № 1842/24374.

3. Департаменту моніторингу баз даних та верифікації виплат в установленому порядку забезпечити:

подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України;

оприлюднення цього наказу.

4. Цей наказ набирає чинності з дня набрання чинності Законом України «Про електронні довірчі послуги», але не раніше дня його офіційного опублікування.

5. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою та покладаю на в. о. Голови Державної фіскальної служби України Продана М.В.

 

В.о. Міністра

 

О. Маркарова

ПОГОДЖЕНО:

В.о. Голови Державної фіскальної служби України

 

М.В. Продан

 

 

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства

фінансів України

03 вересня 2018 року № 733

 

Зареєстровано в Міністерстві

юстиції України

27 вересня 2018 р.

за № 1102/32554

 

ПОРЯДОК

надання довідки про відсутність заборгованості з платежів,  контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи

 

1. Цей Порядок визначає механізм надання довідки про відсутність заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи (далі - Довідка) (додаток 1).

2. Терміни, що використовуються у цьому Порядку, вживаються у значеннях, наведених у Податковому кодексі України.

3. Для отримання Довідки платник подає заяву про надання довідки про відсутність заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи (далі - Заява) (додаток 2).

Довідка надається платнику безоплатно.

Заява подається платником (на його вибір):

у паперовій формі - до державної податкової інспекції за основним місцем обліку такого платника або до відповідного контролюючого органу, уповноваженого здійснювати заходи з погашення податкового боргу. Якщо Заяву подано до державної податкової інспекції, її передають до відповідного контролюючого органу, уповноваженого здійснювати заходи з погашення податкового боргу (далі - уповноважений орган);

в електронній формі - на адресу уповноваженого органу через приватну частину електронного кабінету з дотриманням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги».

Заява складається з обов’язковим посиланням на відповідний нормативно-правовий акт, яким передбачено необхідність підтвердження відсутності заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, та зазначенням найменування суб’єкта (підприємства, установи, організації), до якого (якої) Довідку буде подано платником.

4. Довідка або відмова у наданні Довідки готуються уповноваженим органом протягом п’яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання Заяви органом, до якого її було подано.

5. Перевірка наявності/відсутності у платника заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, здійснюється за даними інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючих органів на дату формування Довідки з урахуванням наявності/ відсутності податкового боргу, та/або недоїмки зі сплати єдиного внеску, та/або іншої заборгованості за основним та неосновними місцями обліку платника.

За відсутності у платника за даними інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючих органів податкового боргу, та/або недоїмки зі сплати єдиного внеску, та/або іншої заборгованості з платежів (у тому числі розстрочених, відстрочених, реструктуризованих), контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, уповноважений орган формує Довідку.

6. Строк дії Довідки становить десять календарних днів з дати її формування. У Довідці обов’язково зазначається термін її дії.

У разі якщо платник не отримав Довідку, сформовану у паперовій формі, до закінчення строку її дії, така Довідка зберігається в уповноваженому органі.

7. Довідка надається за вибором платника у паперовій або електронній формі, про що він зазначає у Заяві.

Довідку у паперовій формі платник (його законний чи уповноважений представник) отримує безпосередньо в органі, до якого було подано Заяву.

Довідку в електронній формі платник отримує у приватній частині електронного кабінету з дотриманням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги».

8. За наявності у платника за даними інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючих органів податкового боргу, та/або недоїмки зі сплати єдиного внеску, та/або заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, платнику готується лист (у довільній формі) з вмотивованою відмовою щодо надання Довідки. Лист вручається особисто платнику (його законному чи уповноваженому представникові) або надсилається платнику у порядку, встановленому статтею 42 глави 1 розділу II Податкового кодексу України.

 

Директор Департаменту

моніторингу баз даних

та верифікації виплат

 

Д. Серебрянський

 

Сподобався матеріал?

Лайкни його! Тобі не важко, а нам приємно :)

Довідка про несудимість зразок

Довідка про несудимість підтверджує, що за даними обліків МВС особа не притягнута на певну дату до кримінальної відповідальності, вказуються серія й номер документу, персональні дані людини.

Цю довідку видає українське Міністерство внутрішніх справ. Вона оформлюється Департаментом інформатизації на спеціальному бланку формату А5. Раніше ці повноваження належали Департаменту інформаційних технологій.

Довідка про несудимість зразок

Сьогодні документ, що підтверджує несудимість, має дві печатки «для довідок» та елементи захисту, щоб ускладнити підробку. Крім того, він містить індивідуальний 20-ти значний номер, завдяки якому ви можете здійснити перевірку справжності на сайті МВС.

В 2011 році скасували зразок довідки для України і за межами, припинили ставити голограми і відмінили форму ІП-1.

Зразок довідки про несудимість однаковий для різних ситуацій:

  • держзакупівель;
  • закордонних установ;
  • влаштування на роботу;
  • усиновлення;
  • оформлення віз;
  • подачі у військкомат;
  • оформлення свідоцтв;
  • отримання громадянства;
  • інших цілей.

Як за 5 хвилин замовити тут довідку про відсутність судимості?

  • Зробіть дзвінок на 095 531 63 80;
  • надішліть сюди Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її. скан паспорту;
  • вкажіть строк і мету (як приклад, держзакупівлі, працевлаштування);
  • вкажіть одержувача Новою поштою (населений пункт, № пошти, мобільник і ПІБ).

У нас Ви отримаєте свій зразок довідки про відсутність судимості на емейл або Новою поштою.

Фахівець з публічних закупівель: від а до я

У сфері публічних закупівель панує думка, що замовник має обирати одну із двох моделей – тендерний комітет чи уповноважену особу. Утім, законодавство насправді дає більший вибір, а саме:

  1. фахівець з публічних закупівель з працівників;
  2. уповноважений фахівець за трудовим договором;
  3. кілька самостійних уповноважених осіб за наймом.

Хто такий фахівець з публічних закупівель?

Ця модель — зручна альтернатива тендерному комітетові для замовника, чий кошторис або взагалі не передбачає публічних закупівель, або ж розрахований здебільшого на переговорні процедури, а так само для замовника з невеликою штатною чисельністю. Для замовника з невеликою штатною чисельністю вказана норма означає не лише відволікання абсолютно всіх посадових осіб на проведення процедур закупівель, а й обов’язок самого керівника установи увійти до тендерного комітету. У цьому випадкові на додачу зводиться нанівець уся ідея створення колегіального органу: про яке колективне вирішення питань може йтися, якщо на засіданні головує людина, в адміністративному підпорядкуванні у якої перебувають усі присутні?

Як правильно призначити фахівця з публічних закупівель?

Фахівець з публічних закупівель з штатних працівників призначається наказом чи розпорядженням замовника. Тут не йдеться про створення додаткової штатної одиниці чи внутрішнє сумісництво: за додатковий обов’язок фахівець може бути винагороджений надбавкою до окладу або підвищеною премією, якщо це передбачено умовами колективного договору та можливостями фонду оплати праці.  Також обов’язковим є затвердження положення про уповноважену особу — на базі Примірного положення № 577. Слід звернути увагу, що фахівець, призначений уповноваженою особою, виступатиме, так би мовити, у двох іпостасях: виконуючи обов’язки за основною посадою, він послуговуватиметься посадовою інструкцією, підписуватиме та візуватиме документи із зазначенням своєї штатної посади і підпорядковуватиметься своєму безпосередньому керівникові; виконуючи обов’язки щодо публічних закупівель, фахівець діятиме як уповноважена особа згідно з положенням про уповноважену особу, підписуватиме документи і, оскільки самостійно відповідатиме за свої рішення, дії та/або бездіяльність, має підпорядковуватися безпосередньо керівникові або, якщо питання укладення договорів постачання, згідно з розподілом обов’язків, віднесено до компетенції одного із заступників керівника, —  такому заступникові.

Яким вимогам має відповідати фахівець з публічних закупівель

Вимог щодо напрямку підготовки чи досвіду роботи зазначений Закон не висуває, однак у п. 3.6 Примірного положення № 577 вказано на необхідність мати не менше 2 років досвіду роботи у сфері закупівель. Зважаючи на юридичну силу Примірного положення № 577, зазначену норму слід розглядати як розумну рекомендацію, яку замовник може видозмінити залежно від власних потреб. Відзначимо також, що формально можна призначити як одну, так і одночасно двох чи кількох уповноважених осіб — Законом це не заборонено. Якщо на те буде воля керівника, то навіть можна доручити кожну окрему процедуру іншому фахівцю. Однак як і у випадку з множинністю тендерного комітету, у разі множинності уповноважених осіб вони не повинні одночасно (спільно) займатися однією і тією ж процедурою закупівлі, перетворюючись на якийсь гібрид тендерного комітету з усіченим складом: кожен фахівець має відповідати лише за свою справу (виняток становить тимчасове заступництво, щоб відсутність колеги не вплинула на перебіг публічних закупівель).

Уповноважена особа за окремим трудовим договором

Ця модель буде зручна для замовника з відносно невеликим обсягом публічних закупівель, з яким цілком упорається один фахівець. Замовник створює нову штатну одиницю, змінюючи штатний розпис в установленому порядку. При цьому, оскільки назва посади має відповідати Національному класифікаторові України ДК 003:2010 «Класифікатор професій», який своєю чергою не містить посади «уповноважена особа», однак містить посаду «фахівець з публічних закупівель» (код 2419.2). Нова штатна одиниця матиме назву саме «фахівець з публічних закупівель». Цю посаду можна обіймати як на умовах основного місця роботи, так і за сумісництвом, у тому числі внутрішнім. Зробимо застереження щодо такої посади в апараті органу держвлади. Як відомо, в Україні не так давно розпочато реформу державної служби, у рамках якої, серед іншого, цілий ряд посад, працівники яких виконують т. зв. функції з обслуговування, було виведено зі складу державної служби. Таким чином, посада в державному органі «фахівець з публічних закупівель», завдання якої розглядатимуть як складову організації не належатиме до посад держслужби. Та якщо назвати цю посаду «спеціаліст N-категорії з публічних закупівель», віднісши її до групи 2419.3 «Професіонали державної служби» Нацкласифікатора України ДК 003:2010 «Класифікатор професій», та розглядати її завдання як складову процесу управління державними фінансами, то таку посаду цілком можна віднести до посад держслужби. У разі віднесення вказаної посади до посад держслужби виконання обов’язків за сумісництвом виключено.  

Уповноважений фахівець — сам собі і голова, і секретар, тобто самостійно «від А до Я» виконує всю роботу, віднесену до компетенції тендерного комітету. Фахівець із публічних закупівель як уповноважена особа має бути самостійним, тобто не входити до складу жодного структурного підрозділу з підстав, які ми вказали, розглядаючи модель 2 (на аналогічних засадах відповідно до законодавства функціонують юридична служба чи антикорупційний підрозділ, що складаються з однієї особи).

Заробітну плату такого фахівця з публічних закупівель встановлюють відповідно до штатного розпису та умов колективного договору. При цьому слід проявити пильність при встановленні різного роду надбавок до посадового окладу такого фахівця, оскільки те, що для члена тендерного комітету — тимчасовий додатковий обов’язок, для фахівця з публічних закупівель — постійна трудова функція, за яку йому належить посадовий оклад.  Для врегулювання трудових відносин замовникові необхідно буде укласти трудовий договір та затвердити внутрішнє положення про уповноважену особу. Розробляти окрему посадову інструкцію в цьому випадку не обов’язково: правовий статус такого працівника буде визначений в положенні про уповноважену особу. До речі, оскільки Закон України «Про публічні закупівлі» не встановлює виключної (обмеженої) компетенції уповноваженої особи (тендерного комітету), фахівець з публічних закупівель цілком може відповідати за всю закупівельну діяльність замовника, що, звісно ж, має бути відображено в трудовому договорі та положенні про уповноважену особу.

Особливості заміщення уповноваженої особи

Оскільки фахівець з публічних закупівель може захворіти, піти у відпустку чи відправитися у відрядження, то очевидно, що замовник може встановити взаємозамінність такого працівника, призначивши прописавши в положенні про уповноважену особу, що в разі її тимчасової відсутності у зв’язку з відпусткою, хворобою чи відрядженням обов’язки уповноваженої особи покладають на начальника юридичного відділу); або щоразу визначати виконувача обов’язків на власний розсуд (у такому випадку в положенні про уповноважену особу зазначають, що в разі її тимчасової відсутності у зв’язку з відпусткою, хворобою чи відрядженням її обов’язки покладають на іншого працівника в установленому порядку). За додаткові клопоти виконувач обов’язків цілком може очікувати на надбавку за виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника чи іншу форму винагороди відповідно до умов колективного договору замовника. Водночас, задля практичної реалізації цих положень, слід або заздалегідь подбати про виготовлення для потенційного заступника електронного цифрового підпису, або ж призначати виконувача обов’язків уповноваженої особи з числа працівників, які вже мають ЕЦП. 

Кілька самостійних уповноважених осіб

Ця модель є різновидом попередньої, але уповноважених осіб буде дві або більше у формі самостійних посад. Якщо замовник не об’єднує уповноважених осіб у самостійний структурний підрозділ, то неминуче постають питання: хто з них головний і хто що робить? Відповіді на ці питання мають бути відображені у відповідному положенні про уповноважену особу. При цьому замовник може або скласти одне (універсальне) положення про уповноважену особу, а відмінності між сферами діяльності прописати в посадових інструкціях, або ж затвердити для кожного працівника його власне положення (посадова інструкція в такому випадку вже не потрібна, бо лише дублюватиме зміст положення). Очевидно, що головного серед двох самостійних працівників бути не може: кожен фахівець самостійно виконує свою роботу, звітуючи перед керівником (чи його заступником).

Розподіл обов’язків між уповноваженими особами

Його доцільно здійснювати за принципом «одна закупівля — один фахівець», тобто щоб однією і тією ж закупівлею від початку (складання плану) і до кінця (звітування) займався лише один фахівець. Як і у випадку зі множинними тендерними комітетами, роботу можна розділити за територіальним (кожен фахівець відповідатиме за закупівлі для конкретної області чи регіону) або галузевим (фахівець відповідає за публічну закупівлю конкретної групи товарів, робіт, послуг) принципами. Наявність двох чи більше уповноважених осіб спрощує вибір заступника – коли відсутній  фахівець з публічних закупівель, його обов’язки буде покладено на колегу.

За матеріалами журналу

«Радник у сфері державних закупівель»

 

Тендерний комітет: поради замовникам

Організація закупівельної діяльності — на перший погляд, справа нескладна, давно і добре всім відома. Однак чи завжди варто створювати тендерний комітет? Що краще обрати замовникові — тендерний комітет чи може уповноважену особу? І чи можливі альтернативні варіанти? Як винагородити працівників, що відповідають за закупівлі? На які нюанси слід зважати при організації власної закупівельної діяльності, щоб замість результату не отримати одні лишень проблеми? Чи завжди потрібно створювати тендерний комітет?

Ключове питання: чи кожному замовникові потрібен тендерний комітет, чим може треба уповноважена особа? Адже навіть планування закупівель – це компетенція саме тендерного комітету і також уповноваженої особи. А як зрозуміти замовникові, чи знадобиться йому тендерний комітет, якщо саме тендерний комітет має дати відповідь на це питання? Схоже на зачароване коло. Кожному замовникові незалежно від розміру кошторису, слід вибрати один із шляхів:

  • створити тендерний комітет;
  • призначити хоча б одну уповноважену особу.

А якщо він таки не створить тендерний комітет (розмірковуючи приблизно так: «А ми закупівлі не проводимо»)? Сама по собі така поведінка окремого складу порушення не утворить, якщо замовник у процесі своєї діяльності випадково чи умисно не ухилиться від Закону.

Положення про тендерний комітет

Положення про тендерний комітет затверджується рішенням  (наказом, розпорядженням) замовника в особі його керівника на базі примірного положення, затвердженого Мінекономрозвитком (Наказ від 30.03.16. №557 (Примірне положення №557). Затверджене Мінекономрозвитку положення є примірним, але не типовим, тобто має характер зразка, а не обов’язкове для наслідування. Тому замовник може на власний розсуд відступити від змісту такого примірного положення, за винятком положень, що прямо дублюють або випливають із Закону «Про публічні закупівлі» й підзаконних актів.

Моделі організації роботи тендерного комітету

Усі замовники обирають між колегіальним комітетом і однією уповноваженою особою. Однак сучасне законодавство насправді дає вибір, а саме:

  • тендерний комітет з числа штатних працівників;
  • самостійний структурний підрозділ з питань закупівель.

Тендерний комітет з числа штатних працівників

Це класичний варіант, який за звичкою використовує більша частина замовників. Такий тендерний комітет не є структурним підрозділом, а має характер постійно діючого колегіального органу замовника.

На роль голови тендерного комітету переважно призначають заступника керівника з господарських питань. Це дає можливість розділити відповідальність керівника замовника та відповідальність тендерного комітету, який обрав постачальника за цим договором. Ані Закон «Про публічні закупівлі», ані Примірне положення № 577 не визначають перелік, замовник може на власний розсуд відступити від змісту примірного положення, за винятком положень, що прямо дублюють або випливають з закону і підзаконних правових актів.

Однак рекомендовано включити до тендерного комітету представників юридичної служби, бухгалтерської служби, планово-аналітичного відділу та служби господарського забезпечення. Якщо цього не зробити, то неминуче доведеться розробити регламент взаємодії тендерного комітету з названими службами, а за його відсутності —  покладатися виключно на їх здатність до самоорганізації та бажання сприяти роботі тендерного комітету. Наявність регламенту взаємодії значно сприятиме сумліннішому ставленню дотичних служб до тендерного комітету, тому такий регламент доцільно мати.

Самостійний структурний підрозділ із закупівель

У разі застосування цієї моделі замовник створює у своєму штаті самостійний структурний підрозділ, наприклад відділ закупівель, об’єднуючи в ньому уповноважених осіб. Така можливість випливає безпосередньо із закону, який дозволяє мати одночасно кількох уповноважених осіб, та прямо передбачена в пункті 3.8 Примірного положення  №577, відповідно до якого при визначенні 2 і більше уповноважених осіб замовник вправі приймати рішення про створення окремого структурного підрозділу й визначити керівника, котрий організовує роботу цього підрозділу. Цей підрозділ не обов’язково складатиметься виключно з уповноважених осіб (хоча основною посадою буде саме фахівець з публічних закупівель), однак усі уповноважені особи, наявні в замовника, мають входити до складу підрозділу. До речі, згідно з абз. 8 п. 1 Критеріїв визначення переліку посад працівників держорганів, котрі виконують функції з обслуговування, затверджених Постановою Кабміну України від 06.04.16. №271, у державному органі посади керівника та заступника керівника такого самостійного підрозділу належатимуть до посад держслужби. Щодо організації роботи ця модель є найскладнішою. В разі призначення уповноваженої особи чи осіб організацію своєї роботи вона(вони) здійснює(ють) самостійно за умовами трудового договору, контракту чи положення. Вказівка на самостійну організацію роботи викликана персональною відповідальністю уповноваженої особи за прийняті рішення. Однак і начальника у відділі, до складу якого входить уповноважена особа, теж не для краси призначають. Тож замовникові, що вводить кількох уповноважених осіб, необхідно таким чином прописати положення про відділ та посадові інструкції цих осіб, щоб, з одного боку, зберегти їх самостійність без шкоди для дисципліни та впорядкованості роботи підрозділу, визначивши чіткі межі контрольних функцій начальника підрозділу відносно своїх підлеглих при проведенні публічних закупівель, а з іншого — не перетворити підрозділ на пародію на тендерний комітет.

Що означає статус члена тендерного комітету для працівника

Кожен працівник, якому випадає честь увійти до тендерного комітету чи стати уповноваженою особою, повинен розуміти, чим йому це загрожує. Нерідко на практиці в трудових буднях особи нічого не змінюється: працівник, як і раніше, вивчає ринок, з’ясовує потребу структурних підрозділів у тих чи інших матеріальних цінностях, складає проекти різних документів, візує їх і т. д. Однак правовий статус особи, а також і її дій, змінюється. Насамперед нагадаємо, що закону дозволяє включати до тендерного комітету й/або призначення уповноваженої особи з числа не лише службових, посадових осіб, але будь-якого рядового працівника — бухгалтера, юрисконсульта, технічного працівника. У правозастосовній практиці терміни «посадова особа» і «службова особа» переважно використовують як синоніми в значенні, наведеному в  ст. 364 Кримінального кодексу України. Рядовий працівник, на якого покладено обов’язки члена створеного тендерного комітету починає виконувати за спеціальним повноваженням організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, а отже, в частині повноважень члена тендерного комітету перетворюється на службову (посадову) особу. Також слід зважити на те, що більшість порушень, згідно з Кодексом про адмінправопорушення, можуть бути вчинені лишень членом тендерного комітету.

Надбавки і премії членам тендерного комітету

За участь у роботі тендерного комітету замовник здебільшого винагороджує працівників надбавками або підвищеними преміями — залежно від умов, передбачених колективним договором, та можливостей фонду оплати праці. Слід однак пам’ятати, що встановлення надбавки або виплата премії —  лише право, аж ніяк не обов’язок адміністрації.  Відзначимо, що за змістом ст. 11 Закону України «Про публічні закупівлі» кожен замовник може створити не лише один, а кілька паралельно діючих тендерних комітетів, розподіливши між ними закупівлі, наприклад, за територіальним (кожен комітет відповідатиме за закупівлі для конкретної області чи регіону) або галузевим (кожен комітет відповідатиме за закупівлю конкретної групи ресурсів - товарів, робіт, послуг) принципами. Єдина умова — однією і тією ж закупівлею не повинні одночасно займатися двоє чи більше комітетів.

Штраф за не виконання обов’язків

Новий статус для працівника означає і підвищену відповідальність за невиконання обов’язків, й адміністративну - штраф від 700 (11 900 грн.) до 1000 (17 000 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (НМДГ), в разі повторного протягом 1 року з дня накладення штрафу вчинення порушення  — від 1000 (17 000 грн.) до 1500 (25 500 грн.) НМДГ.

Як відмовитися від участі в тендерному комітеті?

Усвідомлюючи всі ризики виконання обов’язків члена тендерного комітету, чимало працівників воліли б відмовитися від них. Та чи може працівник дозволити собі таку відмову? Їх невиконання й неналежне виконання визнають дисциплінарним проступком (частина 2 статті 65 цього Закону). Тож маємо такі висновки. По-перше, якщо особа працює на посаді, обов’язки за якою передбачають входження до тендерного комітету конкретний працівник, скажімо, начальник планового відділу, заступник керівника юридичної служби, керівник адміністративно-господарського підрозділу і т. д., входить до тендерного комітету (є уповноваженою особою) за посадою), то відмова від виконання цих обов’язків - це підстава звільнити за 3 пунктом ст. 40 Кодексу законів про працю України як систематичне невиконання своїх трудових обов’язків. Ця ситуація складається у випадку, якщо посадова інструкція працівника містить розмите формулювання на кшталт «виконує доручення керівництва». По-друге, якщо при прийомі на роботу посадова інструкція не передбачала автоматичне включення до тендерного комітету і при цьому містила вичерпний перелік чітко визначених обов’язків, жоден з яких не можна трактувати як такий, що зобов’язує виконувати будь-які (у рамках законодавства та кваліфікації працівника) доручення керівництва, то покладання таких обов’язків додатково можна розцінити як зміну істотних умов праці, що за ст. 32 Кодексу законів про працю вимагає згоди працівника та попередження не пізніше аніж за 2 місяці.

За матеріалами журналу

«Радник у сфері державних закупівель»

Тендерний комітет чи уповноважена особа: що обрати?

Як замовнику визначитися з тим, що саме їм потрібно: тендерний комітет щонайменше на п’ятеро осіб чи  уповноважена особа? Тим більше, що Закон України «Про публічні закупівлі» дав право вибору: тендерний комітет чи уповноважена особа. Він діє виключно на власний розсуд. Утім, практика показує, що більшість замовників обирає тендерний комітет.

Переваги тендерного комітету:

  • тендерний комітет – це звичніше явище.  Чого мудрувати: наказ про створення тендерного комітету на два абзаци та положення про цей комітет, про зразок якого подбало Мінекономрозвитку і справу зроблено.
  • хоча ще 2003 року до Національного класифікатора України ДК 003-1995 «Класифікатор професій» офіційно було внесено посаду «фахівець з державних закупівель» зараз перейменовано на «фахівець з публічних закупівель»). Самостійною професією вона не стала, не прижилася, адже до 2016 року замовникам не було потреби вводити такі посади, бо вони все одно мусили створювати підрозділи та направляти працівників на проходження навчання. Окрім того, типової кваліфікаційної характеристики уповноважена особа не має, профільної освіти за таким напрямком підготовки не існує до типових штатів не включено і т. д.;
  • не кожен замовник проводить стільки закупівель, аби завантажити їх підготовкою повний робочий день уповноважену особу;
  • більшість замовників схиляється до необхідності розділити відповідальність за проведення закупівель між кількома особами, яким є тендерний комітет, не допускаючи концентрації відповідальності чи повноважень, у руках 1 працівника, яким є уповноважена особа.

Переваги уповноваженої особи

  • насамперед уповноважена особа, на відміну від членів тендерного комітету, може виконувати свої обов’язки за окремим трудовим договором, тобто бути самостійною штатною одиницею. Оскільки організація та проведення закупівель буде основною  турботою такого фахівця, а не обов’язком «між іншим» на додачу до посадової інструкції, то він приділятиме закупівлям увесь свій час чи зусилля;
  • працівники, які могли б бути включені до складу тендерного підрозділу, не відволікатимуться від своїх основних обов’язків як на організацію та проведення закупівлі, бо це робить уповноважена особа;
  • утримання  додаткової штатної одиниці спеціаліста з публічних закупівель, тобто уповноваженої особи, переважно дешевше, аніж створення тендерного комітету з людей, що вже працюють.  Замовники при формуванні тендерного комітету вкрай рідко не винагороджують членів тендерного комітету чи встановленням надбавки до посадового окладу (наприклад, за виконання особливо важливої роботи чи за інтенсивність праці в розмірі до 50 % від посадового окладу), чи постійними підвищеними преміями. Надбавка у 50 % посадового окладу для 5 працівників = 2,5 умовних посадових оклади. Інакше кажучи, встановити оклад уповноваженій особі явно економніше, аніж витрачати понад два такі оклади на надбавки на тендерний комітет;
  • ефективнішим використання коштів буде і при підвищенні кваліфікації уповноваженої особи коштом замовника: за гроші, необхідні для оплати курсів п’яти людей, уповноважена особа зможе проходити навчання щоквартально. Не кажучи вже про те, роботу на умовах безстрокового трудового договору: якщо кошторис замовника — лише на кілька закупівель, то він може укласти строковий трудовий договір лише на час, достатній для проведення закупівель;
  • як свідчить практика, нерідко робота тендерного відділу демонструє справедливість твердження «Хочеш занапастити справу —  створи комісію». Уповноважена особа має певні переваги організаційного характеру;
  • уповноважена особа ніколи не викликає питання дотримання кворуму чи банальної неможливості зібрати в одному місці в один і той самий час групу осіб, готову до обговорення питання, яким є тендерний комітет;
  • уповноважена особа не буде без кінця сперечатися, затягуючи строки підготовки тендерної документації чи оцінки пропозицій;
  • коли на підприємстві є уповноважена особа,  завжди буде відомо, з кого спитати за недоліки, що краще, чим тендерний підрозділ.
  • 1_sk
  • arma_logo
  • avenir-corporatio
  • baltia_druk
  • bank_kipru
  • cul
  • financial-initiative
  • fininiciativa
  • indar
  • infoton
  • interagro
  • konica-minolta
  • kt-logo
  • lavina
  • marketukraine
  • megapolis
  • mostobud
  • nextrealty
  • slavutich
  • tc-contact
  • tk
  • ua-news
  • ukr-exim-bank
  • vels-organic
  • venbest