Блоги (UA)

Довідкка про не використання дитячої праці для участі в публічних закупівлях

19 квітня 2020 року набрала чинності нова редакція Закону України “Про публічні закупівлі” (далі - Закон).

Зміни в статті 17 Закону

В статтю 17 до переліку підстав для відмови в участі в процедурі закупівлі додано декілька нових пунктів.

Пункт 12. Службову (посадову) особу учасника/фізичну особу, яка є учасником, було притягнуто згідно із законом до відповідальності за вчинення правопорушення, пов’язаного з використанням дитячої праці чи будь-якими формами торгівлі людьми.

Розглянемо нову підставу для відмови в участі у процедурі закупівлі, якими законодавець  доповнив статтю 17 Закону України «Про публічні закупівлі» в новій редакції - відхилення учасника за використання ним дитячої праці.

Що являє собою відмова в участі у процедурі за використання дитячої праці

Тепер замовник повинен прийняти рішення про відмову учасникові в участі у процедурі закупівлі і зобов’язаний відхилити тендерну пропозицію учасника або відмовити в участі у переговорній процедурі закупівлі, якщо службова (посадова) особа учасника процедури закупівлі, яку уповноважено учасником представляти його інтереси під час проведення процедури закупівлі, фізичну особу, яка є учасником, було притягнуто згідно із законом до відповідальності за вчинення правопорушення, пов’язаного з використанням дитячої праці чи будь-якими формами торгівлі людьми.

Під це визначення підпадають злочини в Кримінальному кодексі України, за вчинення яких настає кримінальна відповідальність; порушення спеціальних прав та привілеїв працевлаштованої дитини (віком до 18 років), які виявляє Державна служба з питань праці та за які настає адміністративна відповідальність, згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Склади злочинів, пов’язані з використанням дитячої праці передбачені розділом 3 Кримінального кодексу України, а саме статтями 149–151 КК України. Слід зазначити, вони є особливо тяжкими злочинами зі строком погашення судимості у 8 років після відбуття покарання у вигляді позбавлення волі. Що стосується адміністративної відповідальності то прикладом правопорушення в ч. 2 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення є порушення інших вимог законодавства про працю щодо неповнолітнього.

Функціонування Єдиного державного реєстру злочинів торгівлі людьми

Постановою Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2012 року № 303 затверджено «Положення про створення та функціонування Єдиного державного реєстру злочинів торгівлі людьми» (далі — Положення). Відповідно до ч. 5, ч. 6 Положення держателем (володільцем) Єдиного державного реєстру злочинів торгівлі людьми (далі — Реєстр) є Міністерство внутрішніх справ України, виконання функцій адміністратора (розпорядника) Реєстру покладено також на МВС.

Загальний доступ до статистичних відомостей, що містяться в Реєстрі, здійснюється безоплатно через офіційний веб-сайт МВС.

Користувачам Реєстру надається можливість здійснення пошуку, перегляду, роздрукування витягів з Реєстру, з урахуванням режиму доступу до статистичних відомостей, що містяться в Реєстрі

Утім, знайти на веб-сайті МВС такий реєстр нам не вдалось.

Як підтвердити відсутність підстав для відмови в участі у процедурі згідно з п. 12 ч. 1 ст. 17 Закону?

Механізм застосування на практиці нової підстави для відхилення тендерної пропозиції буде аналогічним до підтвердження відсутності підстави, передбаченої п. 5–6 ч. 1 ст. 17 Закону, тобто учасникові на стадії подання тендерної пропозиції потрібно буде підтвердити відсутність вищенаведеної підстави шляхом надання довідки в довільній формі / формі, визначеній у тендерній документації, а переможцеві надати довідку про відсутність судимості. В такому випадку довідка про несудимість буде підтверджувати одночасно п. 5 або п. 6 та п.12 ч. 1 ст. 17 Закону в новій редакції.

При цьому варто зауважити, що довідка про несудимість буде підтверджувати відсутність факту притягнення учасника / уповноваженої особи учасника до кримінальної відповідальності за вчинення саме злочину, пов’язаного з використанням дитячої праці, тому на підтвердження відсутності факту притягнення учасника / уповноваженої особи учасника до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, пов’язаного з використанням дитячої праці, слугуватиме довідка в довільній формі з відповідним формулюванням, яку потрібно буде надати переможцеві додатково з довідкою про несудимість.

Якщо замовник або інші учасники закупівлі захочуть перевірити інформацію про відсутність у службової (посадової) особа учасника процедури закупівлі, яку учасник уповноважив представляти його інтереси під час проведення процедури закупівлі, або у фізичної особи, яка є учасником, адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, пов’язаного з використанням дитячої праці, вони можуть надіслати запит у Державну службу з питань праці для отримання достовірної інформації.

 

Возз’єднання сім’ї: як оформити, які документи?

Останні роки возз’єднання сім’ї цікаве для багатьох українських емігрантів, адже дає можливість  налагодити стосунки зі своїми близькими родичами за межами України. Це стосується батьків, членів подружжя, їхніх дітей. Українців переважно цікавить возз’єднання сім’ї в таких країнах як: Німеччина, Канада, США, Чехія, Польша, Португалія, Франція, Нідерланди, Італія, Словаччина, Словенія, Іспанія, Угорщина та інші країни.  

Що ж таке возз’єднання сім’ї?

Возз’єднання сім’ї являє собою офіційний переїзд члена сім’ї в іншу країну задля проживання з родиною, яка має громадянство, дозвіл на право роботи (перебування) в країні возз’єднання.

Вимоги до сторони, що запрошує:

Щоби возз’єднання сім’ї було успішним, важливе виконання певних умов:

  • запрошуюча сторона має бути громадянином країни проживання або ж мати право постійного проживання;
  • така особа проживає у квартирі, приватному будинку, але не в центрі для емігрантів;
  • спроможна забезпечувати сім’ю без соцдопомоги для безробітних;
  • не вчиняла порушень закону країни перебування;
  • окремі країни вимагають певний рівень знання офіційної мови.

Існують певні винятки для осіб, котрі отримали статус біженця, наприклад, не потрібно підтверджувати фінансовий стан і наявність житлової площі.

Які документи потрібно зібрати для возз’єднання сім’ї?

Членам сімї в Україні доведеться зібрати пакет документів, який вимагається. Надаємо необхідних для більшості посольств перелік юридичних паперів:

  • візові анкети;
  • запрошення від родича із-за кордону;
  • фотографії розміром 35х45 мм.;
  • копії закордонного паспорту;
  • копія паспорта і дозволу на право проживання людини, яка запрошує родичів;
  • щоби відбулось возз’єднання чоловіка й дружини, свідоцтво РАГСУ про одруження;
  • свідоцтво з РАГСУ про народження (возз’єднання з неповнолітнім);
  • довідка про склад сімї;
  • довідка з органів внутрішніх справ про відсутність судимості.

Документи для подачі в посольство мають бути легалізовані або апостильовані. Також досить часто вимагається переклад документів на мову, яка вважається офіційною в країні подачі документів.

Оформлення апостилю на документи для возєднання сімї

Апостиль – це засвідчення документів для застосування в інших державах. Наша компанія надає послуги оформлення апостилю на оригіналах і копіях документів у всіх регіонах України.

Ми допоможемо з апостилюванням документів, що підтверджують відсутність судимості, медичні довідки, свідоцтва про шлюб, зміну П.І.Б, про розлучення, народження, заяви, нотаріальні копії, дипломи та атестати про освіту та інші.

Що ще слід врахувати при оформленні возз’єднання сім’ї

Коли потрібно вивести з країни неповнолітніх членів сім’ї, то може вимагатися дозвіл на виїзд, засвідчений нотаріусом.

Коли відбувається возз’єднання з батьками, може враховуватись наявність працездатних дітей, матеріальний стан та вік самого заявника.

У посольствах можуть вимагати додаткові папери і гальмувати процес. Аби возз’єднання сім’ї пройшло успішно, юристи рекомендують ретельно ставитись до оформлення документів.

 

Уповноважена особа в публічних закупівлях: моделі роботи

Час «Х» щодо впровадження уповноваженої особи наближається, деякі замовники не поспішають і планують вводити уповноважених осіб поступово до 01.01.2022, а деякі, зважаючи на рекомендації Уповноваженого органу й новий Закон про публічні закупівлі, уже встигли або планують до 19.04.2020 призначати уповноважених осіб. Тому в цій публікації розглянемо загальні приклади моделей роботи уповноважених осіб, а потім перейдемо до реальних прикладів замовників, які вже впровадили в себе уповноважених осіб. Наведені моделі є примірними та допоможуть тим замовникам, які ще не визначилися з поділом роботи між уповноваженими особами, встановити можливі варіанти та вибрати для себе одну із запропонованих моделей або за допомогою наведених прикладів сформувати свою індивідуальну модель роботи.

Перший приклад моделі: відповідальна за все — одна особа

Наприклад: уповноважена особа (повністю керує відділом з організації закупівель) є відповідальною за всі закупівлі.

Додатково замовник створює відділ з організації закупівель, в який входять інші працівники замовника, функціональні обов’язки яких включають підготовку тендерної документації, оголошень про проведення закупівель / спрощених закупівель, вимог до предмета закупівлі та інших документів.

Можливий плюс моделі: відповідальність покладено тільки на одну особу, яка повністю контролює та керує процесом.

Можливий мінус: може виникати ситуація (наприклад, наприкінці або на початку року), коли в замовника значно збільшується потреба в закупівлях товарів, послуг і коли одна уповноважена особа може не впоратися з навантаженням, неефективно організувати процес роботи відділу або взагалі не налагодити її. Мінусом також може бути й те, що за Законом відповідальність покладено тільки на одну уповноважену особу, у зв’язку із цим інші працівники можуть неналежно ставитися до поставлених завдань. У такому випадкові необхідно окремим організаційно-розпорядчим документом (наказом, положенням про структурний підрозділ, посадовою інструкцією тощо) визначати завдання, обов’язки і відповідальність працівників (робітників) при виконанні ними роботи на певній посаді (у відділі організації закупівель).

Другий приклад моделі: поділ на предмети закупівлі

Наприклад, це має такий вигляд:

  • уповноважена особа № 1 відповідальна за закупівлю комунальних послуг (наприклад: електроенергії та її розподілу, послуг теплопостачання, водовідведення…);
  • уповноважена особа № 2 відповідальна за закупівлю інформаційних і телекомунікаційних систем (наприклад: комп’ютери, принтери, допоміжні до них запчастини…);
  • уповноважена особа № 3 відповідальна за закупівлю робіт;
  • уповноважена особа № 4 відповідальна за закупівлю господарського забезпечення (послуги з охорони приміщень, страхування майна, прибирання…);
  • уповноважена особа № 5 відповідальна за закупівлю транспортного забезпечення (ремонт, технічне обслуговування, страхування…).

Залежно від потреб та зважаючи на специфіку й напрями діяльності підприємства (замовника), призначають необхідну кількість уповноважених осіб.

Можливі плюси такої моделі: кожна окрема уповноважена особа займається саме тією галуззю закупівель, в якій найбільше розуміється.

Можливі мінуси: можуть з’являтися непередбачувані закупівлі, потрібно буде приймати окремі розпорядчі рішення щодо відповідальності та покладення функцій з організації та проведення таких закупівель. Ще один мінус: нерідко бувають ситуації, коли в замовника протягом року потреба, наприклад, у закупівлі робіт незначна (один-два тендери), у той же час закупівля господарських чи телекомунікаційних послуг відбувається декілька разів на місяць. Така нерівномірність навантаження між уповноваженими особами за даною моделлю потребує визначення необхідної кількості уповноважених осіб за відповідним предметом закупівлі.

Третій приклад моделі розділення відповідальності за типами закупівель / процедурами закупівель

Наприклад, це має такий вигляд:

  • уповноважена особа № 1 відповідальна за закупівлі, укладені без використання електронної системи закупівель (звіти про договір про закупівлю, укладений без використання електронної системи);
  • уповноважена особа № 2 відповідальна за спрощені закупівлі;
  • уповноважена особа № 3 відповідальна за переговорні процедури закупівлі (та інші: торги з обмеженою участю, конкурентний діалог);
  • уповноважена особа № 4 відповідальна за відкриті торги;
  • уповноважена особа № 5 відповідальна за відкриті торги з публікацією англійською мовою.

Можливий плюс такого поділу: кожним окремим процесом займається конкретна відповідальна особа, систематична робота.

Можливий мінус такого поділу: різний рівень навантаження осіб (наприклад, одна уповноважена особа може проводити за місяць 50 закупівель, інша — усього три).

https://radnuk.com.ua/wp-content/uploads/2020/03/m3-640x360.jpg

Четвертий приклад моделі розділення допорогових та надпорогових закупівель між уповноваженими особами

Наприклад, це має такий вигляд:

  • уповноважена особа № 1 проводить спрощені закупівлі (усе, що нижче порогів, передбачених ч. 1 ст. 3 нового Закону). Працює зі звітами про договір про закупівлю, укладений без використання електронної системи закупівель;
  • уповноважена особа № 2 проводить усі надпорогові закупівлі (що вище порогів, передбачених ч. 1 ст. 3 нового Закону). Проводить усі процедури закупівлі (відкриті торги, переговорну процедуру, торги з обмеженою участю, конкурентний діалог).

Можливий плюс такого поділу: кожним окремим процесом займається конкретна відповідальна особа, систематична робота.

Можливий мінус такого поділу: різний рівень навантаження осіб (наприклад, одна уповноважена особа може проводити за місяць 50 закупівель, інша — усього десять). Якщо в підприємства велика кількість допорогів або надпорогів, то одна особа може не впоратися.

П’ятий приклад моделі — змішаний: тендерний комітет й уповноважена особа

Наприклад, це має такий вигляд:

  • уповноважена особа проводить спрощені закупівлі та працює зі звітами про договір про закупівлю, укладений без використання електронної системи закупівель;
  • тендерний комітет проводить процедури закупівель (відкриті торги, переговорну процедуру, торги з обмеженою участю, конкурентний діалог) до початку 2022 року.

Можливий плюс такого поділу: плавний перехід від тендерного комітету до уповноваженої особи.

Можливий мінус такого поділу: можливість проводити закупівлі тендерному комітетові тільки до 2022 року, тобто все одно потрібно готуватися до повного переходу на уповноважених осіб.

Приклади загальних моделей розглянули, не забуваймо, що в кожній моделі також можуть існувати інші працівники замовника або може бути створена робоча група, які допомагатимуть уповноваженим особам.

Далі розглянемо конкретні реальні приклади підприємств-замовників, які вже впровадили в себе уповноважених осіб.

Приклад першого замовника — Національного наукового центру «Харківський фізико-технічний інститут»

Особливості замовника:

  • має 10 філій, без права юридичної особи;
  • загальна кількість процедур закупівель за 2019 рік — 47;
  • загальна кількість допорогових закупівель за 2019 рік — 71;
  • загальна кількість прямих договорів (до 50 тис. грн) за 2019 рік — 829.

У науковому центрі на базі відділу закупівель запроваджено інститут уповноважених осіб під керівництвом його начальника, що організовує їхню роботу.

В організації працюють:

  1. уповноважена особа № 1 (керівник відділу закупівель, призначений із січня 2018 року), відповідальна за всі закупівлі понад 200 тис. грн;
  2. уповноважена особа № 2 (провідний фахівець з публічних закупівель, призначений із січня 2018 року), відповідальна за всі закупівлі,  що менше 200 тис. грн;
  3. уповноважена особа № 3 — з 2020 року. Зважаючи на очікувані зміни до Закону про публічні закупівлі та набуту практику діяльності уповноважених осіб, в організації призначено провідного фахівця з публічних закупівель, відповідального за всі закупівлі комунальних послуг та енергоносіїв; 
  4. у зв’язку зі введенням нового Закону, з 19.04.2020 заплановано призначити ще одну уповноважену особу, відповідальну за закупівлі до 50 тис. грн.

Додатково, під конкретну закупівлю створюють робочу групу, яка бере участь у розгляді тендерних пропозицій / пропозицій або обґрунтуванні звітування про укладений договір. Рішення робочої групи має дорадчий характер. Крім цього, відбувається внутрішня реорганізація закупівельних процесів щодо концентрації коштів загального фонду на рахунках юридичної особи. Раніше кошти розподіляли між філіями. Така концентрація дасть можливість виявити та конкретизувати нові категорії закупівель. Унаслідок цього передбачено призначення додаткових уповноважених осіб за новими категоріями. У цьому разі призначення уповноважених осіб відбуватиметься за іншими категоріями  — розділення відповідальності за конкретними кодами ДК 021:2015.

Приклад другого замовника — Українського інституту екпертизи сортів рослин

Особливості замовника:

  • загальна кількість процедур закупівель за 2019 рік — 223;
  • загальна кількість прямих договорів (звіт про укладений договір) за 2019 рік — 531;
  • має 24 філії.

Уповноважених осіб поділено таким чином:

  • працюють 25 уповноважених осіб;
  • для уповноважених осіб не введено додаткових штатних одиниць, додаткові функції покладено на працівників зі штатної чисельності;
  • визначення уповноваженої особи, відповідальної за конкретну закупівлю, здійснює автоматично спеціалізоване програмне забезпечення, але в разі потреби рішення про визначення уповноваженої особи можна змінити вручну.

Очолює та корегує роботу уповноважених осіб керівник групи уповноважених осіб. Згідно з внутрішнім положенням замовника, такий керівник групи уповноважених осіб має право:

  • самостійно в режимі on-line визначити іншу, відмінну від автоматично визначеної інформаційною системою, уповноважену особу відповідальною за організацію та проведення закупівлі за погодженим клопотанням про закупівлю;
  • приймати рішення про визначення типу процедури закупівлі конкретного предмета закупівлі;
  • звертатися до керівника замовника з письмовим клопотанням про здійснення закупівлі конкретних товарів (робіт, послуг).

В організації уповноважених осіб розділено за категоріями:    

  1. уповноважена особа 1-ї категорії — уповноважена особа, відповідальна за організацію та проведення процедур закупівлі, не віднесеної до переліку консолідованих, для потреб окремої філії або центрального апарату очікуваною вартістю до 500 тис. грн;
  2. уповноважена особа 2-ї категорії — уповноважена особа, відповідальна за організацію та проведення процедур консолідованих закупівель. Це — електроенергія, паливно-мастильні матеріали, автотранспорт, сільгосптехніка, мінеральні добрива тощо для потреб кількох філій або всієї мережі;
  3. уповноважена особа 3-ї категорії — уповноважена особа, відповідальна за організацію та проведення процедур закупівель за конкурентною процедурою певного виду, а також закупівель з очікуваною вартістю предмета закупівлі, що перевищує визначену розпорядчим рішенням замовника, а саме більше 500 тис. грн.

Для підготовки тендерної документації та/або оголошення про проведення допорогової закупівлі (з 19.04.2020 — спрощеної закупівлі), а також вимог до предмета закупівлі уповноважена особа може залучати інших співробітників замовника. За рішенням керівника замовника може бути утворена робоча група у складі співробітників для розгляду тендерних пропозицій / пропозицій. У разі утворення робочої групи уповноважена особа є її головою та організовує її роботу. Робоча група бере участь у розгляді тендерних пропозицій / пропозицій, у проведенні переговорів у разі здійснення переговорної процедури, а рішення робочої групи має дорадчий характер.

Уповноважена особа має право за потреби звертатися до ініціатора закупівлі, керівників інших структурних підрозділів та філій з вимогою про надання допомоги:

  • у формулюванні вимог до предмета закупівлі, у тому числі технічного та експлуатаційного характеру;
  • у наданні роз’яснень за зверненнями учасників закупівлі / допорогової закупівлі (з 19.04.2020 спрощеної закупівлі);
  • у процесі розгляду тендерної пропозиції / пропозиції учасника закупівлі на відповідність вимогам до предмета закупівлі.

Таку допомогу надають уповноваженій особі не пізніше наступного робочого дня після дня звернення.

Приклад третього замовника — Чопської міської ради

Особливості замовника:

  • загальна кількість процедур закупівель за 2019 рік — 9;
  • загальна кількість прямих договорів (звіт про укладений договір) за 2019 рік — 138;
  • ухвалили рішення 2020 року проводити всі закупівлі понад 50 тис. грн через електронну систему закупівель.

В організації працюють:

  1. уповноважена особа № 1 відповідальна за закупівлі робіт і послуг від 50 тис. грн, тобто за всі процедури закупівель, що перевищують пороги, передбачені Законом;
  2. уповноважена особа № 2 відповідальна за закупівлі товарів від 50 тис. грн до порогів, передбачених Законом. А також за всі закупівлі, що менше 50 тис. грн.

Перед тим як зупинятися на будь-якій з вищенаведених моделей або готувати свою індивідуальну, рекомендуємо замовникові зважати на свою специфіку, сферу діяльності, попередній досвід, обсяги закупівель, кількість співробітників та інші показники, які впливають на специфіку роботи уповноваженої особи.

Тому не зволікайте та обирайте таку модель роботи уповноважених осіб, яка найбільш оптимальна для вас!

Висловлюємо окрему подяку замовникам, які надали показники та моделі роботи своїх уповноважених осіб і ще до введення в дію нового Закону встигли впровадити уповноважених осіб: Георгієві Яковлеву (Національний науковий центр «Харківський фізико-технічний інститут»), Аттілі Ковчі (Український інститут експертизи сортів рослин), Оксані Островській (Чопська міська рада).

 

Крістіна Белякова,

керівник редакційної колегії

Журнал "Радник у сфері державних закупівель"

Хто є замовником в публічних закупівлях

Хто такі замовники в розумінні Закону «Про публічні закупівлі»

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі» (надалі — Закон) до замовників належать:

1. Органи державної влади.

2. Органи місцевого самоврядування.

3. Органи соціального страхування.

4. Юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об’єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади.

5. Юридичні особи та/або суб’єкти господарювання, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання.

Виходячи зі змісту даної норми, усі без винятку органи державної влади, місцевого самоврядування та соціального страхування є замовниками в розумінні Закону та повинні здійснювати закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до норм, установлених даним Законом. Стосовно підприємств, установ, організацій, інших суб’єктів господарювання задля вирішення питання щодо віднесення/невіднесення їх до замовників необхідно передусім дати відповіді на наведені далі питання.

Чи здійснюють діяльність юридичні особи задля забезпечення потреб держави або територіальної громади?

Законом не встановлено нормативного визначення діяльності, яку здійснюють для забезпечення потреб держави або територіальної громади. І, тим паче, не встановлено конкретного переліку видів діяльності, які могли б забезпечувати такі потреби. Відповідно до п. 12 і 13 ч. 1 ст. 8 Закону двома з багатьох функцій Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (надалі — Мінекономрозвитку України, Міністерство) як Уповноваженого органу є надання узагальнених відповідей рекомендаційного характеру щодо застосування законодавства у сфері закупівель та надання безоплатних консультацій рекомендаційного характеру з питань закупівель на власному інформаційному ресурсі.

Вищевказані функції Міністерство виконує внаслідок публікації листів з того чи іншого питання на власному сайті (www.me.gov.ua), при цьому кожен з опублікованих листів містить застереження щодо їх виключно рекомендаційного характеру та невстановлення ними норм права. Так, як зазначено в листі Мінекономрозвитку України (вих. № 3302-06/12875) від 29.04.2016 щодо здійснення закупівель замовниками, потреби держави чи територіальної громади характеризуються тим, що для їх забезпечення держава або органи місцевого самоврядування приймають нормативно-правові акти, розпорядчі рішення, у яких фактично констатовано обов’язок або функцію державної інституції (місцевого самоврядування) забезпечити певну функцію держави (загальні потреби територіальної громади), серед яких є організація освіти, охорони здоров’я, охорони громадського порядку тощо. При цьому, як зазначено в листі, юридичну особу публічного права створюють розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування (ч. 2 ст. 82 Цивільного кодексу України).

Як далі зазначено в листі, оскільки держава бере безпосередню участь у створенні юридичних осіб публічного права, які створюють з метою ефективного та раціонального використання державного і громадського майна (бо держава чи територіальні громади не можуть управляти належними їм цінностями), закріплюючи майно за окремими підприємствами, установами та організаціями, держава, територіальні громади, як власники, дозволяють їм управляти цим майном, розпоряджатися грошовими коштами, вступати від свого імені в різні правовідносини для реалізації певних інтересів та потреб держави чи територіальної громади. Виходячи зі змісту зазначеного листа, позиція Міністерства полягає в ототожненні понять: юридична особа, яка забезпечує потреби держави або територіальної громади, = юридична особа публічного права.

Відповідно до ч. 2 ст. 81 Цивільного кодексу України юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяють на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридичну особу приватного права створюють на підставі установчих документів. Юридичну особу публічного права створюють розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. Виходячи з наведеного, будь-яка юридична особа, яку було створено розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, вважається такою, що забезпечує потреби держави або територіальної громади. Натомість юридична особа, яку було утворено на підставі установчих документів, не може вважатися такою, що забезпечує потреби держави або територіальної громади. При цьому сам лише факт подальшої передачі часток, паїв, частки акцій у статутному капіталі такої юридичної особи державі (хоча б і в стовідсотковому розмірі) або факт подальшого отримання органами державної влади чи органами місцевого самоврядування або іншими замовниками більшості голосів у вищому органі управління такої юридичної особи (хоча б і в повному обсязі) не робить діяльність такої юридичної особи спрямованою на забезпечення потреб держави або територіальної громади. Наочними прикладами цього є ПАТ КБ «Приватбанк» та ПАТ АБ «Укргазбанк». Вказані юридичні особи було утворено на підставі установчих документів, про що прямо зазначено в їхніх статутних документах. Тому, незважаючи на те, що нещодавно набули у власники акцій державу, вони продовжують залишатися юридичними особами приватного права та не вважаються такими, що забезпечують потреби держави або територіальної громади.

Чи здійснює діяльність юридична особа в окремих сферах господарювання, зазначених у п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону?

Задля відповіді на дане питання необхідно лише звернутися до змісту зазначеного пункту та співставити зазначені там види діяльності з тими, що здійснює юридична особа. Якщо на обидва запитання дано негативну відповідь, то юридична особа однозначно не є замовником у розумінні Закону та може здійснювати закупівлю товарів, робіт і послуг без дотримання його норм.Якщо на одне чи на обидва з наведених запитань дано позитивну відповідь, то це ще автоматично не відносить юридичну особу до замовників у розумінні Закону, а змушує розібратися з наявністю інших ознак задля такого віднесення (невіднесення).

Якщо позитивну відповідь дано на питання № 1 щодо здійснення діяльності юридичної особи задля забезпечення потреб держави або територіальної громади, тобто маємо юридичну особу публічного права, то далі маємо визначитись із питанням щодо того, чи здійснює діяльність дана юридична особа на промисловій чи комерційній основі. Передусім з даного приводу слід зазначити, що Закон не містить будь-якого визначення поняття «промислова чи комерційна основа діяльності». Якщо звернутися до роз’яснень Мінекономрозвитку України, викладених у листі (вих. № 3302-06/12875) від 29.04.2016 щодо здійснення закупівель замовниками, то в ньому зазначено, що діяльність не є комерційною чи промисловою в разі, якщо держава, підконтрольні їй організації при забезпеченні певної державної потреби діють з інших, аніж прибутковість, мотивів. Водночас така діяльність не залежить від економічних ризиків та витрат на неї (оскільки держава визначила мету організації саме для здійснення такої діяльності та нормативно встановила спосіб, умови, ціни, тарифи тощо). Задля визначення цього в кожному окремому випадку необхідно звертатися до статутних документів юридичної особи (статут, положення тощо).Якщо відповідно до зазначених документів свою діяльність така юридична особа не здійснює на комерційній або промисловій основі, то задля віднесення/невіднесення її до замовників необхідно визначитися з наявністю хоча б однієї з таких ознак:

- юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів;- органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи;

- у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.

Київський національний торговельно-економічний університет (надалі — КНТЕУ) є юридичною особою, а саме відноситься до категорії установ (освітніх, наукових), створений розпорядчим актом органу державної влади (про що зазначено в його статуті), тому є юридичною особою публічного права, тобто такою, що здійснює свою діяльність задля забезпечення потреб держави, а саме виконання її функцій щодо отримання громадянами якісної та повноцінної вищої освіти.Дана установа освіти здійснює свою діяльність на комерційній чи на некомерційній основі, якщо взяти до уваги, що значна частина студентів у даній установі навчається не за бюджетні кошти, а на платній основі за власні кошти? Звернувшись до статуту КНТЕУ (знаходиться у відкритому доступі на сайті установи), побачимо, що абз. 3 п. 1.5 статуту зазначає, що університет є неприбутковою бюджетною установою. Одночасно відповідно до абз. 3 п. 7.7 статуту доходи університету використовують виключно для фінансування видатків на утримання університету, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених у статуті. Таким чином, бачимо, що отримання інших (небюджетних) коштів даною установою не спрямоване на отримання нею прибутку, а покликане лише забезпечити виконання своєї основної мети, задля якої її й створено. Тому вищевказана юридична особа (установа) є такою, що забезпечує потреби держави (освітні), її діяльність не відбувається на промисловій чи комерційній основі (оскільки не має на меті отримання прибутку).

Звертаючись до наведених вище ознак та беручи до уваги, що установа є одержувачем бюджетних коштів, доходимо висновку, що Київський національний торговельно-економічний університет є замовником у розумінні Закону, а саме абзаців 1–4 п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі» та повинен дотримуватися його вимог при закупівлі товарів або послуг на суму 200 тисяч гривень та більше, а при закупівлі послуг — на суму 1,5 мільйона гривень та більше.

Комунальне підприємство «Київський метрополітен» (надалі — КП «Київський метрополітен») є юридичною особою, а саме відноситься до категорії підприємств (комунальних), створене розпорядчим актом органу державної влади (про що зазначено в його статуті), тому є юридичною особою публічного права, тобто такою, що здійснює свою діяльність задля забезпечення потреб держави і територіальної громади, а саме надання послуг з перевезення пасажирів метрополітеном. Задля подальшого визначення належності даного підприємства до замовників у розумінні абзаців 1–4  п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону звернемось до статуту підприємства (знаходиться у відкритому доступі на сайті підприємства www.metro.kiev.ua) і побачимо, що відповідно до п. 8.1 статуту основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності підприємства є прибуток (доход).

Відповідно до абз. 2 п. 8.2 статуту в річних фінансових планах підприємства передбачено розмір відрахування частини прибутку до бюджету м. Києва в плановому році. Крім того, п. 8.3 статуту підприємства передбачено, що відрахування підприємством частини прибутку до бюджету м. Києва в межах розміру, передбаченого затвердженим фінансовим планом на поточний рік, відбувається першочергово, після сплати обов'язкових платежів. Таким чином, у своїй діяльності КП «Київський метрополітен», забезпечуючи певні потреби держави і територіальної громади, керується мотивами прибутковості. Крім того, як видно зі статуту, частину прибутку спрямовують на інші, аніж розвиток підприємства, цілі, а фактично передають власникові (Київській міській раді), що визначає його діяльність як таку, що відбувається на комерційній основі. Тому вищевказана юридична особа (підприємство) є такою, що забезпечує потреби держави і територіальної громади (перевезення пасажирів), але при цьому її діяльність триває на комерційній основі (оскільки має на меті отримання прибутку).У даному випадку немає сенсу звертатися до ознак, як у попередньому прикладі. Та відразу вказане підприємство не можна віднести до замовників у розумінні абзаців 1–4 п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі». Незважаючи на викладене, КП «Київський метрополітен» таки належить до замовників у розумінні Закону, але з іншої причини, а саме через відповідь на питання № 2 (Чи здійснює діяльність юридична особа в окремих сферах господарювання, зазначених у п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону?), яка в даному випадку є позитивною, оскільки підприємство здійснює забезпечення функціонування міського електричного транспорту та експлуатацію його об’єктів для надання послуг з перевезення (абз. 6 п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону).Отримавши у цьому випадку позитивну відповідь на запитання щодо здійснення юридичною особою діяльності в окремих сферах господарювання, одразу однозначно також не можна віднести її до замовників, оскільки, як і в попередньому випадку, необхідно визначитися з наявністю таких ознак:

- органам державної влади, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування належить частка у статутному капіталі суб’єкта господарювання в розмірі більше ніж 50 відсотків або такі органи володіють більшістю голосів у вищому органі суб’єкта господарювання чи правом призначати більше половини складу виконавчого органу або наглядової ради суб’єкта господарювання;

- наявність спеціальних або ексклюзивних прав. У даному випадку органу місцевого самоврядування в статутному капіталі підприємства належить частка в розмірі більше ніж 50 відсотків, тому доходимо висновку, що КП «Київський метрополітен» є замовником у розумінні Закону, а саме абзаців 5–7 п. 9  ч. 1 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі», який повинен дотримуватися його вимог при закупівлі товарів або послуг на суму 1 мільйон гривень та більше, а при закупівлі послуг — на суму 5 мільйонів гривень та більше.

ПАТ «Укргазвидобування» — юридична особа, належить до категорії підприємств (господарське товариство), створене установчими зборами, 100 відсотків його статутного капіталу належать ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України». Відповідно до п. 2.1 статуту (знаходиться у відкритому доступі на сайті підприємства) підприємство є юридичною особою приватного права за законодавством України, тому формально не може вважатися таким, що забезпечує потреби держави або територіальної громади. Відповідно до п. 3.1 статуту метою діяльності товариства є одержання прибутку від здійснення господарської діяльності, тому свою діяльність підприємство здійснює на комерційній та промисловій основі. З огляду на наведені підстави, ПАТ «Укргазвидобування» не можна вважати замовником у розумінні абзаців 1–4 п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі». Однак, зважаючи на специфіку діяльності підприємства, воно належить до суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання, а саме забезпечення виробництва, транспортування, постачання та зберігання газу  (абз. 2 п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону), тому необхідно визначитися з наявністю наведених у попередньому випадку ознак, передбачених абз. 6 та 7 п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону. Проте за вказаними ознаками ПАТ «Укргазвидобування» не можна визнати замовником, оскільки відповідно до абзацу 6 суб’єкти господарювання, які здій снюють діяльність в окремих сферах господарювання, належать до замовників у разі, коли органам державної влади, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування належить частка в статутному капіталі суб’єкта господарювання в розмірі більше ніж 50 відсотків або такі органи володіють більшістю голосів у вищому органі суб’єкта господарювання чи правом призначати більше половини складу виконавчого органу або наглядової ради суб’єкта господарювання. У даному випадку частка в 100 відсотків належить не органам держави чи місцевого самоврядування, а в повному обсязі іншому суб’єктові господарювання (хоча б і такому, власником якого є держава в особі Кабінету Міністрів України), яке є єдиним акціонером з усіма відповідними правами. Виходячи з викладеного, доходимо висновку, що ПАТ «Укргазвидобування» не є замовником у розумінні Закону ані на «загальних підставах», ані як таке, що здійснює свою діяльність в окремих сферах господарювання.

На окрему увагу заслуговують випадки, коли юридична особа (підприємство, установа, організація) є замовником у розумінні Закону як через факт забезпечення нею потреб держави чи територіальної громади, так і через здійснення нею діяльності в окремих сферах господарювання. Наприклад, ПАТ «Укрпошта». Дане підприємство є правонаступником Українського державного підприємства поштового зв’язку «Укрпошта», яке своєю чергою було створене розпорядчим актом органу державної влади задля забезпечення потреб населення в послугах поштового зв’язку та супутніх послугах і, зважаючи на наявність інших передбачених Законом ознак, є замовником у розумінні Закону  (абз. 1–4 п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону). Разом з тим відповідно до абз. 8 п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону надання послуг поштового зв’язку відноситься до діяльності в окремих сферах господарювання (з огляду на те, що стовідсоткова частка в статутному капіталі даного підприємства належить державі, а також підприємство має ексклюзивні права відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 10 від 10 січня 2002 року), підприємство є замовником також у розумінні Закону (згідно з абз. 5–7 п. 9 ч. 1  ст. 1 Закону). У даному випадку виникає запитання щодо вартісних меж предметів закупівлі, починаючи з яких застосовують норми Закону України «Про публічні закупівлі» для таких замовників. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону його застосовують до замовників у загальному розумінні, починаючи з вартості в 200 тисяч гривень для товарів і послуг та з 1,5 мільйона гривень для робіт. А до замовників, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання, починаючи з вартості 1 мільйон гривень для товарів і послуг та з 5 мільйонів гривень для робіт.

Сам Закон не дає відповіді на вказане запитання, проте Мінекономрозвитку України у своїх роз’ясненнях, викладених у листі (вих. № 3302-06/13747-07) від 12.05.2016 щодо здійснення закупівель замовниками, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання, зазначає, що якщо замовник здійснює діяльність в окремих сферах господарювання, установлених Законом, та одночасно відповідає хоча б одній з ознак, визначених абзацами шостим та сьомим пункту 9 частини першої статті 1 Закону, одночасно є замовником відповідно до абзацу першого пункту 9 частини першої статті 1 Закону, то такий суб’єкт послуговується вартісними межами, визначеними абзацом третім частини першої статті 2 Закону (1 мільйон гривень для товарів і послуг та 5 мільйонів гривень для робіт).Відповідно до наведених вище роз’яснень Мінекономрозвитку України (лист вих. № 3302-06/12875 від 29.04.2016 та лист вих. № 3302-06/13747-07 від 12.05.2016) юридичні особи самостійно визначають свою приналежність до замовників як у розумінні абз. 1  п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону, так і в розумінні абз. 5 п. 9 ч. 1  ст. 1 Закону. З’ясувавши, використовуючи наведені вище критерії, свою належність до замовників (у загальному розумінні чи таких, що здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання) та виходячи із цього, встановивши для себе нижню планку вартості товарів, робіт і послуг, юридична особа здійснює закупівлю виключно відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі», використовуючи наявну електронну систему.

При цьому сутність публічності даних закупівель полягає в тому, що з моменту оприлюднення оголошення про проведення закупівлі її результат значною мірою не залежить від волі замовника, а саме:

- замовник на власний розсуд не може встановлю-вати для учасників кваліфікаційні критерії та вимоги, які не передбачені Законом, а також вимагати від учасників не передбачені законодавством документи;

- вимоги до тендерної документації чітко встановлено Законом;

- остаточний вибір переможця та подальше укладення договору відбувається відповідно до Закону і незалежно від волі замовника чи його службових осіб;

- існує можливість оскарження дій та рішень замовника з боку учасника та наявність правового механізму щодо примусу замовника до їх зміни та скасування. Закупівля товарів, послуг і робіт, вартість яких є меншою за встановлену в ч. 1 ст. 2 Закону, норми чинного Закону фактично не регулюють, за винятком двох таких норм: 1. Замовники можуть використовувати наявну електронну систему закупівель з метою відбору постачальників товарів, надавачів послуг та виконавців робіт для укладення договору (абзац 4 ч. 1 ст. 2 чинного Закону).2. У разі невикористання замовниками електронної системи при перевищенні вартості предмета закупівлі 50 тисяч гривень Законом встановлено вимогу використовувати наявну електронну систему задля оприлюднення звітів про укладені договори (абзац 5 ч. 1 ст. 2  чинного Закону).Також звертаємо увагу, що жодної заборони чи застережень на використання електронної системи юридичними особами, які не є замовниками в розумінні Закону, він не містить, як і будь-який інший закон чи підзаконний нормативно-правовий акт.

Замовник допорогових закупівель

Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 473 від 18 березня 2016 року веб-порталом з питань закупівель у складі електронної системи закупівель було визначено інформаційно-телекомунікаційну систему ProZorro та державне підприємство «Зовнішторгвидав України» (у подальшому перейменоване в державне підприємство ProZorro), визначене відповідальним за забезпечення функціонування та наповнення веб- порталу. У подальшому державне підприємство «Зовнішторгвидав України» (ProZorro) наказом № 35 від 13 квітня 2016 року затвердило Порядок здійснення допорогових закупівель (надалі — Порядок), який наразі й регулює здійснення таких закупівель.Пунктом 1.2 Порядку введено новий термін, не передбачений чинним Законом, – замовник допорогових закупівель, яким у розумінні даного документа є дві категорії суб’єктів:

1. Замовники в розумінні чинного Закону.2. Державні, комунальні, казенні підприємства, їхні дочірні підприємства, господарські товариства чи об’єднання, в яких державна чи комунальна частка в статутному капіталі складає 50 і більше відсотків (слід розуміти — такі, що не є замовниками в розумінні Закону).Крім того, п. 1.9 Порядку передбачено, що суб’єкти, визначені п. 1.2 Порядку, які не є замовниками в розумінні Закону, можуть використовувати систему незалежно від суми закупівлі з метою:1. Здійснення відбору постачальника товару (товарів), надавача послуг (послуги) та виконавця робіт.2. Оприлюднення звітів відповідно до Господарського кодексу України. Мінекономрозвитку України у своєму роз’ясненні, викладеному в листі (вих. № 3302-06/21890-07) від 15.07.2016 щодо використання електронної системи закупівель суб’єктами, які не є замовниками в розумінні Закону, зазначає про право державних, комунальних, казенних підприємств, їхніх дочірніх підприємств, господарських товариств чи об’єднань, в яких державна чи комунальна частка в статутному капіталі складає 50 і більше відсотків та які не є замовниками в розумінні Закону, на використання електронної системи з метою відбору постачальника товарів, надавача послуг та виконавця робіт відповідно до вказаного вище Порядку. Ключовим у даному випадку є поняття відбору постачальника товарів, надавача послуг та виконавця робіт, що значно зменшує публічність такої закупівлі, зводячи весь процес до елементарного моніторингу замовником ринку тих чи інших товарів, послуг, робіт. Цьому сприяє:

- відсутність нормативно встановлених критеріїв та вимог для учасників;

- широке поле підстав для дискваліфікації замовником учасника, який запропонував найнижчу ціну;

- фактична відсутність можливості впливу на за-мовника через оскарження його рішень тощо. Державні, комунальні, казенні підприємства, їхні дочірні підприємства, господарські товариства чи об’єднання, в яких державна чи комунальна частка в статутному капіталі складає 50 і більше відсотків та які не є замовниками в розумінні Закону, станом на сьогодні мають право на проведення вищевказаного відбору постачальників, без обмеження за вартістю, з можливістю вибору кандидата на укладення договору фактично на власний розсуд. Разом з тим посадовим чи службовим особам таких підприємств при відхиленні пропозиції учасника з більш низькою ціною та укладенні договору з учасником, який запропонував більш високу ціну, необхідно пам’ятати, що всі відомості щодо даної процедури залишаються у відкритому доступі та можуть стати предметом запитань з боку правоохоронних та контрольних органів та навіть кримінальних переслідувань з обвинуваченням у заподіянні підприємству матеріальної шкоди, яку елементарно встановлюють як різницю між ціною відхиленої пропозиції та ціною пропозиції, за якою було укладено договір про закупівлю.

Олександр Лаптєв,

юрист, фахівець у сфері  публічних (державних) закупівель

 

 

 

 

 

 

 

Що таке коди економічної класифікації видатків бюджету (кекв)

Видатки державного та місцевих бюджетів відіграють важливу роль у фінансовому забезпеченні потреб соціально-економічного розвитку регіонів та країни в цілому. Сутність та розподіл видатків бюджету відображаються в їх класифікації. Однією з видів бюджетної класифікації видатків є економічна, яка призначена для чіткого розмежування видатків бюджетних установ та одержувачів бюджетних коштів за економічними характеристиками операцій, що здійснюють відповідно до функцій держави та місцевого самоврядування. Економічна класифікація видатків бюджету забезпечує єдиний підхід до всіх учасників бюджетного процесу з точки зору виконання бюджету [2]. Видатки з коштів державного і місцевих бюджетів розпорядники та одержувачі бюджетних коштів здійснюють згідно з нормами Бюджетного кодексу України [1] та Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VIII (надалі — Закон № 922) (якщо сума закупівлі дорівнює або перевищує встановлені цим законом сумарні межі), який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави і територіальної громади. У Законі № 922 використано поняття «замовники», якими за текстом цього закону є органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об’єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, та мають певні, визначені Законом № 922, ознаки. Отже, розпорядники та одержувачі бюджетних коштів у розумінні Закону № 922 є замовниками, тому в подальшому в даній публікації використовуватимемо поняття «замовники».

Визначення предмета закупівлі та його економічної сутності при плануванні закупівель

Перед початком здійснення видатків замовники визначають економічну сутність та найменування предмета закупівлі для товарів, робіт і послуг. Спосіб визначення замовником предмета закупівлі, згідно з положеннями Закону № 922, встановлюється відповідно до вимог наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 17.03.2016 № 454 (надалі —  Наказ № 454) [4].Для визначення предмета закупівель за товарами, роботами або послугами відповідно до Наказу № 454 передбачено застосування різних класифікаторів, стандартів і будівельних норм (див. рис. 1).Відповідно до найменування та виду предмета закупівлі визначають його економічну сутність та відповідний код на підставі Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету (надалі — Інструкція № 333) [2]. Коди економічної класифікації видатків (надалі — КЕКВ) можна розподілити на групи залежно від того, що є предметом закупівлі: товари, роботи або послуги.

Замовники для здійснення платежів за товари, роботи і послуги подають до органів Державної казначейської служби України (надалі — органи Казначейства) підтвердні документи, на підставі яких ті реєструють бюджетні зобов’язання та здійснюють платежі з рахунків замовника. Органи Казначейства здійснюють контроль за правильністю взятих зобов’язань певним асигнуванням та перевіряють, щоб економічна сутність майбутнього платежу, визначена в підтвердних документах замовника, відповідала КЕКВ, який зазначають відповідно до вимог Інструкції № 333. В окремих випадках при визначенні КЕКВ для предмета закупівлі між замовниками та органами Казначейства при реєстрації бюджетних зобов’язань та здійсненні оплати за товари, роботи і послуги виникають спірні питання щодо правильності визначення сутності платежу залежно від його специфіки, вартості тощо.

Особливості визначення КЕКВ залежно від предмета закупівлі (товар або послуга)

Перед початком здійснення закупівлі, згідно з положеннями Закону № 922, замовник оприлюднює на веб-сайті електронної системи закупівель річний план або додаток до нього [3], в яких обов’язково повинно бути визначено найменування предмета закупівлі та відповідний для цієї закупівлі КЕКВ.В окремих випадках при закупівлі товару може бути здійснена закупівля супутніх послуг (або при закупівлі певних послуг може бути здійснена оплата товарів, які необхідні для надання таких послуг). Розглянемо далі особливості визначення предмета закупівлі договору та відповідних КЕКВ.

проведення видатків за КЕКВ 2210 «Предмети, матеріали, обладнання та інвентар» або 3110 «Придбання обладнання і предметів довгострокового користування» (залежно від вартості обладнання). Для здійснення оплати за таким договором серед підтвердних документів повинна бути накладна на придбання товару.

Ситуація 1

У замовника виникла потреба придбати обладнання та провести його монтаж у службовому приміщенні. Якщо (відповідно до пункту 5 Наказу № 454 [4]) під час здійснення замовником закупівлі товарів передбачено також закупівлю послуги, пов’язаної з постачанням цих товарів (зокрема послуги з транспортування, установки, монтажу, наладки, інсталяції програмного забезпечення, навчання персоналу тощо), то в такому разі предметом закупівлі є товари за умови, що вартість такої послуги не перевищує вартості самих товарів. Отже, укладаючи договір про закупівлю, замовник може визначити предметом закупівлі, наприклад, обладнання, тобто як товар, та запланувати

Ситуація 2

Замовник укладає договір на закупівлю послуг з поточного ремонту службового автомобіля, для проведення якого необхідна заміна деяких запчастин автомобіля. При цьому замовник може визначити предмет закупівлі договору як послугу та запланувати проведення видатків за КЕКВ 2240 «Оплата послуг (крім комунальних)». Однак у вартість цієї послуги буде включено вартість запчастин (товарів), які необхідні для проведення поточного ремонту транспортного засобу. Звичайно ж, це можливо в тому випадку, якщо вартість зазначених послуг є більшою від вартості товарів (у даному випадку запчастин). Для здійснення оплати за договором серед підтвердних документів повинен бути акт приймання-передачі наданих послуг.

Замовник повинен контролювати чіткість та правильність визначення в усіх підтвердних документах предмета закупівлі та відповідність йому певного КЕКВ.

Визначення КЕКВ залежно від вартості предмета закупівлі

Придбання товару може бути заплановане за різними КЕКВ залежно від вартості такого товару, навіть якщо згідно з ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник» цей предмет закупівлі має одне найменування. Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку в державному секторі 121 «Основні засоби» суб’єкти державного сектору зараховують до малоцінних необоротних матеріальних активів предмети вартістю (без податку на додану вартість), що не перевищує 6 000 грн, та строк використання яких перевищує один рік [5].У практичній діяльності видатки на придбання малоцінних предметів, які мають нетривалий термін використання, здійснюють за КЕКВ 2210 «Предмети, матеріали, обладнання та інвентар», а дороговартісних предметів довгострокового користування — за КЕКВ 3110 «Придбання обладнання і предметів довгострокового користування». Отже, якщо предметом закупівлі є товар, вартість якого перевищує 6 000 грн (без ПДВ), то закупівлю такого товару зазвичай планують за КЕКВ 3110, якщо ж менше, то — за КЕКВ 2210.Однак, зважаючи на те, що предмет закупівлі визначається відповідно до Наказу № 454, то, наприклад, вартість одиниці обладнання, що має один код за ДК 021:2015, може бути як нижча від 6 000 грн (без ПДВ), так і вища цієї суми. Тому в разі потреби при заповненні річного плану закупівлі замовник може зазначити два КЕКВ (2210 та 3110).

Застосування КЕКВ для робіт або послуг

Відповідно до Закону № 922 поточний ремонт є послугою, тому й видатки на закупівлю послуг з поточного ремонту повинні здійснюватись за КЕКВ 2240 «Оплата послуг (крім комунальних)».Однак на практиці можуть бути випадки, коли відповідно до кошторису доходів та видатків заплановано кошти на поточний ремонт за КЕКВ 2240 «Оплата послуг (крім комунальних)», тобто послуги, а замовник визначає таке найменування предмета закупівлі, яке за сутністю необхідно віднести до капітального ремонту (тобто робіт), видатки за яким повинні здійснюватись за КЕКВ 3130 «Капітальний ремонт». Тому при визначенні предмета закупівлі замовникові потрібно зважати на те, яку саме економічну сутність послуг (робіт) закладено в даному предметі закупівлі та за яким КЕКВ для оплати цих видатків заплановано кошти в кошторисі доходів та видатків.

Перерозподіл коштів між КЕКВ

Інколи трапляються випадки, коли замовникові потрібно здійснити закупівлю не за тим КЕКВ, за яким виділено кошти в кошторисі. Наприклад, якщо змінилась економічна сутність закупівлі або кошти заплановано за КЕКВ 3110 «Придбання обладнання і предметів довгострокового користування» як для закупівлі основних засобів (вартістю більше 6 000 грн без ПДВ за одиницю), але до моменту реального здійснення закупівлі вартість предмета закупівлі знизилась, або ж навпаки — кошти виділяли за КЕКВ 2210 «Предмети, матеріали, обладнання та інвентар», а вартість підвищилась. У такому разі замовник може здійснити перерозподіл коштів між різними КЕКВ (наприклад, 3110 і 2210), який оформлюють довідкою про зміни кошторису, що містить відповідну суму зі знаком «-» за тим КЕКВ, з якого потрібно «зняти» ці кошти, та позитивну суму щодо КЕКВ, який дійсно відповідає економічній сутності предмета закупівлі.

Задля уникнення ситуації, коли під час проведення торгів учасник понизив ціну за одиницю товару, яка в результаті стала меншою 6 000 грн без ПДВ за одиницю, або ж під час виконання уже укладеного договору ціна за одиницю товару під впливом інфляції зросла, доцільно ще на етапі планування процедури передбачити в річному плані закупівель два види кодів економічної класифікації видатків: і КЕКВ 3110, і КЕКВ 2210. Дійти висновку, що вказані дії замовника не суперечитимуть чинному законодавству, дає можливість те, що нормативними документами не встановлено обов’язку для замовника вказувати в річному плані виключно лише той КЕКВ, де заплановані/наявні кошти для здійснення видатків. Таким чином, якщо ціна за одиницю товару в результаті проведення закупівлі, наприклад, знизиться, то замовник зможе здійснити перерозподіл коштів між різними КЕКВ (3110 і 2210), при цьому інформація в річному плані не суперечитиме економічній сутності платежу, за яку відповідає той чи інший вид КЕКВ.

Один предмет закупівлі, але два види КЕКВ

Також доволі часто в замовника виникає необхідність придбати певний товар, при цьому такий предмет закупівлі визначено за одним кодом національного класифікатора України ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник» (четвертий знак за кодом CPV за ДК 021:2015), а видатки заплановано здійснювати як за КЕКВ 2210, так і за КЕКВ 3110, що пов’язано з різними цінами за одиницю товару залежно від його виду. Тож як діяти замовникові в такому випадку: у тендерній документації до процедури «відкриті торги» передбачити два договори (один за КЕКВ 2210, інший за КЕКВ 3110) чи один? Виходячи зі змісту Закону № 922, договір про закупівлю, за результатами проведення процедури закупівлі, укладають з переможцем один, а не декілька, при цьому законодавство не містить обмежень щодо здійснення видатків за договором лише за одним видом КЕКВ. Таким чином, при затвердженні річного плану закупівель у ньому необхідно лише вказати всі КЕКВ, за якими заплановано здійснювати певну процедуру закупівлі. Не потрібно укладати окремі договори про закупівлю одного й того ж предмета закупівлі залежно від видів КЕКВ. Що стосується технічних аспектів роботи майданчиків, то, наприклад, електронний майданчик Smarttender.biz при створенні річного плану закупівель надає можливість обрати декілька КЕКВ (див. рис. 2), у результаті чого обрані КЕКВ відображаються в річному плані.

Контроль за дотриманням застосування КЕКВ

Контроль за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, яке передбачає, що бюджетні кошти використовують тільки на те, що визначено бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями, здійснюють переважно органи Державної казначейської служби України [на етапі попередньої та поточної перевірки документів замовників, тобто при реєстрації бюджетних (фінансових) зобов’язань та оплаті платіжних доручень], а також органи Державної аудиторської служби України (після проведення бюджетних видатків) на підставі Бюджетного кодексу України та Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю». Однак передусім контроль за проведенням бюджетних видатків, зокрема за їх законністю та доцільністю, повинні здійснювати замовники. Контрольні органи у питанні щодо застосування КЕКВ перевіряють правильність їх визначення, відповідність КЕКВ в усіх підтвердних документах та річному плані закупівель (або додатку до нього), а також відповідність платежів взятим бюджетним зобов’язанням та відповідним бюджетним асигнуванням. За допущення порушень під час виконання державного та місцевих бюджетів за видатками Бюджетним кодексом України [1] передбачено відповідальність замовників та заходи впливу за вчинені порушення бюджетного законодавства, які застосовують уповноважені органи до замовників.

Олена Жадан,

головний спеціаліст з дотримання законодавства у сфері державних закупівель ГУДКСУ в Запорізькій області

Журнал «Радник у сфері державних закупівель»

  • 1_sk
  • arma_logo
  • avenir-corporatio
  • baltia_druk
  • bank_kipru
  • cul
  • financial-initiative
  • fininiciativa
  • indar
  • infoton
  • interagro
  • konica-minolta
  • kt-logo
  • lavina
  • marketukraine
  • megapolis
  • mostobud
  • nextrealty
  • slavutich
  • tc-contact
  • tk
  • ua-news
  • ukr-exim-bank
  • vels-organic
  • venbest